WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Морально-психологічний стан Червоної армії в ході перших боїв (червень 1941 р.) - Реферат

Морально-психологічний стан Червоної армії в ході перших боїв (червень 1941 р.) - Реферат


Реферат на тему:
Морально-психологічний стан Червоної армії в ході перших боїв (червень 1941 р.)
Початок бойових дій для всіх радянських солдатів та офіцерів став великим випробуванням. Але морально-психологічно вони не були готові. Радянське керівництво до останнього дня демонструвало дружбу з гітлерівською Німеччиною.
Звістка про напад шокувала самого Сталіна. У перші години війни, за свідченнями Жукова, Сталін був розгублений, а пізніше весь час нервував, нерідко виводячи працівників Генерального штабу з рівноваги.
Чимало командирів чекали, коли прийде офіційне повідомлення від вищого керівництва про початок бойових дій. Командуючі фронтами, не маючи достатнього досвіду для управління військами у такому масштабі, не отримуючи чітких вказівок від уряду про план дій, розгубилися у складній обстановці перших годин війни.
Крім того, виконання радянськими командирами своїх обов'язків надзвичайно ускладнювалося ще кількома обставинами. На початку війни ворожі диверсійні групи часто руйнували лінії зв'язку між штабами та військовими частинами, сіяли паніку серед населення та особового складу Червоної Армії, а також розповсюджували чутки про непереможність німецьких військ. Внаслідок порушення зв'язку у перші дні війни, за свідченням начальника артилерії М.М.Воронова, Генеральний штаб Червоної Армії погано знав обстановку на фронтах.
А командувачі фронтами практично зовсім не володіли ситуацією, що склалася після нападу гітлерівців. Так І.Х.Баграмян, начальник оперативного управління Київського особливого військового округу (далі КОВО), вказує, що донесення та повідомлення у перші дні війни надходили безсистемно, показуючи становище окремих об'єднань та з'єднань прикриття, не даючи загальної картини бойових дій. Особливо скупими були дані авіаційної розвідки.
Але не зважаючи на всі труднощі, все ж знаходились командири, які не чекали вказівок згори, а іноді, діючи їм наперекір, самостійно приймали рішення про відкриття вогню по ворогу. Прикладом ефективного самостійного рішення на відкриття вогню по агресору може служити рішення командування Чорноморського флоту, що дало можливість силам флоту майже без втрат провести перші бойові сутички з фашистськими військами. Однак, як відзначає М.Г.Кузнєцов, перед тим, як зважитись на це, довелося подолати "величезне внутрішнє гальмування, коливання, непевність"4. Зволікання на найвищому рівні з прийняттям належних рішень про організацію контрударів по фашистах призвело, як свідчив М.В.Захаров, до страшних втрат у військах, до виникнення паніки серед частини командирів5.Реакція вищого військового командування РСЧА і особисто Й.В.Сталіна на початок війни свідчить про їхню морально-психологічну неготовність до такого перебігу подій, про самовпевненість, переоцінку своїх сил та нічим не виправдане зневажливе ставлення до ймовірного противника. Невизначеність вищого командування дезорієнтовувала молодших командирів Червоної Армії. За відсутності інструкцій про подальші дії і перебуваючи під постійним тиском ворога, вони піддавались паніці. Деякі командири втрачали керування своїми підлеглими підрозділами. Не маючи можливості змінити своє становище та розуміючи всю його відповідальність, такі командири залишались на місці, боячись відходити без наказу. Для них страх визнання дезертиром чи зрадником був більшим, ніж страх смерті у бою. "Вони були здатні вмерти, не залишивши свого рубежу, однак користь від цього була не великою, і було соромно дивитись на жалюгідний вигляд командирів, які розгубили свої частини", - зазначав А.В.Горбатов6.Багатьом командирам стрілецьких підрозділів було важко керувати своїми бійцями через те, що перед війною небагато приділялося уваги підготовці окремого солдата. У свою чергу недостатньо підготовлені офіцери, як свідчили полоненні радянські солдати на допитах, іноді грубо поводилися з рядовими, вдаючись до лайки.7 Подібні дії офіцерів, звичайно, не сприяли піднесенню морально-психологічного стану особового складу. Таке поводження командирів зі своїми підлеглими можна пояснити недостатньою підготовкою командного складу, професіоналізм якого значно знизився внаслідок сталінської "чистки" в армії. Це призвело до того, що рівень професійної підготовки значної частини радянського офіцерського корпусу не відповідав вимогам часу. Так у КОВО на 1 січня 1941 року 4,3% командирів взводів, 13,1% командирів рот, 33% командирів батальйонів, 52,1% командирів полків, дивізій та бригад отримали підготовку на курсах прискореної підготовки командного складу8. Перед війною прискорено довелося готувати у 12 разів більше офіцерів вищих рангів, ніж командирів нижчих ступенів9.Великої шкоди вихованню особового складу в дусі подолання труднощів можливої війни завдали настрої легкої перемоги над ворогом, які існували напередодні зіткнення з фашистами. Важка війна з Фінляндією хоч і виявила численні хиби в організації та підготовці Червоної Армії, все ж закінчилась перемогою. Великі втрати просто замовчувались на всіх рівнях, як у збройних силах так і в державі в цілому. Тому спостерігаючи за поразкою Польщі і Франції більшість військових керівників вважали, що в нас подібного не може статися, особливо на широкому фронті. Тенденція сприймати бажане за дійсне у Радянському Союзі знайшла своє повне відображення у партійно-політичній роботі з бійцями РСЧА протягом передвоєнних років. Під впливом радянсько-німецького пакту про ненапад антинацистська пропаганда була майже повністю згорнута. Тому напад німецьких військ справив значний психологічний вплив на бійців і командирів. Відступ породжував все більше занепокоєння серед воїнів, які не були готові психологічно до війни на своїй території. Хоча окремі підрозділи чинили відчайдушний опір.Так, неабиякою жорстокістю та запеклістю відзначалися бої під Равою-Руською. У радянському зведенні від 23 червня 1941 року вказувалося, що оточені в окремих спорудах червоноармійці стійко відбивали атаки ворога і навіть змусили ворога відійти на цій ділянці фронту10.Однак відчайдушний опір радянських бійців на окремих ділянках фронту не міг змінити загальної картини відступу радянських частин. Солдати, які зустріли війну на кордоні, у своїй більшості, або загинули, або потрапили у полон, будучи пораненими чи вичерпавши всі можливості до опору. Як відзначають вітчизняні дослідники, до кінця першого місяця війни Червона Армія втратила 850 тис. особового складу, близько 3,5 тис. літаків, понад 6 тис. танків, 20 тис. гармат і
Loading...

 
 

Цікаве