WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Друга світова війна в Україні - Реферат

Друга світова війна в Україні - Реферат

вересні 1941 p. прийняв рішення: перебудувати свою організацію, перевести основну частину кадрів на нелегальне становище і нелегальні форми роботи; у відкритий конфлікт з окупаційною владою не вступати; готувати кадри для майбутньої боротьби. І тільки з весни 1942 р. у інформаціях окупаційних властей починають висвітлюватись події, пов'язані з активізацією діяльності українського націоналістичного руху опору, основними течіями якого стали Українська повстанська армія ("Поліська Січ"), бандерівські організації, радикальні елементи мельниківської ОУН.
На рубежі 1943-1944 pp. з наближенням лінії фронту до теренів Західної України відбулися суттєві зміни акцентів у збройній боротьбі ОУН-УПА. Вона спрямовувалась головним чином проти радянського руху опору, а згодом ОУН- УПА розгорнула активну партизансько-підпільну війну у тилу радянських військ проти відновлюваних партійних і радянських органів.
4. Відновлення радянської влади в Україні
Визволення України від нацистських загарбників та її сателітів розпочалось після перемоги у Сталінградській битві наприкінці 1942 p. Битва за визволення України, що тривала довгих двадцять два місяці, складалася з ряду великих військових операцій. На останній її стадії 28 жовтня 1944 p. було завершено визволення Закарпатської України. Вперше за свою багатовікову історію населення Закарпаття отримало змогу об'єднатися з усім українським народом в єдину державу.
Відновлення місцевих органів державної влади - Рад депутатів трудящих Української РСР відбувалось у надзвичайно важких умовах. Значна кількість депутатів місцевих Ряд, службовців державного апарату перебували в лавах Червоної армії, багато їх загинуло на фронтах та окупованій території. В цілому склад депутатів місцевих Рад скоротився в східних областях на 60, а у західних - на 80%. Умови воєнного часу недозволяли проводити нові вибори або довибори депутатів місцевих Рад. Тому на підставі указів Президії Верховної Ради УРСР про відкладення виборів до Ради депутатів трудящих повноваження депутатів, обраних у 1939-1940 pp., було продовжено до кінця війни.
Наприкінці літа 1944 p. Червона армія взяла під свій контроль значну частину території Західної України. Опір окремих підрозділів УПА закінчився їх розпорошенням та зміною загальної військової тактики боротьби, переходом на диверсійно-терористичну боротьбу невеликих підрозділів, глибоку конспірацію. Більшість керівництва УГВР до жовтня 1944 p. загинули в боях або перебували за межами України. Контакти з представниками західних країн були встановлені лише на початку 1945 p.
Обставини не дали змоги УГВР створити місцевий апарат. На місцях продовжував діяти підпільний апарат ОУН-УПА, який в результаті дій радянського державного апарату, військ НКВС, НКВД наприкінці війни зазнав великих людських втрат. Створення УГВР та спроби розбудови його центральних і місцевих органів як органів державної влади в результаті дій радянського державно-правового механізму так і не набули державотворчих форм.
Наприкінці війни серед української політичної еміграції склалися дві основні течії: перша, яку представляла ОУН-Б, домагалася визнання німецьким урядом незалежної Української держави, інші політичні угруповання були готові до співробітництва з Німеччиною проти більшовизму, навіть якщо Німеччина ще не була готова визнати незалежність України.
У лютому 1945 p. німецьке командування в пошуках нових союзників, а особливо додаткових людських ресурсів на фронті, взяло курс на утворення на основі Українського національного комітету (Краківського) так званого загальноукраїнського політичного центру. 12 березня 1945 p. було створено Український національний комітет, до якого увійшли особи, котрі входили до німецької цивільної окупаційної адміністрації на окупованій території України. Того ж дня комітет був визнаний урядом Німеччини. Так був створений маріонетковий уряд, голова якого - водночас й головнокомандуючий української армії одним з перших своїх наказів змінив назву дивізії СС "Галичина" на "Перша українська дивізія", що так і не було сприйнято гітлерівським командуванням.
З падінням Третього рейху припинив своє існування і Український національний комітет, а решта військових формувань здалася англо-американським військам і були інтерновані в Ріміні (Італія).
Висновки
Війна між Радянським Союзом і нацистською Німеччиною була важливою частиною другої світової війни. Епіцентром цього двобою, ареною особливо жорстокого і кривавого протиборства була Україна.
Для народів Радянського Союзу війна 1941-1945 pp. стала Великою Вітчизняною війною. Великою - за колосальними випробуваннями, що випали на долю кожної людини, кожної сім'ї, кожної нації. Вітчизняною - тому, що кожний громадянин захищав в першу чергу природне право людини жити і працювати на своїй землі, захищав своє особисте право, сім'ю, народ, націю. Український народ, відстоюючи це право, зазнав величезних втрат у збройній боротьбі на фронтах, в русі опору, під час масової загибелі мирного населення. Війна забрала життя більше 8 млн. громадян України*. Мужність і стійкість народів Радянського Союзу врятували людство від нацизму і фашизму, дозволили вистояти і перемогти Радянській державі. У свідомості радянських людей війна з нацистською Німеччиною стала найвищим моментом істини, національної жертовності, тріумфу та єднання.
Велика Вітчизняна війна потребувала глибокої, багатобічноїперебудови держави і права України згідно з умовами воєнного стану. Ця перебудова здійснювалась у руслі спільних воєнно-політичних заходів Союзу РСР, спрямованих на розгром ворога.
Воєнний період існування і функціонування військово-політичної системи на чолі з ДКО став важливою фазою розвитку державності СРСР. Відбулося виділення органів оперативно-стратегічного керівництва в досить самостійні, авторитетні і компетентні суб'єкти військово-політичної системи. Вищі військово-політичні кадри в міру зростання професіоналізму позбавилися ілюзій, раболіпствування, страху. Зміцнилось становище військової, а також промислово-управлінської номенклатури, яка почала усвідомлювати свої інтереси у війні. В цілому склався нормативно-правовий простір з різними засобами стимулювання та примусу людей до военно-бойової та трудової діяльності.
Доктринальні пріоритети - комунізм, класова солідарність та ін. - відійшли на другий план як неефективні. У масовому ідеологічному потоці посилилося звучання національних, громадських, суспільних і державних мотивів. Були визнані й залучені до справи оборони країни і руху опору також церква, різні комітети, фонди, народні ініціативи, патріотично настроєне зарубіжжя. На жаль, в країні і в роки війни не припинялися масові незаконні репресії.
Боротьба із зовнішнім агресором в Україні загострювалась боротьбою між прибічниками радянської влади і Української незалежної держави, ідеологами якої виступали українські націоналісти. Проте ідеї ОУН, що містили в собі вузьконаціональні намагання, не були прийняті більшістю українського народу. Спроби створення української державності на засадах націоналізму та ілюзорні намагання націоналістів заручитися підтримкою з боку нацистської Німеччини викликали неприйняття такої політичної акції.
Важливі політичні підсумки Великої Вітчизняної війни для українського народу - міжнародне визнання УРСР як фундатора ООН, возз'єднання всіх українських етнічних земель у складі єдиної держави, що стало можливим завдяки внеску у Перемогу всіх тих, "хто реально боровся з фашизмом, незалежно від кольору їх прапорів".
Використана література:
1. Історія держави і права України. Частина 2 / За ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. - К., 1996.
2. Субтельний О. Історія України. - Л., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве