WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна в роки Першої Світової війни - Контрольна робота

Україна в роки Першої Світової війни - Контрольна робота


Контрольна робота
на тему:
"Україна в роки Першої Світової війни"
ПЛАН
1. Початок Першої Світової війни. Зародження українського руху
2. Окупація Галичини російськими військами
3. Наступ німецьких військ на українські землі
4. Зміни у відношенні росіян до українців
5. Продовження війни. Її завершення та наслідки
Використана література:
1. Початок Першої Світової війни. Зародження українського руху
Невдала для балканських словян війна 1912-1913 рр. зміцнила
становище Австро-Угорщини. Вона створила нову державу - Алба-
нію, яка позбавила Сербію виходу до Адріятицького моря. Відносини
між словянами і урядом цісаря Франца-Йосифа щораз більше на-
пружувались. Дня 28 червня 1914 р. в Сараєві, столиці Боснії, забито
ерцгерцога Франца-Фердінанда, наслідника цісаря Франца-Йосифа.
Австрійський уряд обвинуватив Сербію в організації атентату і 10-го
липня вислав до уряду Сербії гострий ультиматум. Сербія звернула-
ся до Росії з проханням про підтримку. За порадою Росії Сербія дала
помірковану відповідь на ультиматум, але Австрія її не прийняла
і проголосила війну. Німеччина, союзниця Австрії, проголосила
1-го серпня того ж року війну Росії, а 3 серпня 1914 року прого-
лосила війну і Франції. Німецькі війська негайно рушили на Францію
через невтральну Бельгію. Европа поділилася на два фронти: з од-
ного боку Австро-Угорщина, Німеччина та Італія (пізніше приєдна-
лися до них Туреччина та Болгарія), а з другого Франція, Росія і Анг-
лія. Так почалася перша світова війна.
Повторилася трагедія російсько-японської війни. Росія, хоч ви-
трачала величезні кошти на армію, вступила у війну непідготовле-
ною, без запасів набоїв та амуніції. До того ніхто у Росії, починаючи
з уряду, не вірив, що буде війна. І навпаки: Австро-Угорщина та Ні-
меччина віддавна й ретельно підготовлялися до війни. У Західній
Україні заздалегідь обмірковувалося питання - яке становище зай-
няти на випадок війни, на чийому боці? Більшість вирішувала під-
тримувати Австрію.
Перший удар, як сказано, Німеччина скерувала на Францію, яка
теж не була готова до війни. Щоб врятувати її, кинуто дві російські
армії на Східню Прусію, і Німеччина примушена була стягнути вій-
ська з Франції. Російські армії зазнали страшної поразки, але Фран-
ція була врятована.
У перші дні після проголошення війни по всій Російській імперії
піднявся патріотичний рух. Страйк петербурзьких робітників при-
пинився, і вони взяли участь у патріотичних маніфестаціях. Держав-
на Дума урочисто підтримала уряд, заявивши йому про свою льояльність.
Українці, що не мали окремої групи у Думі, видали декларацію
за підписом С. Петлюри, редактора Украинской Жизни, у якій пи-
сали, що виконають чесно свій обовязок супроти держави. Київська
газета Рада писала, що українці повинні боронити російську дер-
жаву.
Але, не зважаючи на ці декларації льояльности, російський уряд
негайно розпочав переслідування українства: повернулися найтяжчі
дні - закрито Просвіти і українські видавництва, заборонено дру-
кувати будь-що українською мовою. Багато українських діячів зас-
лано. Був засланий також професор М. Грушевський, який повер-
нувся назад з Австрії до Києва. Його заарештовано і заслано спочатку
до Симбірська, потім до Казані і нарешті - до Москви, де він пробув
до революції 1917 року.
У той же час ішло переслідування українців у Галичині. На всіх
галичан поляки, австрійці й мадяри кинули обвинувачення в мос-
квофільстві. З початком війни тисячі людей запроторено до концен-
траційних таборів у Талергофі (біля ґрацу), ґнав, ґмюнді, Терезієн-
штадті. Виарештувано багато священиків, інтелігенції, селян. Полі-
тичні й громадські діячі тікали до Відня. В Галичині мадярські війсь-
ка вішали людей без суду. Становище погіршувала діяльність
москвофілів. Багато з москвофілів, що виїхали були перед війною
до Росії, на початку війни зорганізували в Києві Карпато-Русский
Освободктельньій Комитет, який 29 липня ст.ст. 1914 р. видав відоз-
ву, закликаючи галицьких українців зустрічати російську армію
з церковними процесіями, а тих, що служать в австрійській армії -
переходити до російської.
1-го серпня 1914 року у Львові засновано Головну Українську
Раду з представників трьох партій - Національно-Демократичної,
Радикальної й Соціял-Демократичної. Головою її обрано д-ра Костя
Левицького, секретарем - д-ра С. Барана. Завданням Ради було охо-
роняти інтереси українського народу в Австрії та репрезентувати
його під час війни. Рада створила військову організацію - Легіон
Українських Січових Стрільців для боротьби з російським військом.
До цього Легіону вступали тисячі молоді.
4-го серпня група українських емігрантів-наддніпрянців, за іні-
ціативою Д. Донцова та В. Дорошенка, заснувала Союз Визволення України - як безпартійну політичну репрезентацію Центральної та
Східньої України, для пропаганди ідеї самостійности України.
На австрійському фронті російська армія мала спершу блискучі
успіхи. Австрійці відступали, 3-го вересня (21 серпня ст.ст.) російські
війська вступили до Львова. Верховний головнокомандувач, великий
князь Микола Миколайович, видав маніфест, в якому висловлював
радість, що російський народ обєднався і що завершено діло Іва-
на Калити. Новопризначений генерал-губернатор Галичини, граф
О. Бобринський, відразу почав проводити на практиці ці думки: Га-
лиция и Лемковщина, - оголосив він, - искони коренная часть еди-
ной великой Руси. . . все устройство должно бьггь основано на русс-
ких началах. Я буду вводить здесь русский язьік, закон и устройство.
Лідер вшехпольської партії, професор С. ґрабський, вітав прихід
російського війська до Львова - на землю русску.
Ще раніше штаб верховного головнокомандувача видав брошуру
капітана Нарушевича для російських старшин під заголовком: Сов-
ременная Галиция. Зтнографическое и культурно-политическое со-
стояние в связи с национально-общественньііяи настроениями. У цій
брошурі були крайньо тенденційні характеристики галицьких уста-
нов, діячів, а головно - Греко-Католицької Церкви та митрополита
Андрея Шептицького.
З Бобринським приїхала російська адміністрація, яка зайняла всі
посади. Здебільшого це були люди без належної освіти, які не нада-
валися бути репрезентантами російської влади. Головням завданням
адміністрації було боротися з мазепинцями)-. Багато посад
Loading...

 
 

Цікаве