WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Національно-демократична революція в Україні (1917-1920 рр.). Державотворчі процеси - Реферат

Національно-демократична революція в Україні (1917-1920 рр.). Державотворчі процеси - Реферат

Поновлюється право приватної власности; буде вжито заходів до вивласнення великих землеволодінь за плату й наділення землею малоземельних хліборобів. Будуть забезпечені права робітників. У "Законах про тимчасовий державний устрій України" підкреслювалося, що закони ці діють до скликання сойму. У "Законах" накреслено головні напрямні нового уряду в галузі гетьманської влади, прав населення, законів, організації управління. На Генеральний Суд покладалося охорону законности в Україні. Замість назви "Українська Народна Республіка" буде вживатися назва "Українська Держава".
В умовах конспірації не було змоги підготовити склад міністрів. Першим отаманом - головою - Ради Міністрів був призначений М. Устимович, людина мало відома у Києві. Він намагався притягти до праці видатних українських діячів, насамперед ес-ефів, як стали називати себе з початку революілії члени ТУП. Але скласти кабінет міністрів М. Устимович не зміг.
Переворот 29 квітня викликав серед соціалістичної маси насе-
лення неґативне враження. На прикладі партії есерів - найкуль-
турнішої, найінтелігентнішої з українських партій - видно, як
сприйняла інтеліґенція події 29 квітня. На початок травня призначений був у Києві Всеукраїнський Селянський З'їзд, на який мало прибути до 10.000 селянських делегатів. Але уряд заборонив цей з'їзд. Тоді учасники з'їзду нелеґально зібралися біля Києва, в Голосіеві, і ухвалили резолюцію з протестом проти самої влади Гетьмана.
У відозві до селянства з'їзд закликав до боротьби проти "контрреволюції": Умремо, а землі й волі не
дамо". 14-го травня відбувся в Києві нелегально Всеукраїнський Робіт-
ничий З'їзд, який вирішив вести рішучу боротьбу з гетьманатом за
Українську Республіку. 13-16 травня відбувся нелеґально з'їзд Української Партії Соціалістів-Революціонерів. Між його учасниками розгорілась боротьба:
праве крило стояло за демократизацію політичного та громадського
життя і готове було йти на компроміс з урядом; ліве крило критику-
вало всю діяльність партії, шукало порозуміння з російськими боль-
шевиками й гостро відмежовувалося від усіх українських політич-
них груп. Створився новий Центральний Комітет партії, який почав
видавати нелеґальний часопис п. н. "Боротьба", що закликав до со-
ціяльної революції в Україні. Від цієї назви і всю цю групу нази-
вали "боротьбістами". 8-11 травня в Києві відбувся з'їзд Конституційно-Демократичної Партії.
Одночасно відбувся з'їзд есерів, який визнав самостійність Укра-
їни і зрікся ідеї федеративного зв'язку з сучасною Великоросією.
До тактики гетьманського уряду він поставився негативно, консти-
туцію його визнав за абсолютистичну та антидемократичну, кабі-
нет - за реакційний і заборонив своїм членам участь у ньому.
Третій фронт внутрішньої боротьби творили різні російські орга-
нізації. Коли в Україні настали спокійні умови життя, з окупованих
большевиками земель посунули росіяни. Більша частина з них при-
їздили, як народжені в Україні, з пашпортами, що їх видали укра-
їнські консули. Але, приїхавши до України, ці люди принесли з со-
бою ненависть до ідеї самостійної Української Держави і зробили
Київ гніздом інтриґ та змови. Тут засновано було російські, ворожі
до України "Києвский Национальньій Центр" та "Союз Возрожде-
ния России", які повели підривну діяльність проти Української Дер-
жави, проти скликання Сейму.
Різні своїми політичними поглядами, ці організації об'єднувалися спільною ненавистю до української державности, до "сепаратизму". Характеристичне, що в 1919 році, коли Гетьманська Держава вже не існувала, а російська "Добровольча армія" на деякий час окупувала Україну, генерал Деніхін забороняв приймати на службу колишніх гетьманських урядовців. Під назвою "Союз деятелей Украиньі" в Києві діяв російський монархічний союз,
