WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Повість минулих літ - Реферат

Повість минулих літ - Реферат

здатна до самостійного політичного та історичного існування. Автори літопису, підкреслював Д.Чижевський, "подають першу, хоч і примітивну концепцію історичного розвитку Русі"*. Вчений порівнює її з освітленням візантійської історіографії, що "вважає всі інші народи несамостійними частинами візантійського світу". Літопис починається з оповідання про всесвітній потоп, про розподіл землі між синами Ноя та виникнення різних народів, а серед них і слов'ян від племені Іафета. У "Повісті минулих літ" йдеться про історію слов'ян - полян, древлян, дреговичів, полочан, бужан, кривичів, волинян, в'ятичів, які розселилися по землі і стали називатися залежно від обраного для проживання місця. В такий спосіб історія місцева поєднується із всесвітньою, а наші далекі предки постають законними нащадками людської цивілізації. Нестор та інші літописці, слушно зауважує Валерій Шевчук, були політичними діячами свого часу, всю відповідальність за біди своєї землі вони покладали на князів. Адже політична обстановка в часи, коли писався "Літопис руський", була надзвичайно складною. Відкриймо в "Повісті" запис під роком 1097, де розповідається про осліплення ВасилькаТеребовльського. Подія ця призвела до тривалої міжусобної війни, в яку було втягнуто чимало інших руських князів, і це в той час, коли половці не давали спокою Русі, доходячи до самого Києва, знищуючи все на своєму шляху. Літописець прагне викрити злочинців - київського князя Святослава Ізяславича і волинського князя Давида Ігоровича: "Володимир же Всеволодович, почувши, що схоплено Василька і осліплено, вжахнувся і заплакав вельми, і сказав: "Сього ж не було в Руській землі ні при дідах наших, ні при отцях наших, такого зла". І тоді він одразу відрядив послів до Давида і до Олега Свя-тославичів, говорячи: "Підіть обидва до Городця, та поправимо се зло, яке скоїлося в Руській землі і в нас, брати, бо кинув він у нас ножа. Бо якщо сьогодні ми не поправимо" - більше зло стане між нас. І почне брат брата заколювати, і погибне земля Руськая, а вороги наші, половці, прийшовши, візьмуть землю Руськую" .
У дослідницьких працях, підручниках ми зустрінемо неодноразово й одностайні думки про те, що метою літописця була боротьба за єдність усіх руських земель. Слушне доповнення до цього твердження вносить Ф.Поліщук, зауважуючи, що центром згуртування давньоруських князів літописець визнає не великокнязівську владу, а церкву, яка має допомогти вивести землю Руську з кризи, до якої призвела її правляча централізація. Нестор, підкреслював Ф.Поліщук, постає послідовним противником світського єдинодержавства - підтвердженням цього є і ставлення до канонізації руських святих. Як відомо, Ярослав Мудрий хотів канонізувати свого батька Володимира Святославича, але церква постала проти цього і канонізувала "боголюбивих" Бориса і Гліба. Ідея братолюбності князів та їхньої покори старшому в роді, відзначає Валерій Шевчук*, стає центральною ідеєю Нестора, але, постаючи за єдність руської землі, літописець покладається не на ідеал самодержавства, а на братство і співробітництво між князями, котрі повинні шанувати принципи феодальної ієрархії (підлягання молодших князів старшим). Існування уділів, які мають свого законного володаря, повинно обмежити права найстаршого (київського) князя і стримувати міжусобиці.
Таким чином, завдання "Повісті минулих літ" полягало не тільки в тому, щоб з'ясувати походження русичів, а й у тому, щоб визначити принципи мирного співжиття давньоруської держави з іншими та запоруку благополуччя в ній самій. Всі дослідники одностайно підкреслюють високий мислительний потенціал нашого першолітопису, матеріал для якого збирався по всій території Київської Русі і осмислювався людьми, яким притаманні були широкий історичний світогляд, ерудиція. Вчитаймось у проникливі рядки, під впливом яких пригадується біблійне: "Споконвіку було слово, і слово було з Богом, і Богом було слово..." Наші древні книжки теж проповідували культ слова, книги, освіти: "Велика бо користь буває людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних, бо се є ріки, що наповнюють всесвіт увесь. Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина. Ними бо в печалі ми втішаємось, вони є уздою стриманості. А мудрість великою є, бо й Соломон же хвалив її і говорив: "Я, премудрість, вселила пораду, і розум, і тяму, я призвала страх Господній; у мене - порада, у мене - мудрість, у мене сила; мною царі царствують і владарі узаконюють правду; мною вельможі возвеличуються і деспоти держать землю; я люблю тих, які люблять мене; ті, що шукають мене, знайдуть благодать". Якщо пошукаєш ти в книгах мудрості пильно, то знайдеш ти велику користь душі своїй. Бо коли хто часто читає книги, то бесідує він із Богом або із святими мужами".
"Повість минулих літ" була і залишається найвидатнішою пам'яткою слов'янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.
Література
1. Висоцький С. Київська писемна шкла Х-ХІІ ст. - Львів-Київ-Нью-Йорк, 1998.
2. Грушевський М. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV ст. Репринтне відтворення видання 1891 р. - К., 1991.
3. Котляр Й. Древняя Русь й Киев в летописньїх преданиях й легендах. - К., 1986.
4. Котляр Й., Смолий В. История в жизнеописониях. - К., 1990.
5. Крип'якевич І. Історія України. - Львів, 1990.
6. Лихачев Д. Поэтика древнерусской литературы. - М., 1979.
7. Львов А. Лексика "Повести временних лет". - М., 1976.
8. Толочко П. Нестор-літописець Київської Русі //Укр. істор. журнал. - 1981. - № 12.
9. Шевчук Вал. Збережено навіки (Про "Повість врем'яних літ" та її авторів) //Дорога в тисячу років. - К., 1990.
Loading...

 
 

Цікаве