WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військово-польова жандармерія - спеціальний орган Української повстанської армії - Реферат

Військово-польова жандармерія - спеціальний орган Української повстанської армії - Реферат

професійне навчання, підготовка звітних документів. У документі визначався порядок проведення обшуків та арештів, слідства, службового документування.27 У липні 1944 р. відділ боротьби з бандитизмом НКВС УРСР за матеріалами УПА та свідченнями захоплених її учасників підготує "Довідку про польову жандармерію "УПА".28 В ній дано характеристику організаційній побудові ВПЖ. Як зазначалося, ВПЖ при Головному штабі УПА нараховує до 50-60 осіб й складається з начальника, його заступників з контррозвідки та боротьби з дезертирством, слідчої групи (5-6 співробітників), ад'ютанта і друкарки, груп по 3-4 жандарми для охорони керівного складу штабу. Жандармерія штабу Військової округи нараховувала 30 -35 осіб на чолі з начальником, його помічниками (з такими ж функціями, як і при штабі УПА), слідчих (3-4), друкарки і груп охорони посадових осіб штабу Округи. При штабах куренів ВПЖ (7-10 осіб) мала типове управління, а решта жандармів по 2-3 особи ( "рой" або відділення) розподілялася по сотнях. На практиці структура і штатнтй розклад ВПЖ, як правило, визначалася розпорядженнями високих командирів УПА. Так, наказом №3 від 3 листопада 1944 р. командуючого Групою УПА - "Північ" при штабах бригад цього з'єднання запроваджувалися "чоти" (взводи) ВПЖ.29 За свідченням В. Андрухіва ("Тура"), учасника особистої охорони організаційно-мобілізаційного референту штаба Групи УПА - "Захід" (псевдонім "Замок"), командуючим цією Групою В.Сидором ("Шелестом") було визначено наступню структуру жандармерії - відділ при штабі Групи (керував жандармерією особисто В. Сидор), підрозділи ВПЖ Військових округ, загонів і куренів. Робота ВПЖ координувалася з референтурами СБ відповідних територіальних проводів ОУН - крайового, обласного тощо.30 Існували і підрозділи ВПЖ за об'єктовою ознакою. Відомо, наприклад, що при школі командирів УПА "Олені" біля с. Липа Станіславської обл. (командир - поручник "Поль"), знищеної внаслідок операції 14-го загону прикордонних військ НКВС 15 жовтня 1944 р., був підрозділ з 50 жандармів, на яких покладалися охорона й постачання навчального закладу.31 Про поточну оперативно-слідчу та бойову діяльність жандармерії дають уявлення, зокрема, звіти коменданта ВПЖ Військової округи "Богун" (УПА - "Північ") "Вороного" за грудень 1943 -січень 1944 рр. Серед конкретних акцій - арешти осіб за підозрою у співпраці з радянською владою та конкурентами-мельниківцями, роззброєння поліцейських-"шуцманів", сутички з підрозділами мельниківців та поляків, затримання вояків та слідство у справах самовільного залишення частин, затримки з відпусток або лікування, грабунків цивільного населення, пияцтво та "деморалізацію", перевитрати коштів тощо. До винних застосовувалась смертна кара (подекуди її замінювала за особисті заслуги або молодість на інші види покарань), відправлення до "карних відділів" на 1-5 місяці, позбавлення права носити зброю, наряди на службу тощо.32 Цікаві свідчення про діяльність ВПЖ дав один з її командирів, поручик УПА, командир загону "Маківка" Дмитро Вітовський ("Зміюка"), захоплений засідкою 215-го полку внутрішніх військ 19 березня 1946 р. поблизу м. Сколе Дрогобицької обл. (поручник був сином ініціатора "Листопадневого зриву" 1918 р. у Львові, військового міністра ЗУНР полковника Д. Вітовського). У листопаді 1944 - травні 1945 рр. Вітовський-молодший був командантом обласної ВПЖ Станіславщини. До його обов'язків входило керівництво