який мав свої осередки по Україні, що агітували за поновлення
монархії в Росії та приєднання до неї України." Ці організації вва-
жали, що Україна повинна стати П'ємонтом, де будуть формува-
тися сили для боротьби з большевиками. У цьому відношенні дуже
цікава місія П. Мілюкова, лідера кадетської партії, який приїздив
у червні 1918 року до Києва, щоб розвідати настрої українського
громадянства та німців щодо відбудови Російської держави. Брати
ізольовано ці факти, виривати їх з історичної перспективи не мож-
на. Півроку перед тим творець 4-го Універсалу, М. Грушевський,
писав: "з ким буде їй (Народній Республіці) по дорозі, вона й уста-
вить федеративну зв'язь"; і далі: "Не розриваючи з федеративною
традицією, як провідною ідеєю нашого національно-політичного
життя, ми мусимо твердо сказати, що тепер наше гасло - самостій-
ність і незалежність".
3. Діяльність гетьманського уряду
Не зважаючи на всі ускладнення та тертя, в міністерствах ішла
невпинна праця. У галузі зовнішньої політики міністрами були - М. Василенко і Д. Дорошенко. Головним завданням було налагодити визнання
Української Держави іншими державами. Перше місце серед євро-
пейських держав належало Німеччині. Проте, безперечні спільні інтереси обох цих держав не відповідали поводженню місцевої військової окупаційної влади, яка своїми надмірними вимогами викликала гострі конфлікти. Тому гетьман-
ський уряд добився перенесення безпосередніх стосунків з вищою
німецькою владою до Берліну.
Наприкінці літа большевики знайшли підтримку збоку Україн-
ського Національно-Державного Союзу, який підготовляючи повстан-
ня проти гетьманського уряду, звернувся до них по допомогу. Коли
повільно, з допомогою російських іукраїнських перекладачів ішли
офіційні переговори, в помешканні товариша міністра фінансів В. Ма-
зуренка, без перекладачів, X. Раковський та Д. Мануїльський, з одного
боку і В. Винниченко та М. Шаповал, з другого - обговорювали умо-
ви повстання. За військову допомогу (посилення розвідчої діяльно-
сти на фронтах, що мало відтягти увагу німців) Український Націо-
нально-Державний Союз обіцяв легалізацію в Україні комуністичної
партії." На початку жовтня 1918 року мирові переговори було припинено.
Раковський виїхав до Москви, а Д. Мануїльський залишився в Києві
для підпільної роботи проти українського уряду. X. Раковський у сво-
їй статті визнавав, що советська делегація підтримувала в Києві ко-
муністів і обмірковувала з ними справи державного перевороту.
Міністерство внутрішніх справ викликало найгострішу критику.
Гетьманський уряд призначив на пости губерніяльних та повітових
старост, переважно місцевих поміщиків, земських діячів та суддів.
Осіб, які служили на адміністративних посадах за старого режиму,
було призначено на всю Україну 3-4, - пише дослідник історії цієї
доби Д. Дорошенко. Проте, якраз це питання було найбільш бо-
лючим.
Становище місцевої адміністрації ускладнювалося ще більше
спадщиною Центральної Ради. Вище була вже згадка про те, як
з приходом в Україну німців та австрійців почалася аграрна реак-
ція: волинські та подільські поміщики почали організовувати "ка-
ральні загони", які стягували з селян забране за попередній час
і компенсацію за знищене майно. Німці та австрійці не перешкоджа-
ли цим каральним експедиціям, навіть допомагали їм. Ці самочинні
розправи ширилися в першому періоді існування гетьманського
уряду, який не мав фактичної сили припинити їх, і минуло кілька
тижнів, поки нова адміністрація спромоглася покласти край анар-
хії; але ввесь одіюм "каральних експедицій" упав на гетьманський
Уряд.
Опозиція проти гетьманату, що почалася з перших же часів
після перевороту, дедалі посилювалась. Гетьман і кабінет міністрів
охоче йшли назустріч національним вимогам, пропонували пред-
ставникам опозиційних партій взяти участь в уряді, зайняти міні-
стерські пости, але переговори в цій справі не мали успіху. На початку серпня 1918 року Український
Loading...

 
 

Цікаве