WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Перші українські танки та артилерійські тягачі - Реферат

Перші українські танки та артилерійські тягачі - Реферат

зустрічні зобов'язання, в наслідок чого, план виробництва танків збільшився до 300 одиниць. Насправді ж було виготовлено лише 24 танки, 25 броньованих корпусів, 26 башт та 28 комплектів ходової частини та трансмісії. Після чого серійне виробництво танків Т-24 було остаточно припинено. Взагалі, прийнято вважати що танк Т-24 було знято з серійного виробництва внаслідок складності виробництва танка та виявлених під час експлуатації установочної партії вад у конструкції машини. Однак не менша кількість дефектів малого танка супроводу МС-1 зовсім не заважала його серійному виробництву. При тому, що більшість з них так і не була усунена, незважаючи на велику кількість модернізацій танка. Чому ж з маневреним танком Т-24 склалася зовсім протилежна ситуація Насправді, у маневреного танка Т-24 випадково з'явився впливовий конкурент - дослідний зразок середнього танка "ТГ" конструкції німецького інженера Е. Гроте, який дуже сподобався керівництву УММ РСЧА.Танк "ТГ" мав потужніше озброєння, ніж Т-24. Воно складалося з 76,2-мм та 37-мм танкових гармат та чотирьох кулеметів. Крім того, в конструкції танка "ТГ" було запропоновано ряд новітніх технічних рішень, таких, як шестерні з шевронним зчепленням, пневматичний сервопривід керування трансмісією, та гусеничну стрічку з паралельним гумово-металевим шарніром. Фінансово-планова комісія НКВМ8 запланувала виробництво на ДХПЗ 150 середніх танків "ТГ". Проте виготовлення та випробування дослідного зразка танка "ТГ" затримувались. А договір про виробництво на ДХПЗ маневрених танків Т-24 так і не було узгоджено. Завод залишився без фінансування та комплектуючих матеріалів.На неодноразові звернення керівництва заводу командування НКВМ не реагувало, пропонуючи заводу обходитися власними силами, та очікувало результатів випробувань середнього танка "ТГ". Така парадоксальна ситуація тривала більше року. Незважаючи на підтримку керівництва УММ РСЧА, середній танк "ТГ" так і не було прийнято на озброєння РСЧА.На початку травня 1931 року Комісія Оборони СРСР9 проаналізувала ситуацію навколо ДХПЗ та розглянула питання про можливе виробництво на заводі танків "БТ" ("Крісті"). За наказом Народного комісара з військових та морських справ 17 травня 1931 року начальником УММ РСЧА був затверджений план організації серійного виробництва танків "БТ" на ДХПЗ. Цей план став основою Наказу ВРНГ СРСР № 37 від 21 травня 1931 року про забезпечення організації виробництва танків "БТ" на ДХПЗ та створення спеціального конструкторського бюро БТ на базі конструкторського бюро Т2К. Проте, дирекція заводу до останньої спроби відстоювало проект власного танка Т-24. Директор ДХПЗ з метою дискредитації танка "Крісті" відкрито назвав його "Шкідливим". Остаточне рішення про згортання виробництва маневреного танку Т-24 та організацію серійного виробництва танка "Крісті" було закріплено у Протоколі № 6 Комісії Оборони "Про танкостроение" від 23 травня 1931 року.Танкам Т-24 не пощастило послужити у військах. Виготовлені 24 танки Т-24 передбачалося використовувати як танки підсилення. Однак з часом їх було переведено до розряду навчальних машин. Мала кількість виготовлених танків визначила їх локальне розташування. 