окружними, надрайонними і районними ланками ВПЖ. Основним видом справ було розслідування фактів дезертирства й ухиляння від служби в УПА. Нижчі коменданти ВПЖ направляли підслідних на обласний рівень, де й остаточно ухвалювався висновок про винність та здійснювалося покарання. Вироки здійснювалися особистою охороною "Зміюки" у складі 24 жандармів. Всього за зазначений період в області було розстріляно за небажання перебувати в УПА до 240 осіб.33 Навесні та влітку 1945 р. Проводом ОУН(Б) здійснюється докорінна перебудова тактики повстансько-підпільних сил, в основі якої був перехід до дій дрібними групами з мінімізацією відкритих збройних виступів та зіткнень з радянською військовою машиною. У серпні 1945 р. на нараді за участю Р. Шухевича, В. Кука, шефа СБ М. Арсенича, інших провідників ОУН та УПА ухвалюється рішення про переведення підрозділів УПА у безпосереднє підпорядкування територіальним проводам ОУН.34 Поступово вояки Армії, що зазнали кількадесятитисячних втрат у 1944-1945 рр., розчиняються у мережі озброєного підпілля ОУН. В рамках реорганізації вирішується і доля ВПЖ, яка фактично "залишилася без армії". Нами, на жаль, не виявлено точної дати та директивного документа про розпуск ВПЖ. За свідченнями Д. Вітовського (людини, безсумнівно, інформованої), її скасували у березні 1945 р., хоч фактично підрозділи жандармерії проіснували до травня того ж року, а потім її функції почали виконувати референтури СБ за територіальністю. 14 липня 1945 р. у вказівці наркома внутрішніх справ УРСР В. Рясного начальникам УНКВС в Західній Україні вже констатувалося скасування жандармерії з передачею її співробітників безпосередньо до підрозділів УПА.35 Зрозуміло, що діяльність жандармерії за екстремальних умов суворого протиборства між владою і антирадянським рухом опору в Західній Україні була далекою від гуманізму. Жорстокий характер заходів СБ та ВПЖ, в тому числі - у ставленні до соратників, підкреслювали непоодинокі учасники тих подій з табору самих повстанців.36 Поряд з цим, творення підрозділу спеціального характеру з визначеними функціями та організаційно-штатною структурою, зайвий раз підкреслило те, що Українська повстанська армія мислилася її фундаторами як основа майбутніх регулярних Збройних сил Української суверенної держави.
?
Використана література
1 Кентій А. В. Українська повстанська армія в 1942-1943 рр. - К., 1999. - С. 13. 2 Державний архів Служби безпеки України (ДА СБУ). - Ф.13. - Спр. 372. - Т. 5. - Арк. 37-41. 4 Літопис УПА. Нова серія.- К.- Торонто, 1999. - Т. 2. - С. ХУІ. 5 ДА СБУ. - Ф. 11. - Спр. 8467. - Т. 1. - Арк. 22. 6 Літопис УПА. Нова серія... - Т. 2. - С. ХХШ. 7 ДА СБУ. - Ф. 13. - Спр. 376. -Т. 61. - Арк. 1-2 8 Там же. - Т. 60. - Арк. 217-218 9 Там же. - Т. 49. - Арк. 374. 10 Див.: Cкорупський М. Туди, де бій за волю. (Спогади курінного УПА Максима Скорупського - Макса). - К., 1992. 11 Кентій А. В. Вказ. праця. - С. 101. 12 ДА СБУ. - Ф. 2. - Оп. 87. - Спр. 19. - Т. 1. - Арк. 124. 13 Там же. - Ф. 13. - Спр. 372. - Т. 55. - Арк. 83. - Т. 103. - Арк. 3. 14 История советских органов государственной безопасности. - М., 1977. - С. 397. 15 Украинская ССР в Великой Отечественноцй войне Советского Союза. 1941-1945 гг. - К., 1975. - Т. 3.- С. 147. 16 Шульженко Б. С., Хамазюк И. В. и др. Украинские буржуазные националисты. - М., 1963. - С. 124. 17 Украинская ССР в Великой Отечественной войне... - Т. 3.- С. 149 18 Коваль М. В. ОУН -УПА: між "третім рейхом" і сталінським тоталітаризмом. - Український історичний журнал. -1994 - № 2 -3. - С. 99-100. 19 Кентій А. В. Українська повстанська армія в 1944-1945 рр. - К., 1999. - С. 20.
Loading...

 
 

Цікаве