WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військо Галицько-Волинської держави - Реферат

Військо Галицько-Волинської держави - Реферат

війну, той мав право на земельний наділ. Князь міг покарати непокірного дружинника тим, що відбирав його землю. Прибутки від прикарпатських солеварень князь Василько призначав на плату оружниками. Усе військо Галицько-Волинської держави поділялось на важко озброєних "оружників" та легко озброєних "стрільців", причому і ті, й інші могли бути і пішими, і кінними. Спочатку піхота утворювала головне військо. Вона вела боротьбу найчастіше під охороною города. У дальших походах піхота рідко брала участь. Зростає роль піхоти в Галицько-Волинській державі у ХІІІ ст. Тут утворено більші відділи піших військ. Піхота була під особливою опікою князів. Ця піхота складалася з селян та з міщан. Але були це не слабо озброєні вої, як у попередніх століттях, а сильна формація - добре озброєна. Про це свідчать слова з літопису 1231 р. На укріпленнях міста Володимира "стояли оружники, блищали щити і оружники були подібні до сонця"13. Кіннота за своїм озброєнням і тактичним завданням поділялась на важку та легку. Важкоозброєна кіннота - це оружники у важких бронях, у шоломах, зі щитами й списами або мечами. До легкої належали стрільці, без важкої зброї, з луками. До складу стрільців входили теж степовики. Організаційно військо поділялось на полки по 100-200 чоловік у кожному. Вони, у свою чергу, ділились на знамена, або заступи. Ці підрозділи мали свої бойові прапори, бубни, труби. Князь Данило Галицький постійно удосконалював організацію свого війська. Проведена ним реорганізація у війську сприяла введенню міцної єдиноначальності, більш чіткого розподілу війська на оружників і стрільців, міста поділялись на сотні та вулиці, які виставляли певну кількість воїнів. Військо стало більш рухливим і маневреним, воно здійснювало марші на великі відстані. Чисельність Галицько-Волинського війська іноді досягала 50 тисяч чоловік14. Одночасно з новою організацією збройних сил відбувалось також поліпшення фортифікаційних споруд. Велике значення у військовій справі відігравали міста. Більшість з них розташовувалась на стратегічних дорогах. Гради, тобто замки ранішнього періоду, складались в основному з земляних валів, або з дерев'яних зрубів, заповнених землею, з якими були з'єднані дерев'яні городниці, зв'язані мости тощо. Але дерев'яні "гради" виявилися вже слабкими проти орди. Данило почав будувати міцніші укріплення - кам'яні. Найпоширенішим типом кам'яної споруди став "стовп", тобто вежа, побудована з каміння і цегли. В літописі знаходимо згадку про могутні укріплення Володимира, яким дивувався угорський король Бела: "Такого града не знайшов я і в німецьких країнах"15. Подібно були побудовані укріплення Холма, Кам'янця, Данілова, яких татари не відважувалися здобувати16. Як і в Київській Русі, зброю війська Галицько-Волинської держави можна поділити на оборонну й зачіпну. До оборонної належала броня (панцир), шолом і щит. До зачіпної зброї належать коп'я (копія) з різними назвами, меч, шабля, сокира і лук зі стрілами. Майже уся зброя була власного виробництва. Піхота була озброєна мечами і списами, а для захисту мала металеві панцирі, шоломи та щити. Стрільці були озброєні луком і шаблями. Якщо вони були на конях, то являли собою легку кінноту. У ХІІІ ст. у війську Галицько-Волинського князівства помітний прогрес в озброєнні війська і в його тактиці. Відбулося значне удосконалення зброї: так, наприклад, шолом вершника менший, ніж у ранішніх часах, і краще захищає голову; щит також менший і легше ним воювати. Було три роди списів: копія, сулище і роттиця. Легкоозброєні стрільці одержали також нову зброю - рожанці, якісь поліпшені луки. При штурмі укріплень використовувалися інженерні пристрої - тарани, самостріли, пороки (катапульти) 17. Тактика Галицько-Волинського війська була новаторською. Цікавою була схема побудови битви. Вся вона ніби поділялась на дві частини: початковий бій (зав'язка бою) легкої кінноти і піших стрільців та головний удар важкого озброєних полків. Дії оружників і стрільців були тісно координовані у бою. Стрільці не лише створювали передні полки війська, а й також ставали на крилах оружників, захищаючи їх з флангів. Галицько-Волинські князі почали з успіхом застосовувати і нову тактику виснаження ворога постійними