WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Спільні воєнні кампанії князів південно-західної русі та золотоординських ханів в останній чверті 13 ст. - Реферат

Спільні воєнні кампанії князів південно-західної русі та золотоординських ханів в останній чверті 13 ст. - Реферат

Мстислав, Володимир. Мета й маршрут монгольсько-руського походу не відомі, літопис згадує лише, що хан дійшов до р. Сян, а на зворотному шляху знов підійшов до Львова23. Мета цього походу, можливо, повторювала спробу нападу на Краків. Ця кампанія як і попередні походи закінчилася безрезультатно24. Це був останній масовий завойовницький похід сарайських ханів у Європу. Після цього пріоритети монгольської політики змінюються і європейські терени перестають цікавити ординську владу. А зі смертю Ногая в 1300 р. Золота Орда взагалі втрачає вплив на правобережжі Дніпра. Загалом, треба відзначити, що характер золотоординських вторгнень у 70-х роках ХІІІ ст. дещо змінився. Військові сили, які присилалися на прохання князя, були вже не якимось окремим військом, сформованим для вторгнення. Це був звичайний кочовий улус, який належав окремому феодалові. Судячи з масштабів проведених операцій, походів 1275 і 1277 років, ці феодали були в ранзі тисячників. Отримавши відповідну вказівку від Ногая, феодал змінював звичний кочовий маршрут своєї орди, направляючи її у потрібний район. Природно, що поява на Руський території такого загону з дітьми, жінками й господарством тільки поглиблювало і без того важкі наслідки військової присутності Золотої Орди. Типовим прикладом було останнє "гостювання" Телебуги-хана в галицькому князівстві, де в результаті загинуло 12,5 тис. чоловік простого населення. Проте така практика, очевидно, не застосовувалась при відправленні великих військових з'єднань, які здійснювали складні і довготривалі операції25. Таким чином, перебіг спільних монголо-руських походів вказує, що, справді грабіжницьким походом у Європу, був лише похід 1287 р. Проте за браком даних, про це не можна говорити напевне. Усі інші військові кампанії мали далекоглядні політичні цілі й роль руських князів у них була далеко не пасивною. Саме Лев Данилович князь галицький став ініціатором походів 1275 і 1278 років на Литву і 1280 на Польщу. Отже можна сказати, що політику галицький князь проводив самостійну. Хоча звичайно, для цього він повиненбув мати санкцію ханів26. Перехід галицького князя під патронат Ногая викликав посилену увагу ординців до Південно-Західої Русі. В результаті походи Телебуги-хана в Західну Європу можна вважати прямим наслідком незалежної політики темника Ногая як у середині Золотої Орди, так і стосовно її васалів. За час свого правління Телебуга-хан здійснив підряд три невдалі воєнні експедиції на захід в 1285, 1286, 1287 роках. Вибір одного й того ж напрямку й району агресії пояснюється не простим бажанням захопити якнайбільше здобичі і полонених. У першу чергу це було продиктовано різким загостренням відносин із Ногаєм. По-друге, була явна загроза втратити Південно-Західну Русь з орбіти свого впливу. Особливо треба відмітити походи 1286 і 1287 років, коли відносини між ханом і його темником стали особливо ворожими. Намагаючись показати, і ще більше утвердити свою владу в Галицько-Волинському князівстві, Телебуга-хан демонстративно збирає для участі в поході і задніпровських, і волинських князів, незважаючи на велику кількість своїх військ. Щоб зміцнити свою владу в Золотій Орді, а також для залякування місцевих князів проводилось просування золотоординського війська по руській території. Це супроводжувалось грабунками біля Львова й Володимира. Оголошуючи походи на Угорщину й Польщу, Телебуга-хан намагався показати себе захисником зовнішньополітичних інтересів галицько-волинських князів. І, хоча потенційні противники Русі на деякий час залякувалися, але насправді його дії були направлені на послаблення руських воєнних сил і відвертий підрив господарського життя князівства. Пряме, неприкрите зовнішньополітичним камуфляжем каральне нашестя на Південно-Західну Русь могло привести до переходу її на бік Ногая. Намагаючись не допустити зростання впливу Ногая в державі, Телебуга прагнув зміцнити свою владу й авторитет у руських князівствах. Відповіддю Ногая на дії золотоординського хана став демонстративний паралельний похід на Краків. Воєнні дії хана не принесли бажаного результату, він так і не зміг підірвати позиції темника. Досвідчений у політиці й інтригах Ногай випередив хана і вчинив проти нього заколот. Результатом стала насильницька смерть Телебуги-хана в 1291 році. Після цього в Ординській державі на певний час встановився спокій. Південно-Західна Русь потрапила під контроль могутнього темника. Це мало певні переваги. Отримавши в особі Ногая впливового покровителя і захисника, галицький князь продовжував активну внутрішню і європейську політику27. Адже очевидно, що Ногаю вигідно було мати союзником сильного князя, щоб якнайкраще тримати під контролем підвладні йому руські землі. Претенденти на ханський стіл більше не намагалися зробити Південно-Західну Русь ареною боротьби. І хоча точних літописних повідомлень про 90-ті роки ХІІІ ст. немає, можна припустити, що в даному регіоні встановилася певна стабільність.
Використана література
1 Полное Собрание Руссих Летописей (Ипатеевская). (ПСРЛ). - СПб. - 1908. - Т.ІІ. - Стб. 871-872.
2 Літопис Руський. - К., 1989. - С. 428.
3 Літопис Руський. - С.428-429; ПСРЛ. - Т.ІІ, - Стб. 872.
4 Там само - С. 429.
5 ПСРЛ. - Т.ІІ, - Стб. 911.
6 Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды в XIII - XIV вв. - М.: Наука, 1985. - С.33.
7 Рукнеддинъ Бейбарсъ // Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. - СПб, 1884, Т.І. - С.117.
8 Літопис Руський. - С.431.
9 ПСРЛ. - Т.5. - С. 199; Т. 18. - С. 75.
10 Грушевський М.С. Історія України-Руси. - К.: Наук. думка, 1993№ - Т. ІІІ. - С. 186.
11 Літопис Руський. - С.429.
12 ПСРЛ. - Т.ІІ. - Стб. 881; Літопис Руський. - С. 432.
13 Эннувейри. Энциклопедия // Тизенгаузен. Указана праця. - С. 154.
15 ПСРЛ, Т.ІІ, - Стб. 882; Літопис Руський. - С. 432.
16 ПСРЛ. - Т.ІІ. - Стб. 888; Літопис Руський. - С. 434-435.
17 Ибнхальдунъ // Тизенгаузен. Указана праця. - С. 382.
18 ПСРЛ. - Т.ІІ. - Стб. 893; Літопис Руський. - С. 435.
19 ПСРЛ. - Т.ІІ, - Стб. 894; Літопис Руський. - С. 435.
20 ПСРЛ. - Т.ІІ. - Стб. 895; Літопис Руський. - С. 436.
21 Літопис Руський. - С.436.
22 Там само.
23 ПСРЛ. - Т.ІІ. - Стб. 900.
24 Егоров В.Л. Указ. праця. - С. 192.
25 Там само. - С. 190.
26 Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. - М., 1950. - С. 299
27 Літопис Руський. - С. 450-452.
Loading...

 
 

Цікаве