WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Перші українські танки та артилерійські тягачі - Реферат

Перші українські танки та артилерійські тягачі - Реферат

харківські танкобудівельники приступили наприкінці листопада - початку грудня 1929 року, а вже наприкінці липня 1930 року було виготовлено перші три екземпляри нового танка. Один з перших танків Т-24 було терміново направлено до підмосковної Кубинки для порівняльних випробувань з Т-12.Зовні новий танк суттєво відрізнявся від свого попередника. Новий, просторіший корпус танка мав розвинені броньові ніші, які були розташовані зверху надгусеничних полиць. У них, подібно до МС-1, було розташовано додаткові паливні баки. У зв'язку з цим було зменшено висоту обводу гусеничних стрічок. У спеціальному виступі підбаштової коробки, ліворуч від люку механіка- водія, було розташовано кульову установку лобового кулемета ДТ. Зазнала змін конструкція люка механіка-водія та бортового люка для посадки екіпажу. У зв'язку із встановленням нового двигуна та зміною конструкції окремих елементів трансмісії зазнала змін кормова частина корпусу танка.Суттєвих змін зазнала конструкція обох башт. Головна башта циліндричної форми мала більший внутрішній об'єм, і зручніше розташування озброєння та робочих місць екіпажу. Для покращення огляду в бортових стінках башти було виготовлено оглядові щілини, які прикривалися броньованими заслонами. Кулеметна башта нової конструкції мала додаткову нішу, в якій було розташовано кульову установку кулемета ДТ. На даху башти було встановлено колоподібний люк з відкидною кришкою. Це надавало можливість командиру танка вести спостереження за місцевістю та керувати діями підрозділу не залишаючи кулеметної башти. Броньований корпус та башти танка мали диференційовану товщину броні. Вертикальні лобові листи корпусу та башти мали товщину 22 міліметри. Товщину бортових листів корпусу знизили до 20 міліметрів, а даху та днища відповідно до 8,5 міліметрів. Це забезпечувало захист танка від вогню великокаліберних кулеметів на усіх дистанціях. У зв'язку з встановленням лобового кулемета екіпаж танка збільшився до п'яти осіб - з'явився додатковий стрілок. Корпус танка поділявся на чотири відділення: відділення управління, бойове, моторне та трансмісійне. У відділені управління, яке знаходилося в передній частині корпусу танка, були розташовані органи управління танком, частина боєкомплекту та робочі місця механіка-водія і стрілка лобового кулемета, який одночасно був помічником механіка-водія. Це надавало можливість швидкої заміни останнього у разі його загибелі або поранення. Бойове відділення було розташоване в центральній частині корпуса танка. В ньому було розташовано озброєння у двох баштах, робочі місця командира танка, командира башти та баштового стрілка, а також решта боєкомплекту. 45-мм гармату було розташовано в кульовій установці лівого лобового листа. Праворуч від гармати в кульовій установці було розташовано 7,62-мм кулемет ДТ. Другий кулемет був розташований у лівому борті башти. Механізм повороту головної башти було розташовано біля правого борту башти. Обслуговував його командир башти. Одночасно він же вів вогонь з кулемета ДТ. Баштовий стрілок обслуговував 45-мм гармату та другий кулемет. На даху головної башти було закріплено підлогу малої башти, погон якої було зміщено праворуч від повздовжньої вісі головної башти. На задній стіні кулеметної башти було розташовано спинний упор, за допомогою якого командир танка здійснював обертання малої кулеметної башти.У моторному відділенні танка Т-24, яке було відокремлене від бойового відділення броньованою перегородкою, був встановлений вітчизняний авіамотор М-6, серійне виробництво якого було освоєно на одному з вітчизняних заводів Авіопрому. Крім того, в моторному відділені були розташовані обслуговуючі системи двигуна, бак для мастила та акумуляторна батарея. Запас пального, яке було розташовано у двох паливних баках на надгусеничних полицях становив 460 літрів. Це надало можливість підвищити запас ходу танка до 120 кілометрів.