WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Гуцули в Українських сiчових стрiльцях - Реферат

Гуцули в Українських сiчових стрiльцях - Реферат


Реферат
на тему
Гуцули в Українських сiчових стрiльцях
Загартувавши себе в довоєнних Сiчах, гуцули в перших роках першої свiтової вiйни включилися в створення Українського Сiчового Стрiлецтва.
На заклик повiтової боєвої управи в Коломиї серед добровольцiв Покуття в ряди сiчового стрiлецтва зголосилося багато молодих гуцулiв. До складу Українських Сiчових Стрiльцiв з Коломиї i Коломийщини у Булавний вiддiл, який складався iз 8 сотень, входили стрiльцi з Сiл Гуцульщини. В 1-шу сотню входив: Антiн Семчич (1896 р. н.) з Вижньго Березова , Юра Зварич (1896 р. н.) з Космача; в 2-гу сотню: Михайло Будурович (1896 р. н.), Василь Сеник (1896 р. н.), Петро Малкович (1894 р. н.) з Вижнього Березова, Микола Урбанович (1892 р. н.) з Нижнього Березова, Михайло Кузич (1897 р. н.) з Нижнього Березова; в 3-ю сотню:Онуфрiй Котiв (1897 р. н.), Микола Михайлюк (1890 р. н.) з Рунгур; в 4-ту сотню:
Михайло Барчук (1897 р. н.), Василь Вербенчук (1893 р. н.), Олекса Дувiрак (1897 р. н.), Танас Кушнiрук (1896 р. н.), Микита Греб'юк (1894 р. н.) з Рунгур, Василь Деблюк (1898 р. н.), Юра Луцак (1898 р. н.), Никола Недiльський (1898 р. н.), Микола Смолянюк (1896 р. н.), Матвiй Якубенко (1896 р. н.) з Печенiжина; в 5-ту сотню: Федiр Гаврищук (1897 р. н.) з Космача, Ваврик Венцель (1898 р. н.), Василь Пнiвчук (1894 р. н.) з Молодятина, Василь Лазарович (1893 р. н.) з Вижнього Березова, Юрiй Сметанюк (1895 р. н.), Василь Сметанюк (1898 р. н.) з Печенiжина; 6-та сотня: Гринь Семак (1891 р. н.) з Банi Березова, Степан Николин (1900 р. н.) з Лючi, Микола Топуляк (1892 р. н.) з Космача; 7-ма сотня: Василь Микитюк (1894 р. н.) з Печенiжина; 8-ма сотня: Микола Бербенчук (1893 р. н.), Юра Плиторак (1897 р. н.) з Космача, Микола Федорак (1896 р. н.) з Лючi; механiчна сотня - Микола Жупник (1894 р. н.) з Рунгур, Петро Плиторак (1892 р. н.) з Космача, Петро Тимiнський (1890 р. н.) з Нижнього Березова11. Немало гуцулiв-усусiв в боях на прославленiй Макiвцi були пораненi i полягли смертю хоробрих. Василь Геник, 189 р. н., з Нижнього Березова, загинув в бою у пiднiжжя Макiвки 9 квiтня 1915 року. Були пораненi в боях гуцули - сiчовi стрiльцi Михайло Дзвiнчук, 1891 р. н., з Космача (був поранений кулею з крiса на горi Макiвцi 8 травня 1915 року), Микола Петрованчук, 1889 р. н., з Космача (був поранений на горi Макiвцi 1 травня 1915 р.), був поранений на горi Макiвцi 8 травня 1915 р. Микола Федорак iз села Лючi. В прославленому бою на Лисонi був тяжко поранений гуцул-стрiлець з Печенiжина Федiр Бойчук, який помер в Бережанському шпиталi 6 вересня 1916 року. Ми подали лише частину тих СiчовихСтрiльцiв, якi походили з Гуцульщини. їх було багато бiльше. Вони в рiзних сотнях українського галицького стрiлецтва прославили себе в боях на Лисонi, Макiвцi, пiд Потуторами. Останки тих, що полягли в цих боях, розкинутi по рiзних мiсцях, але слава про них живе досi в легендах i пам'ятi нащадкiв.
Збереглася фотографiя з серпня 1914 року, де зображено збiр добровольцiв iз Покуття i Гуцульщини в м. Коломиї. Не всi вони потрапили до Стрiлецьких загонiв, та тi, що були зарахованi, особливо гуцули, проявили героїзм на всiх фронтах. Невмирущою славою вкрила себе Гуцульська сотня. Вона була сформована влiтку 1916 року iз понад 200 стрiльцiв - гуцульських хлопцiв. Спочатку Гуцульська сотня виїхала на Закарпаття i в складi австрiйських вiйськ громила росiйськi царськi вiйська в околицях Кiрлiбаби, Якобен, Дорни Ватри на чолi iз сотником Омеляном Левицьким i хорунжими Бужером та Iвановичем. Це вони з 30-го на 31 березня 1917 року розбили ворога раптовим ударом i полонили 45 солдатiв. В цих боях смертю хоробрих загинув комендант Гуцульської сотнi сотник О. Левицький. Його замiнив четар Бужер. Убитого командира урочисто похоронили в Кiрлiбабi. Пiсля перевороту в Росiї, росiйськi вiйська, поповненi зукраїнiзованим Київським полком, браталися iз стрiльцями Гуцульської сотнi, спiльно вiдсвяткували Великдень в 1917 роцi. В червнi сотню поповнили 45 стрiльцiв iз хорунжими Стефиняком i Грицем Галицьким з Березова.
Звiдси, iз Закарпаття, Гуцульська сотня виїхала в Галичину пiд Бережани, де вела затяжнi бої з ворогом пiд Куропатниками i Конюхами (Українськi Сiчовi Стрiльцi. 1914-1920. - Львiв. - 1936. - С. 84-87). Багато гуцульських сiчовикiв загинуло в боях з поляками або були пораненi пiд час українсько-польської вiйни в Галичинi чи на Великiй Українi пiд час походiв за визволення Надднiпрянщини з-пiд московсько-бiльшовицької окупацiї. Про це ми довiдуємося iз споминiв, якi були вмiщенi в книзi "Коломия й Коломийщина" (Фiладельфiя. - 1988. - С. 750-878). Це свiдчення того, що наша Гуцулiя в найвiдповiдальнiшi часи нацiонально-визвольних змагань включалися в боротьбу за волю i незалежнiсть України. Як вiдзначалося в Українськiй енциклопедiї, найважливiшими виявами нацiонально-громадського життя Гуцульщини була органiзацiя Української Радикальної партiї на початку XX ст. й "Сiчей" Кирилом Трильовським, бої Українських Сiчових Стрiльцiв у 1914-1915 роках i активна участь гуцулiв у визволних змаганнях 1918-1920 роках.
Loading...

 
 

Цікаве