WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → 1. Наукова періодизація “Історії України”, її аналіз та оцінка. 2. Боротьба за національну автономію Галичини в революцію 1848-49 рр. Здобутки і втрат - Реферат

1. Наукова періодизація “Історії України”, її аналіз та оцінка. 2. Боротьба за національну автономію Галичини в революцію 1848-49 рр. Здобутки і втрат - Реферат


Контрольна робота
з історії України
1. Наукова періодизація "Історії України",
її аналіз та оцінка
Для розуміння процесу української історії є вкрай важливими критерії-упорядники, які впорядковують історичні дані, що багаті на події та явища. Таким критерієм розвитку виступає наукова періодизація української історії.
Першим, хто спробував логічно та обгрунтовано здійснити загальну наукову періодизацію українського історичного процесу був Михайло Грушевський. Його концепція про наукову періодизацію історії України була викладена у статті "Звичайна схема "русскої" історії і справа раціонального укладу історії Східного Слов'янства" (1904 р). Категорично заперечуючи домагання Московської Русі на частину давньоруської спадщини, дослідник називає єдиним спадкоємцем Києва "українсько-руську народність", яка, на думку дослідника, і створила Київську державу, а тому необхідно вивчати історію "кожної народності окремо, в її генетичнім преємстві від початків аж до нині". Схема розвитку українського історичного процесу знайшла своє втілення на сторінках багатотомної "Історії України-Руси". Порогом історичних часів для українського народу Грушевський називає IV вік по Христу, а перед тим "про наш нарід можемо говорити тільки як про частину слов'янської групи".
Головним змістом першого періоду історичного життя нашого народу була організація Руської держави, об'єднання її в одне "політичне тіло" та прийняття християнства.
Другий - перехідний період - відкривається серединою XIV століття, коли землі України увійшли до складу Великого Князівства Литовського та Польші. У цей час форми суспільно-політичного життя і побуту під впливом інших держав змінюються. Як результат - загострення протиріч між урядовою і привілейованою меншістю і масами.
Третій період - це період народної боротьби з ворожим суспільно-економічним устроєм. Поєднання цієї боротьби з релігійною
та національною - своєрідна риса змісту нової доби української історії. В цей час національне почуття "доходить до небувалого напруження", та боротьба не може бути виграна, бо на перешкоді стає сильна організація - Московщина, з одного боку, і Річ Посполита з іншого.
Отже, М.Грушевський виділяє декілька періодів історії України, поєднуючи їх у дві доби - стару (старі часи, княжий та литовсько-польський періоди) та нову (козацький період), які називає тезою і антитезою, що доходять до синтези українського відродження початку XIX століття.
Одночасно з М.Грушевським науковець Дмитро Іванович Дорошенко підготував бібліографічний покажчик джерел з історії України, який вийшов 1904p. Він містив 25 розділів і 722 позиції. В даному покажчику автор уперше подав свою схему періодизації історії України: археологічний період; княжий; литовсько-польський (Козаччина); московський (Руїна, Гетьманщина); Запоріжжя; середина XVIII - 60-ті роки XIX ст.; новітня доба. Покажчик був високо оцінений і надовго став добрим бібліографічним довідником з україніки.
У радянські часи вищезгадані підходи до періодизації історії україни було засуджено. Періодизація історії України, виходячи з моментів політичних, державних, національних, релігійних, зображення Історичного поступу українського народу окремим від розвитку інших народів, особливо російського, була названа антинауковою.
Історичну схему М.Грушевського в основному прийняли і відповідно доповнили історики в діаспорі. О.Оглоблин виділяв три основні періоди розвитку українського народу і його держави. Перший період - це княжа державна формація (Київська Русь і Галицько-Во-линська держава); другий - козацько-гетьманська держава і третій - модерна українська державність, яка відродилася в 1917-1918 р.