Трансмісія танка була розміщена в окремому відділенні на кормі танка. Вона складалася з Головного фрикціону, планетарної коробки передач з подвійним диференціалом, двох бортових фрикційних муфт з стрічковими гальмами та двох одноступеневих бортових редукторів. За конструкцією основних агрегатів трансмісія танка Т-24 була виготовлена на досить високому для свого часу рівні. Однак якість виготовлення агрегатів трансмісії бажала бути кращою.Ходова частина танка зберігала принципову схему, прийняту для Т-12. Однак конструктивно ходова частина танка Т-24 відрізнялася від попередника. Танк отримав нову гусеничну стрічку, яка складалася з 63 литих стальних траків з розвиненими ґрунтозацепами та гребнями. Між собою траки з'єднувалися за допомогою сталевих пальців, осьове переміщення яких обмежували спеціальні штифти. Наново були спроектовані теліжки підвіски, спрямовуючі та ведучі колеса.Електрообладнання танка було виконано за однодротовою схемою з виводом плюсового полюса акумуляторної батареї на корпус танка. Напруга бортової мережі становила 12 вольт. Як джерело електричної енергії використовувалися генератор постійного струму потужністю 250 ват істартерна акумуляторна батарея СТЭ-14БС. Система запалювання від магнето. Запускався двигуна від електричного стартера або за допомогою пускової рукоятки.Військові випробування маневреного танка Т-24 почалися 24 липня 1930 року, одразу після прибуття дослідного зразка танка на кубинський полігон. Перший день випробувань не приніс ніяких несподіванок. Однак і оплесків у військових новий танк не викликав. Незважаючи на меншу бойову вагу, максимальна швидкість руху нового танка по сухому ґрунту становила лише 22 кілометри за годину, проти 26 кілометрів за годину у Т-12. За рештою показників Т-24 суттєво не відрізнявся від Т-12. Протягом наступної доби на танку встановили 45-мм гармату Соколова, яку було демонтовано з Т-12. На 26 липня було призначено випробування озброєння стрільбою. Однак під час руху танка на артилерійський полігон з боєкомплектом у 10 снарядів сталася пожежа у моторному відділенні: зайнявся пожеженебезпечний авіаційний двигун М-6. Механік-водій танка Володимиров зупинив машину, допоміг артилеристам розвантажити боєкомплект та залишити танк, після чого, за допомогою ручного вогнегасника збивполум'я, та за допомогою піску і власного одягу загасив пожежу. Танк було врятовано, однак для продовження випробувань необхідно було проводити капітальний ремонт двигуна. Після пожежі озброєння танка було демонтовано та знову встановлено на Т-12. Військові випробування Т-24 були тимчасово припинені.Не чекаючи результатів випробувань, 27 березня 1930 року в Управлінні механізації та моторизації РСЧА відбулася нарада з питань прийняття маневреного танка Т-24 на озброєння РСЧА, та виготовлення п'ятнадцяти танків установочної партії. ДХПЗ виконав замовлення військових, виготовив три танки у липні, п'ять у серпні та сім у вересні 1930 року. Подальша програма випуску танків передбачала нарощування темпів зборки з семи танків у жовтні 1930 року до двадцяти п'яти танків у вересні 1931 року. До того ж, на ДХПЗ було введено в дію спеціальний корпус Т2 для виробництва танків та створено самостійне танкове конструкторське бюро Т2К, яке очолив І. М.Алексієнко. Ядром КБ Т2К стали конструктори спеціального танкового відділу КБ ДХПЗ. Керівником танкового виробництва було призначено О.Н. Махоніна. Окрім ДХПЗ серійне виробництво танків Т-24 планувалося розгорнути на ЧТЗ. На 1930 - 1931 рік було заплановано випуск 200 танків Т-24. Однак, керівництво ГУВП прийняло
Loading...

 
 

Цікаве