WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Морально-психологічний стан Червоної армії в ході перших боїв (червень 1941 р.) - Реферат

Морально-психологічний стан Червоної армії в ході перших боїв (червень 1941 р.) - Реферат

населених пунктів), приваблювали ворожу авіацію, яка в той час панувала у повітрі.Однак, незважаючи на численні каральні заходи радянського уряду, припинити дезертирство було дуже важко. Наприклад, згідно з доповідною запискою начальника УНКВС Київської області капітана держбезпеки Череватенка від 24 липня 1941 року, після проголошення другого наказу щодо призову до Червоної Армії по КОВО осіб, які народилися 1891 року і пізніше, у північних районах Київської області почалось масове ухилення від призову, і під час відправки команд мобілізованих на лівий берег Дніпра велика група їх розбіглася по лісах поблизу своїх сіл. Органи НКВС організували облави у лісах, виставляли заслони та влаштовували засідки у місцях зосередження й на маршрутах пересування дезертирів. Крім того, проводилося вербування та посилання агентури по лісах і до родичів осіб, які дезертирували. Агенти НКВС прагнули проникнути до місць, де переховувалися втікачі, щоб схилити їх до добровільної явки у військкомати, а злісних дезертирів передавали до судів військового трибуналу. Внаслідок таких заходів працівники НКВС на 24 липня 1941 року у північних районах Київської області затримали 880 чоловік, з яких частина була розстріляна, а решту - передано до військкоматів для відправки до регулярної армії35.Така ситуація мала місце тоді, коли на передовій не вистачало солдатів і кожен, хто міг тримати у руках зброю, був потрібен для боротьби з гітлерівцями. Так уже в серпні 1941 року боєздатність багатьох радянських частин була дуже низькою. Наприклад, війська 6-ї радянської армії після безперервних боїв і важких маршів, які продовжувалися з самого початку війни,опинилися на межі повної втрати боєздатності. Забезпечення транспортом становило лише 15-20% від потреби. 45-й стрілецький корпус втратив всю корпусну і до 50% дивізійної артилерії, а особовий склад нараховував лише 25% від штатної кількості. 139-та і 140-та стрілецькі дивізії, які втратили майже всю артилерію ще при відході із Західної України, мали не більше, як по 1500 бійців. 80-та стрілецька дивізія зберегла 60% штатної артилерії та 4000 бійців. 16-й механізований корпус уже взагалі не являв собою будь-якої реальної сили. 189-та стрілецька дивізія лише за десять днів боїв втратила до 25% особового складу, а 173-тя стрілецька дивізія за чисельністю дорівнювала двом повноцінним батальйонам і мала у своєму розпорядженні 40% штатної артилерії. Тому командування 6-ї армії вважало, що її з'єднання нездатні виконувати бойові завдання ні за своїм складом, ні за станом матеріальної частини. Усі корпуси потребували виводу в тил на доукомплектування36.16 серпня 1941 року Ставка Верховного Головнокомандування Червоної Армії видала наказ №270. Згідно з цим документом, "командирів і політпрацівників, які під час бою зривали з себе знаки розрізнення і дезертирували у тил чи здавалися у полон ворогові" потрібно вважати "злісними дезертирами, сім'ї яких підлягали арешту як сім'ї тих, хто порушив присягу і зрадив Батьківщину". Командири і комісари дивізій були зобов'зані знімати з посад командирів батальйонів та полків, що ховалися у щілинах під час бою, переводити у рядові, а при необхідності і розстрілювати на місці. Всупереч істині, наказом №270 Сталін усю відповідальність за поразки покладав на воїнів, котрі опинилися у полоні, часто мимо своєї волі, звинувачуючи їх у зраді. Та все ж треба зазначити, що видання цього наказу мало на меті й боротьбу з поширенням дезертирства, кількість випадків якого поступово збільшувалася.Невдачі радянських військових підрозділів у боротьбі з вермахтом гнітили бійців. Поступово змінювалося їх ставлення до війни. Якщо у перші тижні багатьом здавалося, що все швидко закінчиться і вони повернуться до рідних домівок переможцями, то пізніше солдати зрозуміли, що боротьба з гітлерівцями буде закінчена ще не скоро, а тому їм ще довго доведеться перебувати у діючій армії.Величезний негативний вплив на морально-психологічний стан підрозділів Червоної Армії на території України справила катастрофа під Києвом. У Київській стратегічній оборонній операції було втрачено 700544 чоловіки, з них безповоротні втрати становили 616304 чоловіки37. Війська Південно-Західного фронту були розчленовані вермахтом на окремі групи. К.С.Москаленко згадував, що величезна маса людей і техніки під Києвом не була прикрита від ударів противника з повітря.38 Німецькі літаки 2-го та 4-го повітряних флотів безперервно бомбардували деморалізованих радянських солдат, що у безладді прагнули вирватися з цього величезного кільця оточення. Керування військами було втрачене, що дуже негативно вплинуло на рядових бійцях, які вважали що їх кинули напризволяще. В результаті розгрому військ Південно-Західного фронту під Києвом німецькі війська у жовтні 1941 року, не зустрічаючи опору, вийшли на східні кордони України. Незважаючи на важкі поразки у перші місяці війни, більшість радянських бійців були впевнені в тому, що далі Дніпра гітлерівців не допустять. Як згадував В.М.Шатілов, солдатам здавалося, що пройшло достатньо часу, щоб підготувати і перекинути на лінію Дніпра свіжі війська, які завдадуть ворогу нищівного удару39. Здача столиці України справила гнітюче враження, деяким солдатам ворог почав здаватися непереможним40. Не відчуваючи підтримки сусідів, відчуваючи страх перед оточенням, з'єднання та частини часто залишали позиції і відходили, навіть якщо противник наступав такими чи меншими силами41.Саме в умовах, коли можливість військової поразки під Києвом стала цілком очевидною, а становище на інших ділянках фронту також було вкрай загрозливим, Й. Сталін 12 вересня 1941 року підписав директиву командуючим фронтами про боротьбу з панікерством. Згідно з цією директивою, у кожній стрілецькій дивізії належало створити загороджувальний батальйон, завданням якого було "зупинення втечі охоплених панікою військовослужбовців, не зупиняючись перед застосуванням зброї"42.Але попри такі жорстокі заходи, після катастрофи частин Червоної Армії під Києвом дезертирство набуло дійсно загрозливого розмаху. Так, з 1 жовтня 1941року по 1 лютого 1942 року бійцями винищувальних батальйонів було затримано в районах Ворощиловградської (нині Луганської) та Харківської областей 1152 дезертири, 4920 осіб, що ухилялися від призову до армії43. На 16 жовтня 1941 року у Ворошиловграді на призовних пунктах було відзначено вкрай незадовільну явку військовозобов'язаних: на Артемівський пункт з'явилися лише 10%, а на Климівський - 18%44. За станом на 23
Loading...

 
 

Цікаве