WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна у другій половині 1919 року - Реферат

Україна у другій половині 1919 року - Реферат

який було сформовано навесні 1920 року в Полтаві. У щоденнику полтавського лікаря О.О. Несвіцького, де на ґрунтовному фактичному матеріалі відображено події визвольних змагань 1917-1922 у Полтаві, згадується і про появу навесні 1920 року повстанських загонів [5], але не зазначено нічого ні про керівника загонів, ні про якийсь керівний центр. Про діяльність таємного комітету на чолі з А. Геращенком повідомляє В. Ревегук [6]. В архівах Служби безпеки України автор натрапила на документ, в якому йдеться про створення наприкінці травня 1920 року і діяльність у Полтаві за завданням Києва "Комітету Визволення України". Комітет будувався за принципом "п'ятірок", центральна з яких знаходилася в Полтаві. Кожен із членів "центру" створював свою"п'ятірку", члени якої в свою чергу організовували "п'ятірки". Комітет повинен був охопити діяльність інші губернії, повітові міста, повіти, села.
Метою "Комітету Визволення України" було, по-перше, об'єднання всіх роз'єднаних повстанських загонів в Україні у більші бойові одиниці, щоб за їхнього сприяння захопити владу. По-друге, важливим завданням була пропаганда і агітація за владу Петлюри. По-третє, відстоювалася ціль за сприятливих умов оголосити себе Урядом України і розпочати переговори з країнами Антанти на державному рівні.
На липень 1920 року "Комітет Визволення України" було сформовано у складі голови Комітету Прийми, завідувача адміністративно-організаційною частиною Ніньківського, заступника голови комісара з воєнних справ Юрченка, його помічника Лейко, завідувача інформацією Наталії Дорошенко. До складу Комітету також входили представники від партії українських соціал-революціонерів Чубуков і Дорошенко та від партії українських соціал-демократів Левченко. Секретарем Комітету був Балик, завідувачем фінансів Геращенко.
Через посередництво Ніньківського та Воїнова Комітет встиг налагодити зв'язок з повстанськими загонами Гадяцького, Звенигородського, Переяславського повітів. Як стверджується в слідчих документах Служби безпеки України, рішення про оголошення Комітету тимчасовим Урядом було затверджене, але через арешт його учасників Особливим Відділом не було реалізовано.
В червні 1920 року в Полтаві було створено Губернській повстанський Комітет на чолі з членом партії українських соціал-демократів Михайлом Токаревським. Але і ця організація не змогла розгорнути діяльності по координації розрізнених партизанських загонів, оскільки Комітет було викрито.
Цікаво було б простежити взаємозв'язок вищезгаданих структур із таємним повстанським комітетом, створеним у Полтаві восени 1920 року на чолі з А. Геращенком. З використанням справи особливого архіву (документи з якого наводяться), можливо, вдасться по-новому розглянути розвиток подій на Полтавщині весною-восени 1920 року. Однак виявлені архівні джерела дозволяють поки що лише висувати різні версії.
Так, враховуючи той факт, що інформація про "Комітет Визволення України" вміщено в слідчій "Справі уряду УНР", спрямованій проти представників партій українських соціал-демократів і українських соціал-революціонерів, можливо, факт створення і діяльності Комітету було подано дещо упереджено, на догоду замовнику партії більшовиків, яка вела боротьбу за утвердження однопартійності. Реальний же стан справ міг бути менш значущим, і ні про які претензії Комітету на представницький орган не йшлося. Однак беззаперечним є той факт, що антибільшовицький повстанський рух в Україні у 1919-1920 роках не лише прагнув до самоорганізації, а й здійснив кілька спроб утворення політичних керівних центрів. Існування "Комітету Визволення України" в Полтаві підтверджує зазначену думку.
Висновки
Політика "воєнного комунізму" і селянський повстанський рух негативно плинули на боєздатність частин Червоної Армії. Почався її стрімкий відступ під тиском Добровольчої армії генерала Денікіна, якого всіляко підтримувала Антанта. До середини вересня 1919 р. денікінці захопили майже всю У країну і ряд центральних губерній Росії. На окупованій білогвардійцями території відновлювався буржуазно-поміщицький лад, чинилися криваві розправи над революційними силами і представниками обох українських урядів та їх прихильниками.
Наступ денікінців на Україну намагалися використати уряди УНР і ЗУНР для відновлення своєї влади. Після поразки у війні з Польщею влітку 1919 р. армія ЗУНРУкраїнська галицька армія (УГА) відступила за р. Збруч і з рештками армії Директорії захопила більшу частину Правобережної України. 31 серпня 1919р. вони вступили до Києва, куди одночасно з південного сходу ввійшли денікінці. На їх вимогу збройні сили Петлюри і УГА змушені були залишити місто.
Відкрито антиукраїнська політика Денікіна змусила частину армії Директорії почати боротьбу проти його режиму партизанськими методами. З початку грудня 1919р. до початку травня 1920р. Наддніпрянська армія Директорії здійснила так званий зимовий похід по тилах денікінської армії на Правобережжі.
На окупованій території активну підпільну і партизанську боротьбу розгорнула КП(б)У, яка перейшла у підпілля. Н. Махно, порвавши з радянською владою у першій половині 1919р., тепер почав формувати новий революційно-повстанський загін, який швидко переріс у грізну повстанську армію. В тилу у денікінців армія Н. Махна фактично відкрила другий фронт, поставивши окупаційний режим під загрозу повної поразки.
Червона Армія, здобувши у кінці 1919р. перемогу над денікінцями у районі Орла і Воронежа, швидко розвинула наступ і вже до середини лютого 1920 р. визволила майже всю територію України. У лютому відновилася діяльність радянського уряду України, Радянська влада прийняла новий земельний закон на принципі зрівняльного поділу землі, обмежила кількість і земельні площі радгоспів. Була проголошена добровільність у створенні колективних господарств і комун. Закон був схвально сприйнятий селянством, але продрозкладка продовжувала здійснюватися тими самими методами, що і минулого року.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Стахів М. Україна проти більшовиків (Нариси з історії агресії Совєтської Росії). Кн.2. Тернопіль, Вид-во "Тернопіль", 1993. С.95.
2. Соловей Д. Голгофа України. Ч.1. Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 1993. С.22.
Loading...

 
 

Цікаве