маневрами. Також успішно застосовувалась тактика одночасного наступу стрільців та колійників. Уперше так зробив Данило Галицький у 1215 р. Щоб зберігати стрільців у бою, він поруч з кожним з них поставив колійника. Тепер стрільці отримали можливість підходити до ворога майже впритул і розстрілювати його під прикриттям полку своїх колійників. В одному з боїв "Данило... сам вийшов уперед і стрільців пустив наперед, а інших з обох боків дороги" 18. Постійна турбота Галицько-Волинських князів про розвиток і укріплення війська дозволяла їм успішно боротися як з внутрішніми противниками - боярами, так і з зовнішніми ворогами. У постійних походах і війнах, рік за роком, з покоління до покоління удосконалювалося озброєння, форми бойових дій, організація війська, бойові традиції. Ці війська здобули ряд перемог у походах на Польщу і Сілезію, під Ярославом, у походах на ятвягів, в боротьбі з ординцями. 1243 р. Данило двічі облягав Люблін. У поході 1244 р. Данило здобув замок у Любліні і підкорив собі люблінську землю. Щоб підтримати австрійську кандидатуру сина, Данило разом з Болеславом Краківським ходив походом проти чехів на Сілезію і їхвійська зайняли Опаву 19. У 1240-1250 рр. Данило повів наступ на північному кордоні свого князівства - проти литовських племен і підкорює собі волості у Білій Русі. Він також поширює свої володіння на Турово-пінське князівство. 1254 р. Данило Галицький виводить своє військо на битву проти татарського воєводи Куремси і завдає йому поразки. Пізніше з татарами успішно воює син Данила Лев. Він приєднує до себе частину Закарпаття. Довгий час з Литвою та ординцями воював Володимир і Андрій, Лев (волинський) 20. У період монголо-татарського поневолення Галицько-Волинська держава була найбільш організованим князівством у Східній Європі. Волинь та Галичина стали захистом для населення, яке втікало з-під татарського ярма. Татари не змогли їх настільки зруйнувати, так як зруйнували наддніпровські князівства. Одночасно Галицько-Волинське князівство було "не переборним щитом", який захищав Польщу і інші західні країни від татарської агресії.
ди Куремси і завдає йому поразки. Пізніше з татарами успішно воює син Данила Лев. Він приєднує до себе частину Закарпаття. Довгий час з Литвою та ординцями воював Володимир і Андрій, Лев (волинський) 20. У період монголо-татарського поневолення Галицько-Волинська держава була найбільш організованим князівством у Східній Європі. Волинь та Галичина стали захистом для населення, яке втікало з-під татарського ярма. Татари не змогли їх настільки зруйнувати, так як зруйнували наддніпровські князівства. Одночасно Галицько-Волинське князівство було "не переборним щитом", який захищав Польщу і інші західні країни від татарської агресії.
Використана література
1. Арциховский А.В. Оружие. История культуры Древней Руси. Т. І. - М., 1948. - С. 407.
2. Бережинський В.Г. Зброя Київської Русі. - К., 1997. - С. 252.
3. Бережинський В.Г. Озброєння війська Київської Русі. Облогова техніка. - К., 1998. - С. 158.
4. Виклер П.П. Оружие. С древнейших времен до начала ХІХ в. - М., 1992. - С. 76.
5. Грушевський М.С. Історія України-Русі. Т. ІІ. - К. : Наукова думка, 1992. - С. 171.
6. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. - К. ; Лыбидь, 1991. - С. 45.
7. Довженок В.Й. Зброя. Археологія Української РСР. Т.ІІІ. - К., 1975. - С. 51.
8. Денисова М.М., Портнов М.Е. Русское оружие. - М., 1953. - С. 71.
9. Крип'якевич І. Галицько-Волинське князівство. - Львів, 1999. - С. 12.
10. Кармазин Н.М. Предания веков. - М.: Правда, 1988. - С. 30.
11. Кирпичников А.Н. Русские доспехи Х-ХІІ веков. - М., 1991. - С. 173.
12. Лапин Н.А. Военное и военно-морское искусство Киевской Руси ІХ-ХІІ в. - М., 1950. - С. 18.
13. Попенко Н.В. Метательное холодное оружие. - М., 1993. - С. 174.
14. Павлов В. Зброя на терені України // Народна армія. - 1996. - 30 квітня. - С. 3.
15. Раппопорт П.А. Древние русские крепости. - М.: Наука, 1965. - С. 175.
16. Рочняк В. Збройні сили Галицько-Волинського князівства // Народна армія. - 1999. - 22 жовтня. - С. 382.
17. Чтения и рассказы по истории России. - М.: Правда, 1989. - С. 10.
18. Тарасенко И.В. Военная организация и военное дело в древнерусском государстве, 1995. - С. 3.
19. Історія українського війська. - Львів: Світ, 1999. 20 Український історичний календар. - К.: 1955. - С. 74.
Loading...

 
 

Цікаве