WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Діяльність Галицького сейму - Реферат

Діяльність Галицького сейму - Реферат


Реферат на тему:
Діяльність Галицького сейму
ПЛАН
Вступ
1. Особливості виборчого закону до Галицького сейму, його склад
2. Головні функції Галицького сейму
3. Недосконалість Галицького крайового сейму
щодо захисту інтересів українців
Висновки
Вступ
Після захоплення західноукраїнських земель Австрією територія Східної Галичини увійшла до складу так званого "Королівства Галичини і Володомерії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським і Заторським". 1774 р. для ведення галицьких справ у Відні було створено Галицьку надвірну канцелярію на чолі з канцлером, який виконував функції голови уряду.
У 1861 р. австрійський імператор Франц-Йосиф І, щоб зміцнити своє панування в Галичині і дещо замаскувати порушення соціально-політичних прав українців, створив тут крайовий сейм, який діяв аж до розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 р.
1. Особливості виборчого закону до Галицького сейму,
його склад
Виборчий закон до Галицького крайового сейму відображав інтереси заможних верств. До складу сейму автоматично, за посадою, входили так звані вірилісти - митрополити, єпископи та ректори Краківського і Львівського університетів. Виборче право не було загальним і рівним.
Усі виборці у Галичині розподілялися на чотири курії, кожна з яких окремо обирала депутатів до складу сейму строком на 6 років. Кількісний склад Галицького сейму складався з 9 вірилістів: трьох львівських архієпископів (греко- і римокато-лицького та вірменського обрядів), чотирьох єпископів (2 перемиські, 1 станіславський і 1 тарновський) та двох ректорів уже згаданих університетів; усі інші депутати обиралися в куріях: великої власності - 44, торгових і промислових палат - 3, міст - 20 і сільських громад - 74 (всього 150 чоловік).
Закон від 20 вересня 1866 р. додав до вірилістів князя-єпископа краківського. Закон від 23 травня 1896 р. збільшив кількість львівських міських депутатів з чотирьох до шести, краківських - з трьох до чотирьох. Нарешті, закон від 18 березня 1900 р. додав двох нових вірилістів - президента Краківської Академії наук і ректора Львівського політехнічного інституту та створив п'ять нових одномандатних міських округів. Наприкінці свого існування Галицький сейм налічував 161 члена і складався з 12 вірилістів та 149 депутатів, обраних у куріях: великої власності - 44, торгових і промислових палат - 3, міській - 28 і сільських громад - 74.
У національному відношенні депутати Галицького сейму були переважно поляками. Так, у 1910 р. тут було тільки 13% українських депутатів (21 чоловік). Напружені відносини між Росією і Австро-Угорщиною зумовили прийняття рішення австрійського уряду щодо деяких поступив і збільшення кількості депутатів з корінного українського населення. У 1913 р. вдалося підвищити представництво українців до 31, що становило лише п'яту частину всіх депутатів сейму.
Питання компетенції і порядку роботи Галицького сейму нормували крайовий статут 1861 р. і регламент 1865 p., які пізніше частково змінювалися. Вся діяльність сейму була підпорядкована центральній владі, він був частиною колоніального апарату Австро-Угорської монархії і його постанови, хоч і мали характер дрібних актів, повинні були в обов'язковому порядку затверджуватися імператором і, таким чином, фактично являли собою акти імперської волі.
2. Головні функції Галицького сейму
Головним у законодавчій діяльності сейму були дрібні господарські справи. Крім того, ст. 19 крайового статуту надавала сеймові право законодавчої ініціативи у всіх питаннях, пов'язаних з потребами краю. Проте сейм фактично не користувався наданим йому правом. Крім законодавства, сейм формально здійснював контроль над діяльністю намісника. Однак межі і можливості цього контролю були дуже обмежені. Юридичної відповідальності намісника перед сеймом не існувало. Він сам або призначені ним урядові комісари брали участь у роботі сейму, контролюючи в такий спосіб його діяльність. Крім того, до компетенції намісника входило оголошення виборчих списків, їх перевірка, виготовлення посвідчень для обраних депутатів, що давало можливість чинити тиск під час виборів. У намісництві ж підготовлялися і направлялися до сейму урядові законопроекти.
Бюджетні права Галицького сейму, що перебував у повній фінансовій залежності від Віденського парламенту, були дуже мізерні і зводилися до накладення додатків до безпосередніх державних податків, що були майже єдиним джерелом прибутків, якими розпоряджався сейм. У галузі місцевого самоврядування сейм здійснював найвищий нагляд за органами повітів, міст і сіл, рішення яких здебільшого вимагали затвердження сейму. Весь найближчий нагляд за повітовими і сільськими властями (повітовими і громадськими радами) здійснював крайовий виділ (комітет), що був виконавчим і розпорядчим органом крайового сейму, а також постійною мандатною комісією сейму. Складався він з шести членів, які обиралися сеймом з числа його депутатів на 6 років і зобов'язані були постійно проживати у Львові. Члени крайового комітету очолювали шість департаментів, керували роботою численних установ, бюро, комісій, що існували при ньому, маючи величезний апарат чиновників.
Безпосереднє керівництво і головування на засіданнях сейму здійснювалось крайовим маршалком або його заступником. Обидва призначалися імператором. Крайовим маршалком, як правило, був поляк, а його заступником
Loading...

 
 

Цікаве