18 танків Т-24 залишилися у Харківському військовому окрузі у складі учбового танкового підрозділу. Один танк Т-24 було приписано до Московського військового округу у складі Військової Академії механізації та моторизації РСЧА. П'ять танків Т-24 залишилися у розпорядженні НДАП10 та НДІБТ11 полігону. Однак їх служба була досить не довгою. На початку 1938 року 22 танки Т-24 було передано до військових складів НЗ. Стан танків був досить жахливим. Більшість з них мало несправні двигуни, трансмісію та озброєння. Деякі танки були зовсім роззброєні. У бойових діях маневрені танки участі не брали. Однак 2 березня 1938 року, згідно з розпорядженням, наркома озброєння, 22 танки Т-24, які не підлягали ремонту, було передано у розпорядження УРів12 прикордонних округів як нерухомі вогневі точки. При цьому двигуни, трансмісію та ходову частину танків було здано як металобрухт. На жаль, жодних даних про бойове застосування танків-ДОТ-ів не збереглося.До нашого часу жодного екземпляра танка Т-24 не збереглося. Останній маневрений танк Т-24, що знаходився у підмосковній Кубинці було знищено під час Другої світової війни. Вірогідніше за все, його було розібрано на металобрухт. На цьому історія створення першого серійного радянського середнього танка, виготовленого на території України, закінчується.
ПЕРШІ УКРАЇНСЬКІ АРТИЛЕРІЙСЬКІ ТЯГАЧІІсторія виготовлення першого спеціалізованого артилерійського тягача, як і історія створення перших танків, почалася з освоєння на ДХПЗ у 1924 році серійного виробництва гусеничного трактора "Комунар", прототипом якого був німецький гусеничний трактор "Hanomag".Для забезпечення серійного виробництва гусеничних тракторів у складі технічної контори ДХПЗ було створено конструкторську групу, на чолі з І.М. Костянтином. Ця ж група, після виділення з її складу танкового відділу, займалася подальшим удосконаленням конструкції гусеничного трактора "Комунар"Це був двогусеничний трактор з клепаною рамою, яка була одним цілим з рамами гусениць. Внаслідок жорсткого кріплення ходової частини до рам гусениць вони не могли прилаштовуватися до рельєфу місцевості. Тому лише частина опорної поверхні зчіплювалась з ґрунтом . Гусеничні рами та їх механізми, сприймаючи удари, передавали їх на остов трактора. Внаслідок чого в корпусі машини виникали значні навантаження. Тому конструкція корпусу була зроблена з великим запасом міцності, що призвело до зростання маси трактора та його вартості.Трактор випускався з трьома типами двигунів, які відрізнялися потужністю та типом пального, яке вони споживали. Циліндри двигунавиготовлялися та монтувалися в ряд, окремо один від одного. Двигун мав рідинну систему охолодження. Мастило на змащування двигуна поступало під тиском за допомогою шестеренчастого насосу. Запалювання від магнето високої напруги з автоматичним регулюванням моменту запалювання.Організація виробництва тракторів на ДХПЗ на перший погляд відповідала основним вимогам масового виробництва. Цех механічного відділення було розбито на десять прогонів, розташованих перпендикулярно до збирального цеху. В кожному прогоні виготовлялися окремі вузли трактора. Однак, не зважаючи на зовнішні ознаки, організувати масове виробництво тракторів не вдалося. Тому було багато причин. По-перше з 1,5 мільйона карбованців, передбачених на реконструкцію заводу, ДХПЗ отримав лише 250 тисяч. По-друге, обладнання та оснащення заводу було застарілим та не відповідало вимогам виробництва. Не вистачало якісних сталей, інструменту та підготовлених кадрів. Тому запланований річний випуск 300 тракторів на ДХПЗ було досягнуто лише у 1930 році.Тривалий час трактор "Комінтерн" використовувався у РСЧА як тягач для важких артилерійських систем. На базі трактора було виготовлено дослідний зразок самохідної 76,2-мм польової гармати.Через те, що на початку 30-х років трактор "Комунар" морально та фізично застарів і зовсім не відповідав вимогам керівництва РСЧА ні за потужністю, ні за швидкістю буксування артилерійських систем, Головне артилерійське управління видало ДХПЗ завдання на розробку нового спеціалізованого артилерійського тягача. Гусеничний тягач, а за тодішньою термінологією, важкий трактор, мав буксувати артилерійські системи вагою до 11 тонн зі швидкістю 15 кілометрів на годину.Конструкторська
Loading...

 
 

Цікаве