WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військово-польова жандармерія - спеціальний орган Української повстанської армії - Реферат

Військово-польова жандармерія - спеціальний орган Української повстанської армії - Реферат

випадках застосовувати види покарань, не передбачених статутами (у тому числі - фізичні). Відомо, наприклад, що за вироками польових судів винних у дезертирстві вішали із залишенням трупа на шибениці на 1-4 місяці, за "поширення анархії" давали по 25-50 "буків".8 Відомо про запровадження "карних сотень" (штрафних рот) та концтабору "Кентавр" на Поліссі.9 Друга причина полягала у бажанні відвернути розкладання лав УПА через дезертирство або здачу противнику. Одним з основних джерел комплектування Армії слугувала мобілізація чоловічого населення віком від 15 до 50 років (частка мобілізованих сягала щонайменш 50 відсотків особового складу).10 Поширеними були випадки відбиття призовників у військоматів. Так, лише 28 - 30 липня 1944 р. УПА відбила на Рівненщині й забрала до лісу 1130 призовників.11 На настроях частини особового складу позначалася перевтома від насильства після декількох років війни, бажання мирного життя. Деморалізуючим чинником були і значні втрати у боях з потужним контингентом військ Червоної армії та НКВС (у 1944-1945 рр. відбулося 8696 боїв, загинуло 19,8 тис. повстанців, включаючи 433 командири, у полон потрапило 17962 інсургентів).12 Широку роботу з примусу учасників руху ОУН та УПА до капітуляції проводила радянська сторона. 12 лютого 1945 р. виходить звернення Президії Верхової Ради та Уряду УРСР " До учасників так званих УПА і УНРА", де їх учасникам в обмін на припинення боротьби пропонувалися амністія й соціальні гарантії ( за рік зверненням скористувалося до 30 тис. осіб).13 До травня 1945 р. у західних областях УРСР працювало 3,5 тис. агітаційних колективів, було поширено 100 тис. брошур, 1 млн. прим. газет, 20 млн. - листівок.14 Психологічна війна давалася взнаки. Так, на початку 1944 р. біля Крем'янця розбігся курінь (батальйон) УПА з мобілізованих селян. У лютому 1945 р. у Вижницькому районі Чернівецької обл. у повному складі здався курінь "Перебийноса" (400 вояків).15 Тільки у лютому-листопаді 1944 р., за радянськими даними, здалися 13 тис. бійців УПА.16 Нарешті, вельми актуальним було завдання протидії розвідувально- підривній діяльності органів НКВС-НКДБ, які небезуспішно намагалися створити у середовищі УПА широкі агентурні позиції. Радянські правоохоронні органи (до 1945 р. у 7 областях Західної України вони мали за штатом 22 тис. співробітників) у 1944-1945 рр. завербували у регіоні 359 резидентів, 1473 агенти та 13085 інформаторів. Оперативно розроблялося 379 формувань УПА з 5831 учасником.17 Небезпека "сексотства" для боєздатності УПА добре усвідомлювалась її командирами.42 За словами командувача Групи УПА - "Північ" І. Литвиненка ("Дубового"), 95% відсотків успішних операцій військ НКВС проти вояків УПА стали наслідком дій радянської агентури. А без неї - "не давали жодних успіхів".19 Серйозну загрозу становили і спецпідрозділи радянських партизанських формувань. Партизанські загони та з'єднання мали власні підрозділи розвідки та контррозвідки, на їх базі діяли спеціальні групи органів держбезпеки ("оперативно-чекістські групи" за тодішньою термінологією), діяльність яких не в останню чергу спрямовувалася на розвідувально-підривні заходи проти націоналістичних сил. У 1942-1944 рр. в Україні діяло щонайменш 95 таких оперативних груп, спецзагонів та окремих резидентур НКВС-НКДБ. Частина з них отримала в якості одного з першочергових або головного завдань розвідувально-підривну діяльність проти націоналістичних формувань. До осені 1943 р. лише при партизанських з'єднаннях С. Ковпака, М. Наумова та О. Сабурова діяло 9 резидентур органів держбезпеки, які мали на зв'язку 572 агенти. Більша частина з них використовувалася по лінії протидії ОУН та УПА.20 3 листопада 1943 р. заступник начальника Українського штабу партизанського руху С. Бельченко та начальник розвідувального відділу М.