WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Формування та бойовий шлях Українських Січових Стрільців - Реферат

Формування та бойовий шлях Українських Січових Стрільців - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Формування та бойовий шлях Українських Січових Стрільців
ПЛАН
1. Процес формування Українських Січових Стрільців
2. Бойовий шлях УСС під час І Світової війни.
Висновки
Список використаної літератури
1. Процес формування Українських Січових Стрільців
В історію українського народу Українські Січові Стрільці вписали нев'янучої слави сторінки. Дві з них вікопомні. Перша полягає в тому, що січові стрільці стали заключним акордом епохи галицько-українського відродження. Друга - своїми невтомними військовими змаганнями вони возвели величну споруду: незалежну державу, ім'я якої Західно-Українська Народна Республіка.
Першими, хто відчув перспективу військових молодіжних організацій, стали К.Трильовський і В.Старосольський, тим більше, що в жовтні 1912 року вибухла Балканська війна.
14 грудня 1912 року нарада Українського жіноцтво створює "Фонд на потреби України".
15 грудня 1912 року збори "Українського Студентського Союзу" вирішили почати військові навчання серед української молоді.
Вимагалось лише офіційного дозволу. І такий дозвіл вдалося добути К.Трильовському, який у лютому 1913 року розробив і затвердив статут військового товариства "Січових стрільців". А 18 березня 1913 року у Львові створюється перше академічне стрілецьке товариство "Січові стрільці-І", головою якого обирається В.Старосольський. Майже одночасно виникають ремісниче стрілецьке товариство "Січові стрільці-ІІ" (голова Роман Дашкевич) і "Стрілецький курінь" (голова Семен Горук). Крім Львова, стрілецькі товариства організовуються в Бориславі, Сокалі, Яворові, Тустановичах та Ясениці Сільній.
Військової справи серед "Січових Стрільців-І" навчали Михайло Волошин (польова і бойова служба), Степан Рудницький (картографія і пластунство). В українській термінологічній з військової справи комісії працювали Осип Квас, Богдан Гнатевич, Василь Кучабський. До речі, ця комісія на початок І світової війни видала 10 військових підручників українською мовою.
Це були підручники:
Зінко Бурлака (псевдонім Осипа Кваса)
- "Поземельство" (теренознавство)" частини І і ІІ; "Австрійські мапи, пляни і шкіци", "Підручник для техніки і укріплення", "Взір на рапорти для командантів, що ведуть більші відділи";
Вука (псевдонім Василя Клима)
- "Таборування".
Загальний тираж кожного з них становив 150 примірників.
"Січові стрільці-ІІ" готувались під проводом Романа Дашкевича, Миколи Никорука, Степана Фенюка, Юліана Чайківського і Олени Степанівної. У Бориславі, Тустановичах і Ясениці Сільній працювали Клим Гутковський, Лев Лепкий, Григорій Коссак, в Сокалі - Осип Семенюк. Крім цього, існував "Мазепинський курс мілітарний", в якому навчались спочатку 30, а пізніше 80 чоловік. Перший випуск (20 чоловік) курсу відбувся в травні 1914 р.
Обидва військові товариства "Січових стрільців" об'єднались в одне у березні 1914 року, яке очолив комітет у складі В.Старосольського, І.Чмоли, М.Гаврилка, О.Степанівної.
В "Стрілецьких куренях" військової справи навчали Степан Шухевич, Семен Горук, Іван Бачинський (у Львові), Володимир Сроковський і Ілько Цьокан (на Золочівщині), Іван Іванець (в с.Раменові).
Перші великі польові військові вправи січових стрільців відбулися 28 грудня 1913 року в м.Сокалі.
Натхнені активізацією молодіжного життя, створюють патріотичні пісні відомі і менш відомі письменники Іван Франко ("Гей, січ іде, красен мак цвіте"), Осип Маковей ("Гей гайдамаки, всі ми однакі"), Клим Обух ("Гей там на горі січ іде").
А відтак настала пора звітувати перед усією українською громадою про здобутки і готовність до визвольних змагань. І цей звіт був проведений у вигляді параду всіх Січових і Стрілецьких товариств, який відбувся 28 червня 1914 року. Парад засвідчив, що українська громада Західної України йде впевнено до здобуття Української Державності. На хвилі загального піднесення 30 липня "Січові Стрільці-І" і "Січові Стрільці-ІІ" опублікували спільний заклик, в якому зазивали всіх охочих вступати до Стрільців, зголошуючись кожного дня по вул.Коперника, 5.
Але події 28 червня 1914 року одночасно і загальмували дальший розвій стрілецьких товариств через вбивство в Сараєво намісника австрійського престолу. 28 липня Австрія оголосила війну Сербії та загальну мобілізацію.
Оцінюючи здобуте, можна стверджувати, що І світова війна застала українство Галичини на половині свого визвольного шляху. Виходячи з умов війни, політичні українські партії в Галичині вирішили об'єднатись і підняти питання про створення українського легіону в австрійській армії. З цією метою 1 серпня за ініціативою Костя Левицького відбулась спільна нарада представників українських партій, яка пристала до ідеї єдиної української національної акції. Як наслідок наради 2 серпня утворено Головну Українську Раду (ГУР) у складі: Кость Левицький - голова, Михайло Павлик і Микола Ганкевич - заступник голови, Степан Баран - секретар і члени Микола Балицький, Іван Боберський, Кирило Трильовські та інші.
Організацію військового легіону Головна Українська Рада доручила військовій колегії у складі Т.Рожанківського, М.Волошина, С.Шухевича і Д.Катамая. На засіданні військової колегії, що відбулося 2 серпня, в якому прийняли участь І.Боберський, М.Геник, Д.Катамай, Т.Рожанківський і С.Шухевич, прийнято для українського війська назву "Українські Січові Стрільці". 3 серпня військова колегія прибрала назву "Генерального штабу" і призначила начальником українського військового легіону Т.Рожанківського. ГУР затвердила це призначення.
Проте Головною Українською Радою оволоділо сп'яніння українською ідеєю настільки, що вона не
Loading...

 
 

Цікаве