WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Діяльність Галицького сейму - Реферат

Діяльність Галицького сейму - Реферат

львівський греко-католицький митрополит. Пропозиції щодо кандидатів на ці посади вносив до Ради міністрів намісник. Необхідно зазначити, що крім одного-двох міністрів-поляків, які обов'язково входили в імперський уряд Австро-Угорщини, постановою від 11 квітня 1871 р. була встановлена ще спеціальна посада міністра для Галичини, який призначався тільки з числа польських магнатів цього краю. Окремі міністри повинні були рахуватися з його думкою при вирішенні справ, які стосувалися Галичини.
У Галичині існувала крайова шкільна рада, яка під контролем Галицького сейму керувала народними і середніми школами та підтримувала політику ополячування українського населення Галичини.
За законом від 22 червня 1867 р. відкриття середньої школи в Галичині залежало від рішення Галицького сейму, який намагався у всякий спосіб полонізувати західноукраїнські землі і не дбав про збільшення кількості українських шкіл. У 1910 р. в краю існувало 67 державних гімназій, але до 1887 р. існувала лише одна українська гімназія (у Львові). Пізніше на території Східної Галичини було відкрито ще чотири українські гімназії (у Перемишлі, Коломиї, Тернополі і Станіславі). Таким чином, до першої світової війни у Галичині існувало всього п'ять гімназій з українською мовою навчання. Один з українських депутатів вказував: "Десять років боротьби в середньому коштує нам здобуття однієї середньої школи на нашій землі під крилами австрійської конституції".
3. Недосконалість Галицького крайового сейму
щодо захисту інтересів українців
Права Галицького крайового сейму векономіко-господарських справах були обмежені вже самим крайовим статутом, за яким до відання сейму належало виконання різних загальнодержавних завдань господарського характеру за рахунок місцевого населення. До обов'язків сейму входило: побудова і підтримування місцевих доріг, будівництво приміщень для державних установ, будівництво і підтримування казарм, в'язниць тощо за рахунок крайового фонду. Такий самий характер мав і обов'язок фінансування соціального забезпечення, тобто покривання з крайового фонду коштів утримання будинків для непрацездатних стариків, інвалідів, безпритульних сиріт та ін. Зрозуміло, що й ці кошти доводилось брати з далеко не заможних осіб. Для покриття цих витрат за сеймом було збережено право схвалювання крайового бюджету, який набував чинності тільки після затвердження його центральним урядом і одержання імператорської санкції.
Яскравим прикладом повного обмеження Галицьким сеймом інтересів українського народу можуть бути рішення про розподіл коштів крайового бюджету. Наприклад, з 730 тис. крон, виділених за бюджетом 1911 р. на дотації місцевим науковим і навчальним закладам, на частку українських установ припадало лише 75 тисяч. З 214 тис., призначених на театри, польські трупи одержали 186 тис., а українські - лише 1 тис. крон. За бюджетом 1912 р. з фонду допомоги приватним школам українські навчальні заклади одержали лише 350 крон. "Ви - говорив з трибуни Галицького сейму депутат Антонович, - прямо нехтуєте нами... Конституція є для нас тільки мертвою буквою..., і ми сьогодні не маємо ні народних ні природних прав. Прошу вибачення, оскільки ми маємо рівне управління, а може з певної точки зору ми протеговані, але тільки у сфері податків".
Галицький сейм стягував у два рази більший крайовий податок на пиво, ніж інші австрійські області, встановив крайовир податок на спирт у розмірі 30-40 гелерів з літра (такого податку зовсім не було в інших частинах Австро-Угорщини) і накладав на населення крайові додатки в два-три, а іноді навіть у чотири і п'ять разів більші, ніж у Нижній Австрії.
Висновки
У 1775 p. було утворено Галицький провінційний становий сейм (постулатовий сейм). В ньому засідали представники трьох станів: магнатів і лицарів, духовенства, а також представники королівських міст.
Компетенція сейму була досить обмеженою та й скликався він час від часу. Головне призначення сейму полягало у поданні прохань (постулатів) імператору. Виконавчим органом сейму був постійний комітет з семи депутатів, обраних на шість років. Главою адміністрації королівства був губернатор, який призначався імператором виключно з австрійців.
Політика Галицького крайового сейму призвела до великого зубожіння народних мас. Положення було настільки загрозливе, що на це звертав увагу ряд депутатів сейму. " Вважаю необхідним пригадати, - зазначав відомий польський політичний діяч депутат Вітос, - що після 53 років існування цього сейму край опинився майже на березі фінансової руїни, затягнув дуже тяжкі борги і нині цей сейм і, безумовно, наступний добре насушить собі голову, до того як доведе до рівноваги". "Рівновага", однак, не наступила, і розпад Австро-Угорщини в жовтні 1918 р. поклав кінець існуванню Галицького крайового сейму, який більше півстоліття був знаряддям соціального і національного пригнічення галицьких українців.
Список використаної літератури
1. Історія держави і права України. Частина 2: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 1 ч. / За ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. - К.; 1н Юре. - 1996. - 448 с.
2. Лановик Б, Матейко Р., Матисякевич З. Історія України. - К., 2000.
3. Рибалка К.І. Історія України. - Ч.І. - К., 1994.
4. Семененко В.І, Л.О.Радченко. Історія України. - Харків, 2000.
5. Субтельний О. Історія України. - К., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве