WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Морально-психологічний стан Червоної армії в ході перших боїв (червень 1941 р.) - Реферат

Морально-психологічний стан Червоної армії в ході перших боїв (червень 1941 р.) - Реферат

з'єднань. За таких умов навіть серед вищого командування РСЧА були побоювання за морально-психологічний стан військ. Наприклад, І.Х.Баграмян вважав, що "відступаючий завжди перебуває у менш вигідному становищі. Насамперед моральний бік: дух відступаючих військ якоюсь мірою занижений, а наступаючі запалені переможним розвитком подій"24. Вже у липні були зафіксовані випадки, коли офіцерам доводилося примушувати бійців підніматися в атаку під загрозою застосування зброї і навіть розстрілювати солдатів, які відмовлялися наступати. У таку ситуацію, наприклад, потрапив комісар 8-го мехкорпусу М.К.Попель, коли він змушений був боротися з поширенням паніки у підлеглих військах25.Такий стан деякою мірою можна пояснити тим, що на фронт уже, починаючи з липня 1941 року, відправляли частини, які були сформовані з резервістів, поспіхом, а отже, недостатньо навчені й озброєні. Командний склад цих частин добирався вкрай недбало. Все це призводило до того, що такі дивізії не відзначалися стійкістю в обороні.До того ж, значну розгубленість у лавах погано навчених червоноармійців викликала появагітлерівських танків. Багато хто з бійців не мав потрібних навичок боротьби з ними, крім цього, не вистачало протитанкових засобів. Значна частина червоноармійців, призваних за мобілізацією, взагалі раніше не бачила танків. Через це траплялися випадки коли, при наближенні ворожих танків, тікали навіть цілі з'єднання Червоної Армії. Так, 25 липня 1941 року при появі німецьких танків у районі міста Миронівки Київської області кавалерійська та стрілецька дивізії у паніці відступили, не приймаючи бою. При цьому на нафтобазі в Миронівці ще залишалося близько 30 тонн бензину та 15 тонн гасу. До того ж, на особовий склад цих з'єднань вплинули події, що відбулися напередодні ворожого наступу. В період з 13 по 24 липня 1941 року через Миронівну проходило багато дезертирів з 6-ї, 12-ї та 18-ї армій, які принесли звістку про розгром радянських військ у прикордонних боях і швидке просування гітлерівців у глиб країни. Ця інформація, як говориться у донесенні Миронівського районного відділу НКВС, викликала серед військових частин та цивільного населення страшенну паніку26. Для того, щоб припинити панічні настрої трибунал штабу тилу не знайшов нічого кращого, ніж прискорено виносити смертні вироки дезертирам, яких вдалося затримати. Їх розстрілювали й закопували прямо у місті біля будівлі НКВС. Однак поширення паніки припинити не вдалося, тому до 27 липня 1941 року в Миронівні залишився лише районний відділ НКВС, який теж був змушений евакуюватися27.Необхідно зазначити, що дезертири негативно впливали на моральний стан цивільних громадян. Панічна втеча окремих наших військових частин та з'єднань викликала зневіру у перемозі над агресором у цивільного населення. Зрозуміло, що, втікаючи, панікери покидали свої ділянки оборони, чим досить успішно користувалися німці для продовження свого наступу. Можна зрозуміти обурення тих червоноармійців, які не шкодуючи ні сил, ні самого життя намагалися зупинити ворога і мусили відступати, щоб вийти з оточення, в яке вони потрапляли не маючи підтримки на флангах.Уже в другій половині липня 1941 року були зафіксовані факти масового дезертирства. За донесеннями командирів винищувальних батальйонів , тільки за 22 -24 липня 1941 року було затримано на території Київської області 1392 дезертирів, з яких до вищої міри покарання було засуджено 31 чоловіка28. А на 3 серпня винищувальні батальйони Одеської області затримали 82 дезертирів і ще 111 осіб, які підозрювалися в ухиленні від військової служби29. За неповними даними, лише у Сумській, Полтавській, Дніпропетровській, Запорізькій областях за станом на 1 жовтня 1941 року було затримано 1975 дезертирів30. Під час очищення околиць Запоріжжя від так званого "бродячого елементу", яке проводилося 24 та 26 серпня, працівники НКВС затримали понад 300 чоловік, більшість з яких виявились дезертирами31.Зниження морально-психологічного стану військ і поширення дезертирства у діючій армії викликало відповідну реакцію з боку вищого керівництва: проти дезертирів починають діяти великі сили. Так наказом від 20 липня 1941 року "Про забезпечення агентурно-оперативної роботи по охороні військового тилу Південно-Західного фронту" на Управління охорони військового тилу було покладено завдання виловлювати дезертирів, забезпечувати безперервну роботу зв'язку та ліквідувати диверсантів. Всю агентурно-інформаційну мережу передбачалося спрямувати на виявлення так званих "дезорганізаторів тилу", дезертирів та панікерів32.20 липня 1941 року штабом охорони військового тилу Південно-Західного фронту було видано наказ про організацію служби загородження на найважливіших шосейних та ґрунтових шляхах для перевірки осіб, що пересувалися без належних документів. Усіх затриманих потрібно було найретельнішим чином перевіряти для виявлення дезертирів. Особливо уважно перевіряли тих солдатів, які, за їх словами, поверталися з ворожого полону. Їх передавали органам військової прокуратури чи особливим відділам для того, щоб судити судом військового трибуналу. А бійців, які відстали від своїх частин, потрібно було передавати військовим комендантам чи начальникам місцевих гарнізонів33.28 липня 1941 року полковник Рогатін, начальник охорони тилу Південно-Західного фронту, видав наказ, що свідчить про серйозне занепокоєння командування поширенням дезертирства. В наказі констатувався факт того, що в тил фронту продовжують просочуватися групи дезертирів та інший "контрреволюційний елемент", який сприяє поширенню паніки. Начальникам охорони військового тилу 5-ї та 26-ї армій і 64-го стрілецького корпусу було наказано переглянути організацію охорони тилу і розташувати наявні сили так, щоб виключити можливість проникнення дезертирів на лівий берег Дніпра. Щоб уникнути арешту дезертири переховувались у лісах та населених пунктах, рухались у нічний час по лісових стежках та другорядних шляхах. Іноді траплялося, що дезертири чинили збройний опір. Тому було наказано встановити загороджувальні пости не лише на основних шляхах руху, а й на другорядних дорогах та лісових стежках. Ділянки лісу треба було періодично перевіряти34.Тут слід зазначити, що загороджувальні пости не лише затримували бійців, які відступали, а своїми діями фактично чинили перепони евакуації цивільного населення. А скупчення великої кількості людей, які чекали перевірки біля цих постів (нерідко поблизу мостів, у вузьких місцях доріг, біля в'їздів чи виїздів з
Loading...

 
 

Цікаве