WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Старшинський корпус армії УНР періоду Директорії - Реферат

Старшинський корпус армії УНР періоду Директорії - Реферат

і ін.) Пізніше було відновлено генеральські і старшинські військові звання 16. Інша низка заходів пов'язана з підготовкою старшин для армії УНР. 31 грудня 1918 р. начальник Генерального штабу генерал О. Осецький підписав наказ № 8, де зазначалося, що військова академія, створена за гетьманату, продовжує існувати, начальником її призначався генерал М. Юнаков17. У січні 1919 р. затверджуються штати військово-навчальних закладів: Пішої інструкторської школи старшин, Гарматної юнацької школи, Інженерної юнацької школи з інструкторським старшинським відділом, Пішої юнацької школи, Кінної школи з інструкторським старшинським відділом. Як бачимо, мережа військово-навчальних закладів була досить широка і цілком могла задовольнити потреби української армії у старшинських кадрах18. Але цей грандіозний задум реалізувати не вдалося, оскільки починалася війна з Радянською Росією, війська УНР відступали під ударами більших сил Червоної Армії, війська якої увійшли до Києва на початку лютого 1919 р., а подальша робота щодо створення військово-навчальних закладів продовжилася уже в Кам'янці-Подільському. Результатом незадовільної кадрової політики була неукомплектованість військових частин старшинськими кадрами. Так, наприклад, штат піхотного полку військового часу передбачав 112 старшин19. Але кількість їх у частинах була значно меншою. Так у березні 1919 р. у 61-му пішому полку 19-ї дієвої дивізії 10-го дієвого корпусу Дієвої армії УНР з потрібної кількості старшин було лише 40, а не вистачало відповідно 72. Тобто полк був укомплектований старшинами приблизно на 45 відсотків. Не вистачало командирів первинної ланки, зокрема чота-сотня, спеціалістів зв'язку і хіміків20. Не кращою була ситуація і в інших частинах і установах армії УНР. Неповна укомплектованість частин і з'єднань, нестача в окремих випадках фахівців для спеціальних родів військ, а подекуди і старшин Генерального штабу зумовлювалась такими обставипами: Відсутність внутрішньої єдності у суспільстві й уряді. Незадовільна кадрова політика соціалістичних лідерів УНР, недовір'я до кадрових старшин. Недовіра з боку самих старшин до республіканської влади, не сприйняття ними соціалістичних гасел . Неспроможність уряду УНР налагодити підготовкустаршинських кадрів для Української армії. Однак в Українській армії, все ж, зосередилася значна частина старшин, на котрих ліг весь тягар роботи в штабах та частинах. Найкращою, на думку автора, є характеристика, яку дає М. Капустянський: "Старшинство являло собою різноманітний елемент. Поруч з видатними, бойовими, національно вихованими старшинами з великою ініціативою й відвагою та досвідом, ще лишався й невеликий гурточок або авантюрників, або розбещених людей, яким бракувало відповідної школи, муштри і виховання. Треба зазначити, що відсутність відповідальності, суворого контролю й належної організації запілля спричинилося до деякої дезорганізації апаратів постачання і пониження моралі деяких постачальників. Старшини Генерального штабу, за невеликим винятком, були пристосовані до обставин сучасної війни. Роль старшин Генерального штабу була надзвичайно важка і відповідальна. Нерідко доводилося підлягати в штабах груп і дивізій (це стосується, головним чином, до початку 1919 р.) людям з малою військовою освітою, з невеликим бойовим досвідом і незначним службовим стажем, але з партійними квитками, при системі неповного довір'я і навіть деколи і провокації"21. У цих умовах кадрових старшин розумів і всіляко підтримував Головний отаман С. Петлюра. Старшини Генерального штабу працювали чесно, продуктивно, і не вдавалися в політичні авантюри. Головний отаман розумів усю вагу праці старшин Генерального штабу і боронив їх та кадрове старшинство від наклепів і цькування партійців..."22 Таким чином можна твердити, що ставлення до старшин в УНР було неоднозначним. Вищому військовому керівництву була зрозуміла проблема нестачі старшинських кадрів у війську, це добре розумів і С. Петлюра. Стараннями його та військового міністерства здійснювалася робота для вирішення цих проблем так, як вимагали того світовий військовий досвід, потреби армії і обставини сучасної війни. Негативно впливав також надзвичайно рухливий характер війни, адже військо твориться у мирних умовах, а в той час ішла війна і надто складно було налагодити підготовку кадрів. Однак можна зробити висновок, що старшинський корпус в армії УНР в цілому чесно виконував свої обов'язки. За невеликим винятком старшини української армії були справжніми патріотами і до кінця виконали свій обов'язок перед Батьківщиною. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок: національна армія повинна мати вишколений, патріотично налаштований офіцерський корпус, а для цього держава і суспільство має постійно дбати про його матеріальний і духовний рівень життя.
Використана література
1 Кучабський В. Історія Січових Стрільців. - К., 1992. - С. 153.
2 Капустянський М. Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 р. - Кн. 1. - Короткий воєнно-історичний огляд у 2-х частинах. - Мюнхен, 1940. - С. 20.
3 Там само. - С. 20.
4 Там само. - С. 21.
5 Там само. - С. 21.
6 Там само. - С. 185.
7 Там само. - С. 186.
8 Капустянський М. Назв. праця. - С. 40.
9 Так само. - С. 41.
10 ЦДАВОУ. - Ф. 1078. - Оп. 1. - Спр. 11. - Арк. 42.
11 Там само.
12 Там само. - Арк. 42 зв.
13 Капустянський М. Назв. праця. - С. 42.
14 Там само. - С. 43.
15 Там само. - С. 43.
16 Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. - Л., 1995. - С. 285.
17 ЦДАВОУ. - Ф. 1077. - Оп. 3. - Спр. 60. - Арк. 2.
18 Там само. - Ф. 1078. - Оп. 3. - Спр. 7. - Арк. 72-72 зв.
19 Там само. - Спр. 6. - Арк. 33-41 зв.
20 Там само. - Оп. 1. - Спр. 94. - Арк. 39.
21 Капустянський М. Назв. праця. - Кн. 2. - С. 28.
22 Там само. - С. 29.
Loading...

 
 

Цікаве