WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна у другій світовій війні - Реферат

Україна у другій світовій війні - Реферат

кожне угруповання оголосило себе єдиним законним проводом
ОУН. Ті, що стали на бік Бандери, а це була молодіжна більшість організації, стали
називатися ОУН-Б чи ОУН-Р (революційна), або просто бандерівцями: прибіч-
ників Мельника, що складалися з поміркованих інтегральних націоналістів, називали
ОУН-М, або мельниківцями.
Ця схизма в лавах ОУН, без- сумніву, завдала великої шкоди справі інтеграль-
ного націоналізму. Ворожнеча між двома фракціями сягала такої гостроти, що вони
нерідко боролися одна проти одної з не меншою жорстокістю, ніж з ворогами укра-
їнської незалежності. Таким чином, українські інтегральні націоналісти виявилися
глибоко розмежованими напередодні великих випробувань війни. До того ж запеклі
чвари між ними завдали шкоди всьому рухові українськогоінтегрального націона-
лізму й послабили його моральний авторитет.
Війна на Україні: другий етап
22 червня 1941 р. нацистська Німеччина несподівано напала на СРСР. Із зітк-
ненням між собою двох тоталітарних систем розпочалася війна титанічних масшта-
бів і небаченої жорстокості. Уздовж фронту, що простягнувся більш як на 3 тис. км
від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, тримільйонні війська Німеччи-
ни та її союзників атакували радянські сили, які налічували понад 2 млн чоловік. Гли-
бока віра Сталіна в те, що Гітлер не порушить нацистсько-радянського пакту, призве-
ла до того, що радянський уряд, знехтувавши численними застерігаючими сигналами
про напад, був захоплений ним цілком зненацька. До того ж сталінові генерали
припустилися стратегічної помилки, розташувавши завелику кількість військ надто
близько від кордону. Це дало змогу швидкохідним танковим колонам німців вели-
кими обхідними маневрами оточити й знищити їх. В міру того як Червона армія
зазнавала однієї страхітливої поразки за іншою, як радянське керівництво, включаю-
чи самого Сталіна, охопила паніка, як в уряді запанував хаос - падіння Радянського
Союзу здавалося неминучим.
Найбільша частина німецьких сил - група армій "Південь" під командуванням
фельдмаршала Карла фон Рундштедта - мала захопити Україну. І саме на Україні
німці здобули ряд вражаючих перших перемог, головна серед них - знищення у
вересні 1941 р. величезних радянських сил у районі Києва й захоплення 650 тис. по-
лонених. Унаслідок цього через чотири місяці від початку вторгнення німці окупу-
вали майже всю Україну. До грудня 1941 р. вони контролювали близько 80 млн чо-
ловік, або 42 °/о населення Радянського Союзу, й велику частину його економічного
потенціалу, а також захопили 3,8 млн радянських військовополонених (із них, як
Наступ Німеччини у 1941 р.іідраховано, 1,3 млн становили українці). Відносна легкість, із якою ці люди бу-ли з хоп ієні в полон, свідчила про те, наскільки байдуже ставилося багато червоно-армійіі й до захисту радянської системи.
Ще помітніше виявлялася відсутність підтримки радянського режиму з С )ку
цівільного населення України. На Західній Україні, де "Совєти" були особливо
непопулярними, німців часто зустрічали як визволителів. На Східній Україні заг Ні-
на реакція на прихід німців була більш настороженою, але поширювалася думка іцо
вони принесуть полегшення порівняно зі сталінським режимом. Тому так часто в
німецькій пресі з'являлися фотографії українців, котрі радісно вітають німців традиційним хлібом і сіллю.
Поспішний відступ Червоної армії мав трагічні наслідки для тисяч політичних
в'язнів у тюрмах Західної України. Не в змозі вчасно евакуювати їх, протягом тижня,
з 22 по 29 червня 1941 р., НКВС провів масове винищення в'язнів без огляду на те,
які звинувачення проти них висувалися. Масові вбивства відбулися у Львові, Самборі
та Станіславі, що в Галичині, де загинуло близько 10 тис. в'язнів, та Рівному і Луць-
ку на Волині, де загинуло ще 5 тис. Організовані слідом за масовими депортаціями та наростаючим терором радянського режиму, ці екзекуції поглибили відразу західних українців до радянської влади.
Долаючи початкове безладдя, радянські власті стали організовувати більш упо-
рядкований відступ. Вони застосовували традиційну російську тактику "спаленої
землі", що, за словами Сталіна, мала "зробити нестерпним життя в тилу ворога".
Відтак усі промислові підприємства, якими могли б скористатися німці, підлягали
знищенню. Наприклад, Київ зазнав страшніших руйнувань від відступу радянських
військ, які висадили в повітря багато визначних споруд міста, ніж від наступу нім-
ців. У Донбасі більшовики затопили майже всі шахти; було також зруйновано гі-
гантський комплекс заводів при Дніпрельстані та всі 54 домни в республіці.
Визначна риса відступу Рад полягала в масовій евакуації за Урал та до Серед-
ньої Азії зброярних заводів, кваліфікованої робочої сили та важливих учених-
спеціалістів. У результаті чи не найбільше" в історії евакуації радянський уряд вивіз
поза межі досяжності німців близько 1500 заводів і понад 10 млн чоловік; понад
третину всього цього було евакуйовано з України. Місцем перебування українського
радянського уряду стала столиця Башкирської автономної республіки Уфа, що на
Уралі. Ця масова евакуація промислови' підприємств і населення значно посилила
здатність СРСР продовжувати війну.
Особливу активність під час евакуації виявив НКВС. Підозрюючи у зраді радян-
ській владі кожного, хто ухилявся від переселення, він заарештував і стратив велику
кількість людей. Тих, хто мав відсидіти в ув'язненні більше трьох років, розстрілю-
вали, аби не лишати ніяких антирадянських елементів, потенційно корисних німцям.
У німецькому тилу залишалося багато агентів НКВС для проникнення в німецький
адміністративний апарат, особливо в поліцію, і для спостереження за поведінкою
неевакуйованих.
Рух Опору
Як і в інших частинах окупованої Європи, незабаром після приходу німців на
Україні виник підпільний рух, що був головним чином реакцією на політику нацистів.
Йому сприяло те, що німцям бракувало війська для належного контролю над вели-
чезними захопленими територіями. До того ж на Україні вже існували підпільні ор-
ганізаційні мережі ОУН, більшовиків і - на північному заході - поляків, кожна
з яких мала власні партизанські сили. Рекрутів для партизанської війни з німцями
було достатньо - їхні ряди поповнювали найрізноманітніші особи: колишні черво-
ноармійці, українські націоналісти, члени комуністичної партії, євреї, перебіглі полі-
цаї, утікачі-остарбайтери тощо. До них
Loading...

 
 

Цікаве