WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Віче в Київській Русі - Реферат

Віче в Київській Русі - Реферат

яке належало усім вільним, їх склад вказувався спочатку за назвою племені (племен), а згодом за назвою міста, землі - "кыяне", "поло-чане", "новгородци", "суждальци" та ін. Право участі у вічі головного міста землі поширювалося і на жителів передмістя, інших мешканців землі. "...И все власти яко же на думу на веча сходятся, на что же старейшины сдумають, патом и пригороды стануть" (Лавр, 1176 p.). Тож загальною нормою порядку вічових рішень головного міста була підлеглість їм населення землі.
Як вважав М Довнар-Запольський, для віча не потрібно було певного числа його учасників. Зібрання і рішення вважались легітимними, аби кількість була достатньою, щоб прийняте рішення могло бути прийнятним для всієї землі або підтримано при необхідності достатньою силою. Все ж літописці, оповідаючи про вирішальні віча за участю князя, бояр, дружини, підкреслюють "кыяном же всим, сошедшимся от мала и до велика" (Лавр, 1147 р ), "ростовци, и суздальци, и переяславци, и вся дружина, от мала до велика" (Іпатьєв, 1175 р). У вічових зборах за Ініціативою князя літописці називають серед учасників князя, бояр, дружину, тисяцького, посадника, митрополита в Києві, купців, "лучших людей", "старцевградских", а також "менших", "худих", "черних", смердів.
Отже, у вічі брали участь представники усіх класів. Діяло лише два обмеження фізична можливість участі і правоздатність. Судячи по літописах, вимагалось, щоб учасник віча був вільний і не був під батьківською опікою або в приватній залежності (закупи, холопи, раби), а також жінки. За дорослих синів, які були під батьківською опікою, рішення приймали батьки, але виконувались в разі необхідності разом 1147 р князь Ізяслав просив киян йти походом проти Ольговічив, нагадував дану ними обіцянку "доспевайте от мала і до велика, кто имеет конь, кто ли не имеет коня, а в лодьи Кияне же рекоша ради идем по тебе и с детьми, акоже хощеши" (Іпатьєв, 1147 р ).
Оскільки за загальним правилом не існувало визначених термінів скликання віча, а часто - й попереднього оповіщення, участь в його роботі мешканців землі І навіть передмість була обмеженою. Адже нерідко віча збирались раптово. Так, князь Ізяслав Мстиславович з'явився до Новгорода. І "наутрии же день послав на Ярославль двор, и повеле звонити вече". Літописець свідчить, що на цей заклик "новгородци и плесковичи снидошася на ве-че" (Новгород, 1148 р.). Зате Ініціатива самих жителів Києва, Новгорода та інших міст земель вимагала забезпечення максимального кворуму, до чого прагнули Ініціатори "новгородци призваша пльсковиче и ладожаны и сдумаша, яко изгонити князя своего Всеволода" (Новгород, 1136 р ).
Право участі в народному зібранні не підкріплювалось обов'язком такої участі Принаймні, літописи про нього не згадують. Відомі випадки, коли на віче, що скликалось князем, ніхто не йшов. Так, новгородці, коли "князь же Мьстислав в вече поча звати, они же не поидоша" (Новгород, 1214 р) Як свідчать літописи, участі у народних зібраннях князь, боярська дума І сам народ надавали важливого політичного значення, цінували цей давній правовий звичай, прояв волі народу Тому й літописці підкреслювали всезагальність участі жителів землі чи головних міст "вси переяславци", "вси людье", "вся Галицка земля", прийняття рішень "кияном же всем от мала до велика", "ростовци, и переяславци, и вся дружина, от мала до велика". Тим самим підкреслювалось верховенство волі І владних повноважень віча.
Процедура вічових зібрань теж вироблялась протягом багатьох впав Як форма прямого народоправства, віче не відрізнялось складною процедурою, а останній не надавалось, як правило, суттєвого значення.
У літописах відсутні відомості щодо перевірки кількості І правомочності присутніх на вічі Але Р.Лащенко висуває думку, що "в кожному конкретному випадку перед розпочаттям віча проводилася фактична перевірка тих, хто з'явився Одних допускали, а інших, що не мали права на підставі загального вічового устрою та стародавніх звичаїв брати участь у вічах, усували". Нам здається це малоймовірним.
За заведеним порядком той, хто скликав віче, оголошував предмет обговорення. Якщо віче збирав ("созва бояр и кияне") князь, то він відкривав зібрання, звертаючись до учасників віча в шанобливому тоні князь шле уклін митрополиту (в Новгороді - єпископу), цілує тисяцького і всіх горожан (як рівних), звертаючись до присутніх - "братие" (Новгород 1179р). Маємо й літописну згадку про голосування митрополита на одному з віч у Києві (Лавр, 1047 р.). Отже, існувала усталена процедура ведення віча, досить внормованих народних зібрань
У Новгороді частіше за все головував на вічі посадник В Інших містах - князі, посадники або тисяцькі При стихійних вічах обговоренням керували їх Ініціатори або, як в Бєлгороді 997 р "старейшины градские"
Якщо пропозиції ініціаторів віча не викликали незгоди або суперечок, то питання вирішувалось швидко і однозначно. Так, на пропозицію князя Ізяслава виступити в похід проти його дядька Юрія зібрані на віче кияни відповіли "Княже Ты ся на нас не гневай, не можем на Володимере племя рукы взняти, оня же Олгович хотя с детми" (Іпатьєв, 1146 р ) На тому І розійшлись
Більш складні питання, винесені на віча, як свідчить ряд літописних згадок, всебічно обговорювалися Своє схвалення чи незгоду учасники віча висловлювали у виступах, дебатах або голосними криками Хоч право голосу мали всі присутні, ймовірно керівну роль в обговоренні все ж належала (крім стихійних віч) "лучшим", "старцам градским" тощо Але нав'язати волю вічу було важко, навіть неможливо На уже згадуваному вічі 1146 р у Києві його учасники легко вирішили питання щодо організації походу після виступів послів князя Ізяслава Але хтось з присутніх висловився за вбивство князя Ігоря до початку походу І таке рішення було прийняте, незважаючи на протести й переконання князя Володимира, митрополита і двох тисяцьких.
Зрозуміло, у випадку суперечностей і відсутності єдності з обговорюваних питань на вічах вирували пристрасті. У Новгороді мало місце й використання "худых мужиков вечников", "кромольников", які галасом, дзвонами тощо підтримували або не підтримували тих чи інших прихильників чи противників пропонованого рішення. Подібні бурхливі віча, очевидно, мали місце і в інших міста, зокрема у Володимирі, коли там "бысть мятеж велик" (Лавр, 1177 р.). До того ж в історії Новгородського вічового життя літописці називають ще й віча таємні:
Loading...

 
 

Цікаве