WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Спільні воєнні кампанії князів південно-західної русі та золотоординських ханів в останній чверті 13 ст. - Реферат

Спільні воєнні кампанії князів південно-західної русі та золотоординських ханів в останній чверті 13 ст. - Реферат

перевірка Ногаєм князів Південно-Західної Русі (особливо Лева) на лояльність до себе. І хоча Лев дипломатично уникнув від участі в поході, надіславши свого сина, проте скоро він перемінив своє ставлення до темника. Приводом до цього стала боротьба за малопольський стіл. 7 грудня 1279 р. помер великий князь краківський Болеслав, не залишивши сина. Лев вирішив втрутитися в боротьбу за краківський стіл. Не маючи, проте, достатніх сил і, очевидно, підстав, він програв. Великим князем краківським було обраноплемінника Болеслава Лестька Чорного. Проте Лев не відступився і почав вимагати частину Польщі - Люблінської землі (землі за р. Вепр). На цей раз він звернувся по допомогу не до Менгу-Тімура, а до Ногая12. Таке зближення з Ногаєм можна пояснити частково поганим самопочуттям патрона Лева Менгу-Тімур-хана*, який помер у липні 1280 р.13 Але, безперечно, що основною причиною зміни орієнтира, була зростаюча впливовість темника в Золотій Орді. Ногай зразу ж задовольнив прохання Лева Даниловича і направив йому на допомогу війська, очолені воєводами ханського походження, Кончака (молодший брат Телебуги), Козія (Газан - внучатий племінник Куремси), Кубутана (восьмий син Менгу-Тімур-хана). Цей факт особливо важливий. Адже, посилаючи на допомогу війська, які очолили Чингізиди, Ногай одночасно визнавав вимоги Лева законними і надавав походу офіційного статусу. До того ж Ногай наказав іншим південно-руським князям іти в похід із Левом. При цьому, як указує літопис, Лев ішов радо з монголами, а Мстислав Луцький, Володимир Володимирський і син Мстислава Данило йшли "неволею татарською". Похід розпочався взимку 1280 р. русько-монгольські війська, перейшовши по кризі Віслу, підійшли до Судомира. Звідти Лев направився до міста Кропивниця. Далі він планував наступ на Краків. Проте здійснити задумане йому не вдалося. Поляки завдали значних втрат як руським дружинам, так і монголам. Лев змушений був повернутися з ганьбою15. З приходом до влади в Золотій Орді хана Телебуги загострилася внутрішня боротьба за владу в самій монгольській державі. У цій ситуації Південно-Західна Русь виявилась в особливо скрутному становищі, бо змушена була зробити вибір у підтримці однієї зі сторін. У 1285 р. Телебуга-хан організував грабіжницький похід на Угорщину. Ногай діяв спільно з ним. Окрім того, князям Південно-Західної Русі - Леву, Мстиславові, Володимиру і Юрію Левовичу - було наказано також приєднатися до їх війська. Війська Ногая й Телебуги йшли окремо, причому, руські дружини йшли разом із Ногаєм. Цей факт указує на те, що влада могутнього темника фактично поширювалася на всі землі Південно-Західної Русі. Ногай розпочав наступ на Угорщину через Закарпаття, захопивши місто Брашев. В той же час Телебуга-хан безуспішно намагався навпростець потрапити в Угорщину. Проблукавши місяць у Карпатських горах і, втративши від голоду велику кількість військ, він змушений був повернутися назад зганьбленим16. На відміну від нього Ногай пішов у свої землі короткою дорогою і зберіг свої війська. Саме тоді Телебуга вирішив, що Ногай його зрадив. Розлютившись, він наказав задушити дружину батька Ногая - Джіджек, і її еміра Байтара17. Ця невдача не відбила бажання в Телебуги-хана продовжвати грабіжницькі походи. У 1286 р. він організував новий похід, уже в Польщу. Як і в попередньому поході він планував діяти спільно з Ногаєм. Для цієї мети Телебуга прибув у ставку Ногая. Проте між ними виник конфлікт, внаслідок якого сарайський хан вирушив у похід один, наказавши всім задніпровським і волинським князям приєднатися до нього. Лев, Мстислав і Володимир підкорилися наказу. Війська Телебуги просувалися до Польщі через руські землі. На бужковському полі стався інцидент, який дозволяє дещо пролити світло на місце Південно-Західної Русі в ординському конфлікті. На цьому полі перед продовженням маршу монгольські війська вишикувались для огляду полків. Руські князі вирішили, що золотоординські війська планують їх знищити, а міста спалити18. Це "непорозуміння" свідчить, що цей регіон розглядався в Орді як сфера впливу Ногая, і після конфлікту Телебуги з Ногаєм, перший міг розправитися з його васалами. Проте після огляду війська Телебуга-хан направився до Володимира куди підійшли 7 грудня 1286 р. Незважаючи, що це була столиця його союзника, хан віддав місто на пограбування своїм воїнам, на цей час була пограбована вся Волинь. А потім, залишивши біля міста гарнізон (фактично місто було в облозі), Телебуга направив війська в Польщу. Монголо-руські війська через Завихвост і Судомир просувалися до Кракова. Судомир союзники захопити не змогли. У цей час Володимир залишив військо і повернувся у своє князівство. На шляху до Кракова Телебуга дізнався, що його вже випередив Ногай. Це повідомлення дуже розлютило золотоординського хана і, за словами літописця, "посіяло між ними ще більшу неприязнь". Хан повернув до Торжка, розоривши по дорозі Львівщину19. Хоча Ногаю вдалося випередити Телебугу, але захопити Краків він не зміг і, обмежившись грабунком околиці міста, він повернувся20. Наслідки цього походу очевидні: мети досягнуто не було, проте конфлікт між Ногаєм і Телебугою посилився. Розстановку сил у цьому конфлікті найкраще характеризує сам літописець, вказуючи, що вони боялися один одного21. Для Галицького і Волинського князівств "гостювання" союзника можна порівняти зі страшним погромом. В одному лише галицькому князівстві загинуло 12,5 тис. чоловік22. Таким чином, Телебуга, не вдаючись до прямої агресії, що могло спровокувати міжусобну війну, зміг розправитися із союзними Ногаю князями Південно-Західної Русі. Останній похід Телебуги на Польщу відбувся в 1287 р. На цей раз сарайський хан здійснив його разом з Алгуєм (сином Менгу-Тімура). Традиційно участь у поході взяли і руські князі, серед яких Лев із сином Юрієм, Мстислав, Володимир. Мета й маршрут монгольсько-руського походу не відомі, літопис згадує лише, що хан дійшов до р. Сян, а на зворотному шляху знов підійшов до Львова23. Мета цього походу, можливо, повторювала спробу нападу на Краків. Ця кампанія як і попередні походи закінчилася безрезультатно24. Це був останній масовий завойовницький похід сарайських ханів у Європу. Після цього пріоритети монгольської політики змінюються і європейські терени перестають цікавити ординську владу. А зі смертю Ногая в 1300 р. Золота Орда взагалі втрачає вплив на правобережжі Дніпра. Загалом, треба відзначити, що характер золотоординських вторгнень у 70-х роках ХІІІ ст. дещо змінився. Військові сили, які присилалися
Loading...

 
 

Цікаве