WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Другий зимовий похід армії Української Народної Республіки - Реферат

Другий зимовий похід армії Української Народної Республіки - Реферат

підставу для агресії з боку Радянської Росії на Польщу, польська сторона наполягала перенести його осередок від польсько-радянського кордону в район Одеси-Ольвіополя і на Полтавщину. На практиці це означало, що повстанські групи, перетнувши польсько-радянський кордон, змушені були б пробиватися з боями далеко на схід, втрачаючи звязок із базами постачання, що ще більше ускладнювало успіх їхньої акції. Причиною зволікання початку повстання були також опозиційні протипольські настрої і загроза вибуху визвольного руху населення на зайнятих поляками українських землях. Очевидно, саме це підсилювало бажання поляків віднести центр повстання подалі на схід і стримувало підготовку війська до походу, було причиною невиконання поляками зобовязань щодо матеріального забезпечення рейду. Суттєвою причиною був "внутрішній глибокий кризіс Польщі - конфлікт Пілсудського з частиною Сейма" і "більшовицька шалена агітація проти Пільсудського", про що писав С. Петлюра голові уряду П. Пилипчуку в листі від 11 листопада 1921 р.21 І все ж нарада у Львові після заяви полковника О. Данильчука від імені Головного Отамана С. Петлюри, що український Штаб хоче здійснити рейд в Україну за будь-яку ціну, погодила дату виступу: початок рейду призначили на 10 жовтня 1921 року. Незважаючи на сумніви щодо доцільності походу в осінньо-зимовий період, С. Петлюра вимагає від командування здійснення походу та проводить низку важливих заходів. Для підвищення боєздатності та переведення всіх дивізій на однаковий стан і забезпечення належного розгортання у майбутньому, наказом Головної Команди Військ УНР від 10 жовтня 1921 р. (Ч. 59) С.Петлюра започатковує реорганізацію армії. Згідно з нею, всі озброєні сухопутні сили УНР за характером своєї служби поділялися на польові, запасові і місцеві. Польові війська складалися з 6 дивізій, кожна дивізія - з 3-х стрілецьких і 1 гарматної бригад, 1 кінного полку і 1 технічного куріня. Передбачені чіткі штати, щоб при мобілізації всі ланки збільшувалися втроє, тобто армія могла розгорнутися в 18 дивізій.22 Однак, вже 13 жовтня для прискорення реорганізації армії Головний Отаман віддав наказ (Ч.60) "негайно приступити до переформування дивізій, для чого в кожній дивізії всі піші частини згорнути в одну бригаду 3-х курінного складу з захованням кадрів всіх окремих частин майбутньої повної дивізії по основній організації".23 Наказом від 17 жовтня 1921 р. (Ч.63) створюються короткострокові курси для підготовки старшин. А згідно з наказом від 20 жовтня (Ч.64) посилаються генерал-поручник В.Зелінський до Німеччини, а генерал-поручник М. Омелянович-Павленко до Чехословаччини для студіювання літератури і матеріалів минувшої світової війни та ознайомлення з чехословацькою військовою літературою. Військове міністерство і Генеральний штаб провели роботу щодо відпрацювання штатів та планів розгортання армії (відповідно з наказами Головної Команди Ч.59 і Ч.60.) чисельністю від 150 000 до 200 000 багнетів.24 Але ці наміри не довелося реалізувати. На подальшій долі походу негативно позначився підписаний 7 жовтня 1921 р. під тиском уряду РСФСР протокол між Польщею і Росією, відповідно з яким польська сторона зобовязувалася розброїти українські частини, що вже переміщувалися до польсько-радянського кордону, та вислати за межі Польщі С. Петлюру, а також Б. Савинкова та білоруського генерала С. Булак-Балаховича, які, згідно плану повстання, мали одночасно