Анісімов надіслали до партизанських з'єднань директиву № 3762. Вона зобов'язувала партизанів виявляти та брати на облік націоналістичні формування, створювати у них агентурні позиції, через агентурні можливості з'ясовувати чисельність, структуру, склад повстанських формувань, їх ідеологічні настанови, дані про керівний склад тощо. Створюються і спеціалізовані на розвідувально-підривній діяльності проти націоналістів підрозділи, як, наприклад, 7-й та 12-й батальйони з'єднання О. Сабурова.21 Відчутно дошкуляла повстанцям агентура партизанської розвідки, завербована у самому націоналістичному середовищі. Колишній начальник штабу 1-ї партизанської дивізії ім. С. Ковпака В. Войцехович наводить приклад, коли за допомогою перевербованих партизанським командиром П. Брайком вояків УПА у с. Пустинка Любомльського району Волинської області було виявлено склад зброї з 5 батальйонними мінометами, 15 станковими кулеметами, боєприпасами (1,5 тис. снарядів і мін).22 Не випадково у присязі бійця УПА, затвердженої наказом ГВШ № 7 від 19 липня 1944 р., серед головних вимог були "революційна пильність", суворе збереження воєнної й державної таємниці.23 Зберігся ряд документів, де йшлося про основні функціональні обов'язки ВПЖ. Наведемо їх, спираючись на підготований "вишкільним референтом" невстановленого з'єднання УПА "Чуткою" проект "Інструкції по організації Військово-Польової Жандармерії УПА". Головним завданням спецоргану визначався контроль за "дотриманням революційних законів та порядків в УПА". ВПЖ повинна була "творитися з найкращих сил УПА", її працівники мали відзначатися взірцевою дисципліною, принциповістю, високими моральними якостями, справедливістю, конспіративністю.24 До компетенції жандармерії відносилася боротьба із шпигунством, зрадою, дезертирством, невиконанням наказів командирів, зловживанням службовим становищем, крадіжками державного й військового майна, аморальними вчинками, догляд за безпекою ліній нелегального зв'язку. Як бачимо, крім власне військово-поліційних функцій на ВПЖ передбачалося покласти й суто контррозвідувальні завдання (хоч "чисто" контр-розвідувальним органом в УПА була Служба безпеки). Про це свідчить і пропозиція щодо надання ВПЖ права на творення "в УПА та в терені своєї діяльності сітки агентурної розвідки".25 Передбачалося при штабі кожної Групи УПА запроваджувати "відділ" ВПЖ у складі коменданта, його заступника, слідчих, технічних працівників та власне жандармів, при загоні УПА (що приблизно відповідало бригадному або полковому рівню) - "станицю" (комендант, писар, жандарми). Підрозділи ВПЖ мали подвійне підпорядкування - військовому командиру і "фахове" - за власною вертикаллю. До 1944 р. ВПЖ підпорядковувалась керівникам СБ в УПА, а потім була виведена в самостійний орган (при цьому діяльність обох структур тісно координувалася при оперативно-організаційній зверхності СБ). З метою підвищення статусу, з лютого 1944 р. начальник жандармерії куреня (на той час - основної тактичної ланки УПА) був виведений з підпорядкування курінного командира й підлягав лише коменданту ВПЖ Військової округи (складової групи) УПА.26 На керівника підрозділу ВПЖ покладалися організація роботи підлеглих, планування службової діяльності, контроль за діями підлеглих й застосування до них дисциплінарної практики, їх
Loading...

 
 

Цікаве