WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Дієва армія Української Народної Республіки в першому зимовому поході - Реферат

Дієва армія Української Народної Республіки в першому зимовому поході - Реферат


Реферат на тему:
ДІЄВА АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В ПЕРШОМУ ЗИМОВОМУ ПОХОДІ
У серпні 1919 р. українська армія у складі Дієвої армії УНР та Української Галицької армії перейшла в наступ проти більшовицьких військ в напрямку Києва та Одеси. В цей же час Добровольча армія генерала Денікіна почала активні дії проти більшовиків на Лівобережній Україні, поступово просуваючись на північ. Похід української армії 31 серпня 1919 року на Київ не мав успіху. В Київ вступили водночас українські частини та Добровольча армія. Щоб ухилитися від збройного конфлікту, українське командування відвело свої війська від Києва.
Наприкінці вересня 1919 року наступила сильна холоднеча і спалахнула епідемія тифу. Найбільше захворювань було у підрозділах УГА, що призвело до значних втрат серед особового складу.
Здійснюючи опір з останніх сил, Начальна команда УГА на чолі з генералом Тарнавським пішла на примирення з денікінцями. 6 листопада 1919 р. УГА ввійшла до складу Добровольчої армії.
Причиною зради з боку УГА були не тільки катастрофічні умови, а й розбіжності у стратегії подальшої боротьби між українськими союзниками. Уряд Директорії УНР вважав за свого основного противника Росію і збирався укласти союз з Польщею.
У зв'язку зі зрадою УГА Є.Петрушевич виїхав до Відня в надії, що зможе там ліпше обороняти інтереси Галичини. Члени Директорії - Ф. Швець та А. Макаренко - виїхали теж за кордон [1, c. 537].
Відповідно Постанови Директорії УНР №1219/Д від 15-го листопада 1919 р., Верховне керування справами Республіки покладалося на Голову Директорії Головного Отамана Симона Петлюру, який іменем Директорії мав право затверджувати всі закони та постанови, ухвалені Радою Народних Міністрів [2, c. 143].
17 листопада члени урядових установ, штаби і військо залишили Кам'янець-Подільський, вирішивши переміститися у Шепетівку, ще не зайняту ні польськими, ні більшовицькими військами [3, c. 327].
Більшість військових частин Дієвої армії УНР зосередилась в районі Старокостянтинів-Шепетівка-Чуднів, щоб звідти почати нову акцію проти Денікіна [4, с.9]. Після невдалої наради з представниками політичних партій та представниками війська в Старокостянтинові 26.ХІІ Головний Отаман Симон Петлюра і Уряд мусили покинути Старокостянтинів і виїхати до Любара. Отамани-заколотники Волох, Божко та Данченко, ставши остаточно на радянську платформу, вислали ультиматум Головному Отаманові, щоб він зрікся влади. Війська при Уряді було мало і С. Петлюра 3.ХІІ виїхав до Чорториї. Тим часом підійшов з своїми частинами отаман Ю. Тютюнник і заколотникам довелось тікати на Чуднів [4, c. 10]. Залишки великої колись української армії зібрались на початку грудня у новому трикутнику Любар-Шепетівка-Миропіль. А по боках цього трикутника були: зі сходу -Червона армія, із заходу - польські війська, з півдня - Добровольча армія Денікіна [5, c. 143]. 4.ХІІ. у Чорториї відбулася нарада, на якій начальник штабу української армії полковник Генерального штабу Мишківський заявив, що армія повинна вирушити в похід, бо не може триматися в зайнятому районі, а отаман Ю. Тютюнник доповів, що хоче пробитися до Дніпра і там проводити боротьбу до весни, аж поки обставини дозволять повести її в широкому масштабі. Головний Отаман пропонував отаману М. Омеляновичу-Павленкові обняти командування армією, який не дав відповіді, бажаючи порадитись зі своїми підлеглими [1, c. 537]. Вранці 6.ХІІ. С. Петлюра, відповідно зробивши належні розпорядження, негайно виїхав до Варшави, щоб провести там потрібну роботу щодо порозуміння з Польщею [3, c. 330]. Перед від'їздом Головний Отаман запропонував перебрати командування армією генералові М. Омеляновичу-Павленкові, оскільки В. Тютюнник і Є.