здійснити російсько-білоруський рейд. Завдяки прихильному ставленню офіцерів польського Генштабу, які попередили Тютюнника, вдалося обминути польські війська, послані на роззброєння українських військ. Долаючи перепони, повстанці зосереджувалися поблизу кордону в районі Рівного. Очевидно, неправдивими є дані, які наводилися радянськими істориками, що "усього до польсько-українського кордону було підтягнуто до 7 тисяч бійців армії УНР".25 Зосередити таку кількість вояків ППШ не міг, оскільки поляки, як ми вже відзначали раніше, зобов'язувалися забезпечити зброєю та амуніцією тільки 2 тисячі чоловік. Викладені вище обставини дають розуміння причин зволікання початку виступу. Деякі автори, гадаємо, безпідставно вдаються до звинувачення у цьому Тютюнника, як-то, зокрема, Я. Тинченко, який пише, що Ю.Тютюнник, підпорядковуючись С. Петлюрі, насправді вів свою політику...".26 Офіційно Ю. Тютюнник став командуючим Повстанською армією тільки 23 жовтня 1921 р., про що свідчить організаційний наказ Ч.1: "По наказу Головного Отамана цього числа я вступаю в командування Повстанською Армією України. Генерал-хорунжий Тютюнник".27 Начальником штабу армії був призначений полковник Отмарштайн. Всі командуючі групами та райони в Україні переходили з безпосередньої підлеглості Головному Отаманові в розпорядження Ю. Тютюнника. 25 жовтня 1921 р., з нагоди початку походу, С. Петлюра послав Ю. Тютюннику листа такого змісту: "п. Генерале! Виряжаючи Вас, Повстансько-Партизанський Штаб та старшин і козаків на велику справу звільнення Батьківщини нашої від московського ворога, від щирого серця хочу побажати успіху в тій тяжкій боротьбі, яку прийдеться провадити на Україні. Прошу передати старшинам і козакам мій привіт, а при розпочаттю справи з'ясувати їм всю історичну вагу та патріотичне значіння того великого акту самопосвяти, який вони виявляють, вирушаючи в Україну, щоб від ворогів її звільнити та розпочати працю для національно-державної відбудови її. Щасти Боже і Вам, і всім старшинам, і козакам, що вирушають в далеку та тяжку дорогу, успіху і слави на добро і щастя нашій Батьківщині".28 Ю. Тютюнник із Штабом виїхав зі Львова до Рівного тільки 29 жовтня. 2 листопада 1921 р. з села Балашівка, що біля самого польсько-радянського кордону, він доповідав С. Петлюрі: "До п. Головного Отамана! Подільський загін (під командуванням підполковника Палія) 700 чол. (мав бути кінний), 200 рушниць, 10 000 набоїв, 5 кулеметів, 4 стрічки з набоями і 5 - без набоїв, з 25 на 26 - перейшов Збруч (лише 12 кінних). 27 - занято Кам'янець-Подільський і Проскурів. Волинський загін генерал-хорунжого Янченка разом з штабом генерала Тютюнника 900 козаків, 417 рушниць, набоїв 70 000, 32 кулемети з набоями і стрічками, 300 шабель, 15 списів, 500 ручних гранат. 35% роззуті (босі), 50% без шинелей, одяг решти козаків старий і подертий. Великий брак відчуваємо в білизні. Від 1-ї повстанської групи Гулого донесень не поступило. Тютюнник".29 Незважаючи на те, що польська сторона не надала необхідної кількості обіцяних коней, озброєння та спорядження, що в умовах ранньої зими лише половина козаків була відповідно взута та одягнена, похід все-таки розпочався. Згідно плану виступило три групи: Волинська - головна, під безпосереднім командуванням Ю. Тютюнника, Подільська - під командуванням підполковника М. Палія; Бессарабська - генерала А. Гулого-Гуленка, яка була ще в стадії формування. Загалом вони нараховували до 1500 осіб. Радянське керівництво було детально поінформоване про підготовку рейду ітеж провело відповідні заходи. 10 листопада ВУЦВК прийняв постанову "Про
Loading...

 
 

Цікаве