WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розумовський К.Г. - останній гетьман України - Реферат

Розумовський К.Г. - останній гетьман України - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
ОСТАННІЙ ГЕТЬМАН УКРАЇНИ -
К.Г.РОЗУМОВСЬКИЙ
29 березня 2003 року - 275 років від дня народження К.Г.Розумовського (1728-1803), останнього гетьмана Лівобережної України
"У всякого своя доля"... Мимоволі згадуються ці Шевченкові рядки, коли знайомишся з життєвим шляхом двох братів Розумовських - Олексія і Кирила. Як багато, виявляється, важить Його Величність Випадок! Зростали собі сини козака Григорія Розума в селі Лемеші на Чернігівщині і гадки не мали, що злетять на саму вершину неозорої Російської імперії. Все вирішив випадок. Співав якось, випасаючи худобу край дороги, старший - Олексій, а повз проїжджав царський полковник Ф.Вишневський. Зупинив свою карету царський сановник, зачарований голосом парубка, та й запропонував йому їхати до Петербурга, щоб співати там у придворній капелі. Так 1731 року Олексій Розум опинився у столиці, де не лише його голос, а й врода привернули увагу самої цариці Єлизавети Петрівни. І почалася карколомна кар'єра Олексія - уже не Розума, а Розумовського, всемогутнього фаворита імператриці, який за своєю роллю в державних справах дорівнювався цареві.
Отож невдовзі, а саме 1741 року, забирає Олексій Григорович свого молодшого брата Кирила до столиці. А о скільки той мав велику охоту до освіти, то посилає його казенним коштом вчитися за кордон. Протягом 1743-1745 років. Кирило Розумовський навчається в Німеччині, Франції та інших країнах Європи. Математику вивчав у знаменитого Леонарда Ейлера, слухав лекції у Гданську, Данцигу, побував у Франції, Італії. Оволодів німецькою, французькою, латинською мовами, знався на географії, універсальній історії. Повернувся із-за кордону всебічно освіченим, з хорошими манерами, м'яким, іронічним і водночас доброзичливим до оточення. Тут слід зауважити, що історики майже в один голос твердять, що обидва сановні брати анітрохи не зазналися, не стали ні пихатими, ні чванькуватими, а це - ознака таки немалого розуму та вродженої інтелігентності.
1744 року Олексія та Кирила царською милістю возвели до статусу графів Російської імперії. Тоді ж Кирило став президентом Петербурзької Академії наук. Та для України, певно, важливішим став 1746 рік: весілля Кирила Розумовського та Катерини Наришкіної, внучатої сестри імператриці Єлизавети, виявилося гарною нагодою для української старшини (Я.Лизогуба, М.Ханенка, В.Гудовича) порушити клопотання перед російським урядом про відновлення гетьманства. Врешті, гетьманська влада означала автономність краю, а вона була втрачена ще за часів Петра Першого, який 1722 року скасував гетьманський устрій. Імператриця Єлизавета погодилась на відновлення гетьманства, пов'язуючи його з особою Кирила Григоровича. Невдовзі урочисте обрання гетьмана відбулося у Глухові, правда, сам Розумовський на ньому не був присутній. Йому надавались величезні маєтності, на офіційних церемоніях він сидів поряд із генерал-аншефами, бо рівнявся чином із фельдмаршалами, користувався особливою довірою та "благоговінням" цариці, а українські землі перейшли із відомства Сенату до Колегії іноземних справ.
Щоправда, за всі чотирнадцять років свого гетьманування Кирило Розумовський лише кілька разів приїздив в Україну, довіряючи справи царським чиновникам. Взагалі Єлизаветинське правління було сприятливим для українства: були виведені майже всі царські війська, що так об'їдали селян ще з часів Івана Скоропадського, скасовано необмежену владу російських урядовців, поновлювалось самоврядування. Сам гетьман планувавперевести свою резиденцію з Глухова до Батурина, що недвозначно свідчить про його ставлення до Івана Мазепи. Планував він відродити зруйновану за наказом Петра гетьманську столицю, а також заснувати тут перший український університет. На 1760 рік був розроблений детальний план діяльності цього вищого навчального закладу. Дев'ять кафедр охоплювали як гуманітарні, так і точні науки, а за гетьманом лишалося пожиттєве право фундатора та проректора. Кирило Розумовський встиг здійснити судову реформу, яка на певний час ще більше зміцнила права козацької старшини, бо відповідала її інтересам. Він домігся ліквідації поборів з місцевого населення, запроваджених ще з часів гетьманування І.Самойловича та І.Мазепи; домігся скасування митниць та проголошення вільної торгівлі між Україною та Росією, а козацька старшина отримала виключне право на ґуральництво.
Але в 1760 році несподівано померла імператриця Єлизавета і почалася епоха остаточного закріпачення Малоросії, як звично стали називати Україну. Нова цариця - Катерина, зійти на престол якій допомагав і Розумовський, з перших днів повела політику, зовсім протилежну політиці Єлизавети. Гетьман відчував, що його права обмежуються на всіх рівнях, а засилля царських чиновників стає очевидним: ніякі прохання та депутації від козацтва не могли змінити політичного курсу Катерини ІІ на повне поневолення українського краю. У таємній інструкції до Сенату імператриця писала: "Малоросія, Ліфляндія і Фінляндія суть провінції і правляться дарованими їм привілеями...". Розумовському вона запропонувала добровільно зректися гетьманства і він виконав її волю. Будь-яка автономія була скасована, Україна стала безправною колонією Російської імперії. А це ще й означало, що прискорився процес закріпачення селян та вільних козаків, який не припинявся протягом всього цього часу. Що вже говорити про освіту, культуру, мову! На схилі років, як пише дехто з істориків, Кирило Григорович все-таки осягнув, який шанс давала доля Україні: саме через родину простого козака Розума отримати мирно і безкровно незалежність. Не судилося...
На 80-і роки XVIII століття, за так званою ревізією, Кирило Розумовський був одним з найбільших багатіїв імперії (це і його власні маєтності, посаг дружини та спадок брата Олексія - обоє померли ще в 1771 році). Проте це не завадило Катерині ІІ позбавити його гетьманства, а далі вона заборонила йому навіть жити в Україні. Тому Кирило Розумовський тривалий час перебував за кордоном, потім у Петербурзі та Москві. Лише в 1794 переїхав до свого палацу в Батурині і доживав віку одинаком. Помер останній гетьман України в січні 1803 року, поховали його у церкві Воскресіння Христового, що була споруджена його коштом на місці мазепинської, зруйнованої О.Меншиковим.
По собі залишив Розумовський трьох синів, які стали видатними людьми свого часу. Олексій став сенатором, міністром народної освіти, Андрій - дипломатом, близьким приятелем композиторів Й.Гайдна, В.-А.Моцарта, Л.Бетховена. Одним з визначних геологів Російської імперії був Григорій, почесний член кількох іноземних академій. Відкритий ним мінерал названий на його честь - Розумовськіт.
Великий рід козака Розума залишив помітний слід на землі. І святкуючи чергову річницю нашої незалежності, не забуваймо, що на її олтар поклали свою частку і брати Розумовські.
Loading...

 
 

Цікаве