Мишківський були хворі і їх відправили до шпиталю у Рівне. Військові віддав наказ такого змісту: "Голова Директорії УНР, 5 грудня 1919 року, м. Нова Чортория, Ч.101, Отаману Омеляновичу-Павленку. У зв'язку з новим завданням, що покладається на Дієву армію, наказую Вам приступити до виконання обов'язків Командуючого Дієвою армією, одночасно продовжуючи керування Запорізькою групою. Подальші вказівки відносно діяльності армії Ви маєте одержувати від мене через уряд УНР. Вашим заступником призначаю отамана Юрка Тютюнника, котрого ви повинні про це повідомити. Головний Отаман військ УНР Петлюра. Начальник штабу Отаман Юнаків" [6, c. 246 ]. 6.ХІІ. на військовій нараді у Новій Чорториї під головуванням прем'єр-міністра І. Мазепи, крім оголошення наказу Головної Команди військ УНР №101, отаманом Ю. Тютюнником було внесено пропозицію щодо призначення політичних референтів при кожній дивізії та при штабі армії, головним завданням яких було: посередництво між населенням і армією, інформування населення України про політичну ситуацію в Республіці, політична розвідка серед ворогів, дипломатичні відносини і організація повстання [4, c. 13]. У Новій Чорториї було остаточно вирішено здійснити армією партизанський рейд по тилах Денікіна, який згодом дістав назву "Зимовий похід" [7, c. 228]. Зимовий похід по тилах більшовиків і денікінців став безпрецедентним в історії воєн за своїм характером і героїчністю. В поході взяло участь близько 10000 осіб. Проте сам бойовий склад частин нараховував 2000 багнетів, 1000 шабель та 14 гармат. 75% загальної кількості складали штаби частин, немуштрові частини, обози і транспорти хворих [6, c. 247]. Армію, перед вирушенням у похід було поділено на чотири збірні групи: 1. Запорізька збірна група або Запорізький корпус з усіма частинами, що до нього раніше входили, за винятком Гайдамацької Бригади Волоха. 2. Київська збірна група, що складалася з 5-ї та 12-ї Селянських дивізій, полку Морської піхоти, частин Залізної дивізії та Корпусу Січових Стрільців. 3. Волинська Збірна група, що складалася: з 1-го збірного полку (до складу якого входили й рештки Північної дивізії), 2-го збірного пішого полку, з решток 2-ї дивізії ("Запорізької Січі") з 4-го полку сірожупанників, (походженням з 4-ї дивізії сірожупанників), 2-го кінного ім. Залізняка полку, кінного полку ім. Гетьмана Мазепи та Волинської гарматної бригади, що утворилась з решток гарматних частин згаданих вище 3-х дивізій. 4. 3-тя Стрілецька дивізія або група, до складу якої входили частини тієї ж 3-ї стрілецької дивізії, Спільна Юнацька школа [4, c. 17]. Більшість подій в той час відбулась на території Черкаської області. Лінією прориву, відповідно до плану командарма Омеляновича-Павленка, мав стати район розташування Галицької армії в смузі Козятин- Вінниця-Хмільник, що й було успішно здійснено 7.ХІІ.1919 р. о 12 годині ночі [4, c. 18]. Прорвавши фронт ворога між Козятином і Калинівкою, українська армія швидким маршем вирушила на південний схід [7, c. 228]. Дієва армія УНР попрямувала на Липовець, Жашків, Умань, Тальне, Звенигородку... Наприкінці 1919 р. українська армія розташувалася таким чином: Київська група Тютюнника, пройшовши через місто Жашків та села Ризине, Багву, Заліське, Кобринове, Гуляйку, Гусакове,попрямувала на Звенигородку; Волинська група Загродського, прогнавши 42-й денікінський полк із Романівки, рушила на Тальне; Запорозька, на чолі з Омеляновичем-Павленком, зосередилась на Уманщині. 31 грудня командарм перебував у Доброводах, штаб армії - в Оксаниному. Жителі села добровільно зголосилися охороняти штаб армії [8, c. 44]. 26.ХІІ.

 
 

Цікаве

Загрузка...