WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Директорія та встановлення УНР в Україні - Контрольна робота

Директорія та встановлення УНР в Україні - Контрольна робота

ворожо.
В цих умовах українська місія у Варшаві без погодження з Директорією подала польському урядові декларацію, в якій пропонувала визнати УНР незалежною державою, обмеживши її кордони з Польщею по річці Збруч та лінією через Волинь до Прип'яті.
Незабаром у Варшаві головою дипломатичної місії УНР і міністром закордонних справ Польщі було підписано відповідний договір. Головні пункти Варшавського договору були такі: 1) польський уряд визнав право УНР на незалежне існування, а Директорію та Головного отамана С.Петлюру за найвищу владу УНР; 2) кордони між УНР та Польщею встановлювались вздовж р. Збруч, а на заході і сході кордоном між колишньою Австро-Угорщиною та Росією; 3) польський уряд зобов'язувався не укладати міжнародних угод, спрямованих проти УНР, те ж саме зобов'язувалася УНР та ін.
Отже, Польща визнала за Україною право на незалежність, але за це одержала Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя, Полісся. Згідно з воєнною конвенцією від 24 квітня 1920 р. Польща мала велику перевагу: воєнні дії мали відбуватися тільки під польським командуванням; економічне життя було підпорядковане Польщі; мала бути спільна валюта; залізниці підпорядковувались польському управлінню. Український уряд зобов'язувався постачати польському війську харчування, коней, волів тощо.
Варшавський договір викликав велике незадоволення, особливо в Галичині. Він перекреслював усю боротьбу Галичини за незалежність і передавав її під владу Польщі.
Уряд Директорії був приголомшений цим договором, хоча С.Петлюра був обізнаний з його умовами.
5. Ризький договір
З липня 1920 р. Польща розпочала таємні мирні переговори з радянським урядом. Представники двох держав зустрінулись у Ризі. 12 жовтня 1920 р. польський і радянський уряди підписали прелімінарний договір, в якому буливизначені кордони між Україною і Польщею: по р. Збруч, далі Волинню через Остріг до впаду Горині в Прип'ять. На три тижні було встановлено перемир'я.
Радянський уряд використав перемир'я для підготовки наступу по всьому фронту. 10 листопада більшовицька кіннота здійснила глибокий прорив на українському фронті і примусила українську армію після тяжких боїв відступити за Збруч.
16 листопада 1920 р. в Криму було розбито армію Врангеля.
18 березня 1921 р. у Ризі підписали мирний договір Польща та радянська Росія. Польща визнавала Українську Радянську Соціалістичну Республіку. Правобережну Україну було поділено: Холмщи-на, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся дісталися Польщі, Східна Волинь - радянській Україні.
Ризьким договором заборонялося перебувати на території Польщі антибільшовицьким організаціям, внаслідок чого Директорія, уряд УНР та всі їх організації втратили право легального існування в Польщі. Вони продовжували свою діяльність нелегально.
Долю Галичини було вирішено лише у 1923 р. Конференція послів у Парижі ухвалила приєднати Галичину до Польщі з умовою надання їй автономних прав.
Висновки
Історія боротьби за державне відродження України свідчить, що успіх міг бути досягнутий у важкий період 1917-1920 pp. тільки за умов згуртованості народу, його солідарності. На жаль, цього не трапилося.
Протистояння соціальних, національних та політичних прошарків, груп та партій, які так чи інакше виступали за державне відродження України на тому чи іншому етапі боротьби, набувало гострих форм, що гальмувало будівництво української державності і у кінцевому підсумку призвело до кризи.
Лише опора на власні сили могла призвести до перемоги, а вона досягалася перш за все забезпеченням згоди а Україні. Зрозуміло, сподіватися про ідеальну, загальну згоду в умовах громадянської війни та іноземної інтервенції було б утопією, але демократам, прибічникам державного відродження України для досягнення згоди слід було б прикладати більше зусиль, перш за все у сфері соціально-економічної політики. Деяким лідерам партій слід було б менше думати про задоволення власних амбіцій. Іншим чинником, який породив зазначені труднощі, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі за незалежність України. Усі іноземні сили, які залучались до справи збереження самостійності України, в кінцевому підсумку переслідували власні інтереси, нерідко протилежні інтересам народу України.
Наведені внутрішні та зовнішні чинники й визначили характер кожного етапу в боротьбі за державне відродження України в 1917-1920 pp., стали підставою для дослідження у даному розділі пропонованої етапізації.
Зазначені прорахунки національних демократів, а також допомога російських більшовиків більшовикам України вирішальною мірою полегшили прихід до влади у північно-східній частині України в грудні 1917р. більшовицького уряду і в підсумку - утворення УСРР та встановлення радянської влади на більшій частині України.
Список використаної літератури
1. Винниченко В. Відродження нації. - Ч. 1. - С. 222, 223
2. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії і федерації. К., 1997. - С. 4.
3. Грушевський М. На порозі нової України. К., 1994. - С. 84.
4. ГунчакТ. Українська Народна Республіка і національні меншини // Слово і час. - 1990. - № 10. - С. 62.
5. Гончаренко В. Д., Рогожин А. Й. Центральна Рада і її правові акти // Вісник Академії правових наук. - X., 1993. - № 1. - С 42-50.
6. Дорошенко Д. Історія України. 1917, 1920. Ч. 1. Мюнхен, 1966. - С. 270-271.
7. Історія держави і права України. Частина 2: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / За ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. - К., 1996. - 448 с.
8. Кульчицький С.В. Центральна Рада. Утворення УНР // УЇЖ. - 1992. - № 6. - С. 82.
9. Мироненко О.М. Світоч української державності. К, 1995. - С. 177-181.
10. Права національних меншинств і граждан УНР. - К., 1918. - С. 5, 7.
11. Романчук О. К. Ультиматум. К., 1990. - С. 17-19.
12. Слюсаренко А. Г., Томенко М.В. Історія української конституції. К., 1993. - С. 79-85.
13. Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. Ч. II. Прага. 1999. - С. 132.

 
 

Цікаве

Загрузка...