В сучасній зарубіжній україністиці історію розуміють як серію "культур" ("цивілізацій"), які йдуть одна за одною, або співіснують одна з одною, а в середині цих "культур" розглядають історію як взаємодію різних вікових "поколінь". Ці принципи періодизації загальної історії історики переносять і на періодизацію історії українського народу, формулюючи дві основні ідеї історичного розвитку української нації: ідею європеїзму і ідею української державності.
У сучасній українській історіографії проблема періодизації українського етногенезу є дискусійною - досі ще не вироблено єдиних критеріїв її поділу. На наш погляд, періодизація українського поступу грунтується на етапах формування української державності. Пропонуєься така періодизація:
" Стародавня історія - до VI ст.
" Середньовіччя - Київська Русь, Галицько- Волинська держава,
" Русько-Литовське князівство. VII-XV ст.
" Ранньоновітня історія - Українська козацька держава XVI-XVIII ст.
" Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій -XIX ст.
" Українська революція. 1917-1921 рр.
" Радянська Україна. 1921-1991.
" Україна незалежна. 1991-1999.
Перший великий етап формування держави і права України: від часу появи перших державних утворень на території України у Північному Причорномор'ї і Приазов'ї (до нової ери) і закінчується часом, який передував Лютневій демократичній революції.
В межах цього першого етапу історії держави і права України досить чітко виділяються такі періоди:
1) перші державні утворення і право на території Північного Причорномор'я і Приазов'я (середина І тис. до н.е. - V ст. н.е.);
2) становлення і розвиток держави і права Київської Русі (VI - початок XII ст.);
3) держава і право феодально-роздробленої Русі (XII-XIV ст.);
4) суспільно-політичний лад і право в українських землях під владою іноземних загарбників (кінець XIV - перша половина XVII ст.);
5) формування Української національної держави та її розвиток у період народно-визвольної війни 1648-1654 pp., автономія України у складі Росії у другій половині XVII ст.;
6) суспільно-політичний лад і право України в період обмеження її автономії царатом (перша половина XVIII ст.);
7) кінцева ліквідація царатом автономного устрою України (друга половина XV111 ст.);
8) суспільно-політичний лад і право України у складі Російської імперії (перша половина XIX ст.);
9) суспільно-політичний лад і право України в період проведення в Росії буржуазних реформ (друга половина XIX ст.);
10) суспільно-політичний лад і право України на початку XX ст. (до лютого 1917p.).
Другий етап історії держави і права України містить такі періоди:
1) суспільно-політичний лад України після перемоги Лютневої демократичної революції (лютий-жовтень 1917 p.);
2) українська національна державність (листопад 1917-1920 pp.);
3) утворення Української радянської республіки, держава і право УСРР в роки громадянської війни і воєнної інтервенції;
4) держава і право України в умовах нової економічної політики (1921 - початок 1929 pp.):
5) держава і право України в період тоталітарно-репресивного режиму (1929-1941 pp.);
6) держава і право України в роки Великої Вітчизняноївійни (1941-1945 pp.);
7) держава і право України у перші повоєнні роки (1945 - середина 1950-х pp.);
8) держава і право України в період десталінізації (друга половина 1950-х - перша половина 1960-х pp.);
9) держава і право України у "Брежнєвський період" неосталінізму (середина 1960-х - середина 1980-х pp.);
10) держава і право України в період "перебудови" (1985-1991 pp.).
Другий етап закінчується сьогоденням, коли у політичній боротьбі справедливу перемогу здобуло одвічне прагнення народу України - створити незалежну суверенну Українську державу.
2. Боротьба за національну автономію Галичини
в революцію 1848-49 рр. Здобутки і втрати
Події 1848 року різко прискорили формування національної свідомості українців Галичини. Як підкреслює польський історик З.Фраз "В половині XIX в. народовий рух український - як тоді ще говорили - русинський, увійшов у стадію остаточної кристалізації. Од Весни Народів справа руська вже перестала бути лише забаганкою етнографічно-мовною і стала проблемою політичною".
Певною мірою сприяла становленню українського національного руху і австрійська
Loading...

 
 

Цікаве