WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна у другій світовій війні - Реферат

Україна у другій світовій війні - Реферат

активізува-
лася діяльність радянських партизанів, особливо в безлюдних багнистих районах
Білорусії.
На Україні, проте, радянські партизани за своїм значенням так і не дорівнялися
до Білорусії. Велика частина відкритих теренів України не була придатна для ве-
дення партизанської війни. А на Західній Україні, де міцно закріпилася ОУН, дії ра-
дянських партизанів не мали народної підтримки. Тому більшість їхніх операцій об-
межувалася частиною Волині та Полісся.
Радянські партизани поставили собі завданням руйнувати німецькі комунікації
(особливо ефективною виявилася їхня "рейкова війна", що перешкоджала поста-
чанню фронту німецькими підкріпленнями), сковувати німецькі війська, в яких від-
чувалася велика потреба на фронті, поширювати напруженість і безладдя в тилу
ворога та забезпечувати радянську присутність на окупованих територіях. Улюбле-
ною тактикою радянських партизанів (а також УПА) було проведення далеко-
сяжних рейдів із "партизанських республік", тобто контрольованих ними великих
недоступних районів Полісся та Волині. Радянські партизани часто вступали у су-
тички з УПА, намагаючись ліквідувати її провід і підірвати базу підтримки.
До найвідоміших командирів радянських партизанів належали Сидір Ковпак,
Олександр Сабуров та Петро Вершигора. Знаменитий Ковпак закріпився наПоліс-,
сі на початку 1943 р. Спираючись на штаб добре навчених офіцерів та поставки
зброї, що йшли через таємні аеродроми, він створив військо в кілька тисяч бійців.
Улітку 1943 р. Ковпак розпочав великий рейд до Карпат. Операція ця не здійснила
основного свого воєнного завдання - знищення нафтових промислів у Прикар-
патті, а більша частина його з'єднання загинула. Але цей рейд справив значне
психологічне і політичне враження, продемонструвавши нездатність німців забез-
печити свої тили й нагадавши про можливість повернення більшовиків.
Радянські автори не вагаючись пишуть, що радянське підпілля на Україні яв-
ляло собою масовий інтернаціональний рух представників 62 національностей. Але, за їхніми ж даними, українців у лавах радянських партизанів, без сумніву, було непропорційно мало. Складаючи майже 80 % населення, українці, проте, становили
тільки 46% бійців п'яти найбільших з'єднань радянських партизанів на Україні
(й лише одну третину з'єднання Ковпака). Росіяни ж складали непропорційно ве-
лику частку -37%. У деяких радянських працях стверджується, що кількість ра-
дянських партизанів на Україні сягала аж 250 чи навіть 500 тис., у той час як інші
називають цифру близько 50 тис. Західні спеціалісти звичайно тримаються остан-
ньої цифри. Так чи інакше, зображення радянськими істориками партизанського
руху як масової патріотичної боротьби українського народу проти німців не від-
повідає дійсності, як і аналогічне твердження націоналістів щодо масштабів діяль-
ності УПА. Під час війни величезна більшість населення України лишалася політич-
не нейтральною, більше дбаючи не про оріанпац'ю опору, а про те, щоб якось ви-
жити.
Повернення радянської влади на Україну
В 1943 р. у нацистсько-радянській війні відбувся вирішальний перелом: коли німецький наступ вичерпав свою навальну силу, радянські війська розпочали гі-
гантський контрнаступ. Першим свідченням виснаження гітлерівських армій стала
рішуча перемога радянських військ під Сталінградом, що на Волзі, у січні 1943 р.
Зібравши залишки своїх резервів, улітку 1943 р. у битві під Курськом німці вдалися
до останньої спроби перехопити ініціативу. Але й тут вони зазнали поразки. Тим
часом СРСР користувався своїми величезними людськими ресурсами, результатами
вдосконалення військового виробництва та масовими поставками бойової техніки із
союзних держав. Зразу ж після перемоги під Курськом радянське командування
розпочало контрнаступ, головне завдання якого полягало у відвоюванні Лівобереж-
ної України. Масовий удар радянських військ на Україну здійснили 40 % піхотин-
ців Червоної армії та 80 тис. танків. За даними західних істориків, Червона армія
мала потрійну перевагу в загальній чисельності людей і - завдяки американським
поставкам - майже п'ятикратну перевагу в техніці. Проте радянські джерела стверд-
жують, що чисельна перевага була менш ніж двократною і що своїм успіхом контр-
наступ завдячує скоріше звитязі та вмінню воїнів, ніж їхній переважаючій кількості.
В усякому разі, на відміну від блискавичної війни 1941 р., що дала змогу німцям за
якихось чотири місяці захопити Україну, радянський "бульдозер" безупинно повз,
захоплюючи одну область за іншою й виснажуючи противника методичними удара-
ми. Трохи менше ніж за рік він відвоював Україну.
Протягом кінця літа й осені 1943 р. радянські війська під командуванням Івана
Конєва, Миколи Ватутіна та Родіона Малиновського зайняли Лівобережжя і Дон-
бас. 23 серпня в результаті запеклих боїв німці вдруге й востаннє втратили Харків. У
вересні-жовтні Червона армія прорвала могутню лінію німецької оборони на Дніпрі,
й 6 листопада Ватутін вступив до Києва. У січні 1944 р. після короткої перерви май-
же 2,3-мільйонна Червона армія розпочала очищення від німців Правобережжя
і Криму. Успішне здійснення цієї мети забезпечила важлива перемога під Корсу-
нем-Шевченківським.
Третій етап у відвоюванні України розпочався у липні 1944 р. Радянські війська
оточили й розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис.
чоловік. Серед них були 10 тис. бійців галицької дивізії, що мали нещастя отримати
хрещення вогнем за цих катастрофічних обставин. Десь п'яти тисячам удалося ви-
рватися з оточення, але понад 3 тис. було вбито, поранено й захоплено в полон. За
підрахунками, 2 тис. уникли полону, й пізніше багато з них приєдналися до УПА.
Після цієї перемоги радянські сили швидко пройшли Галичину, зайнявши Львів, Пе-
ремишль і 27 липня Станіслав. У вересні вони перетнули Карпати, й до жовтня 1944 р. вся етнічна українська територія опинилася в радянських руках.
Відступаючи з України, німці, як більшовики у 1941 р., вдалися до тактики "спа-
леної землі". У наказі своїм військам Гітлер наголошував: "Не можна допустити,
щоб при відступі з України ми залишили після себе хоч одну людину, хоч одну го-
лову худоби чи мірку зерна... Ворогові повинна дістатися цілковито спалена й ви-
нищена земля". В результаті у 300-кілометровій смузі вздовж лівого берега Дніпра
насильної евакуації зі своїх країв зазнали цілі маси людей, а значні
Loading...

 
 

Цікаве