WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

військового прокурора військ МВД Українського округу Г. Кошарського "Про факти брутального порушення радянської законності в діяльності т. зв. спецгруп МГБ". В записці зазначалось, що МГБ УРСР та його управління у західних областях з метою "виявлення ворожого, українсько-націоналістичного підпілля широко використовують так звані спецгрупи, що діють під виглядом бандитів "УПА"... Однак, як свідчать факти, грубо-провокаційна і нерозумна робота ряду спецгруп і допущені їх учасниками свавілля й насильство над місцевим населенням не тільки не полегшують боротьбу з бандитизмом, а, навпаки, ускладнюють її, підривають авторитет радянської законності й незаперечно завдають шкоди справі соціалістичного будівництва у західних областях України" (там само, ф. 1, оп. 16, спр. 68, арк. 10). У записці, що друкується у цьому томі, наведено численні приклади беззаконь, за допомогою яких тоталітарний режим стверджувався в Західній Україні.
Характерно, що Г. Кошарський підкреслював, що "не кожний випадок порушення радянської законності знаходить своє відбиття у слідчих справах і розслідується.
Ба більше, якщо Військова Прокуратура і ставить перед МГБ УРСР питання про покарання злочинців, то з боку МГБ УРСР це не знаходить належного і швидкого реагування: вишукуються не стільки докази злочинної діяльності осіб, які брутально порушили закон, скільки різноманітні приводи для того, щоб "спростувати" факти, що їх повідомила Військова Прокуратура, і затягнути розслідування" (там само, арк. 8).
Г. Кошарський прямо писав, що "дії т. зв. спецгруп МГБ мають яскраво уособлений бандитський, антирадянський характер і, зрозуміло, не можуть бути виправдані ніякими оперативними міркуваннями" (там само, арк. 3). Разом з тим він цілком слушно зауважував, що "цей метод роботи органів МГБ добре відомий ОУНівському підпіллю, яке про нього попереджало і попереджує своїх учасників" (там само).
Упродовж 40-50-х років ЦК КП(б)У неодноразово ухвалював спеціальні постанови про те, що кваліфікувалось як "порушення соціалістичної законності". Партійні органи, засуджуючи в постановах такі порушення, насправді несли головну відповідальність за них. Як і органи НКВД та НКГБ, які часом просто не вміли належним чином вести контррозвідувальну роботу. Саме це і було однією з причин жахливого терору. Причому одночасно влада намагалася досягти двох цілей: по-перше, покінчити з тими, хто свідомо підтримував повстанський рух, по-друге, залякати все інше населення, щоб воно стало покірним виконавцем політики влади. Це особливо яскраво виявилося за умов здійснюваної з 1947 року насильницької колективізації на селі, про що також йдеться у документах, вміщених у томі. Інформація про протизаконні дії і зловживання потрапила до документів і завдяки цьому стала нам відома. Одначе варто пам'ятати: це - лише мала частка того, що відомо про беззаконня, яке коїлося в згаданий період в західних областях України.
Низка документів, що публікується у третьому томі, присвячена організації судових процесів проти учасників збройних формувань УПА і підпільних організацій ОУН. Зокрема, в червні 1948 року Політбюро ЦК КП(б)У приймає постанову "Про заходи по убезпеченню свідків, які дають свідчення в слідчо-судових органах, від репресій з боку банд українсько-німецьких націоналістів". У цій постанові йшлося про те, що під час проведення судових засідань часто не зберігається таємниця свідчень і це дає можливість підпільникам залякувати свідків і здійснювати стосовно них терористичні акти. Так, протягом січня-квітня 1948 року в західних областях України було вбито 195 свідків. "В результаті, - як записано в постанові, - деяка частина місцевого активу відмовляється давати свідчення в суді і навіть зовсім не з'являється до суду, боячись помсти з боку бандитів" (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 33, арк. 166). Цим документом ЦК зобов'язував міністра державної безпеки, міністра внутрішніх справ, військового прокурора військ МВД Українського округу, голову військового трибуналу військ МВД Українського округу, прокурора УРСР та міністра юстиції в 10-денний термін розробити практичні заходи по посиленню негласності допитів і охорони свідків та інших осіб, що активно викривали підпільників (там само, арк. 169).
У вересні 1949 року Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило постанову "Про проведення відкритих судових процесів у західних областях УРСР над окремими учасниками бандитсько-терористичних груп". Проведення цих процесів доручалося трибуналу військ МВД Львівського округу, де, на думку завідуючого адміністративним відділом ЦК КП(б)У Г.Дроздова, були зібрані найбільш кваліфіковані судові працівники в західних областях України. Політбюро також зобов'язувало голову трибуналу військ МВД Львівського округу та прокурора військ МВД Українського округу забезпечити проведення відкритих судових процесів українською мовою. З цією метою вони мали відібрати найбільш кваліфікованих працівників, що володіють українською мовою, до складу виїзних сесій трибуналу, а також прокурорів, що брали участь у судових засіданнях у ролі державних обвинувачів (там само, спр. 68, арк. 39-41).
Ще один характерний документ - стенограма засідання Політбюро ЦК КП(б)У від 22 березня 1950 року. Обговорювалось питання "Про заходи по посиленню боротьби із залишками оунівського підпілля в Західних областях УРСР". Цей документ передає атмосферу засідань Політбюро і реальне (не для пропаганди!) ставлення членів Політбюро до обговорюваної теми. Зокрема, Д. Мануїльський пропонував скерувати працівників МГБ до всіх колгоспів західних областей, а тих учасників підпілля, хто прийде з повиною, - переселяти до східних областей (там само, ф. 1, оп. 6, спр. 1434, арк. 143). Не менш рішучими були і пропозиції секретаря ЦК О.Кириченка: "Можливо слід видати новий наказ МГБ і ще раз попередити тих, хто не вийшов з підпілля. Встановити термін. Необхідно було б провести низку відкритих процесів у всіх областях. Частину засудити до розстрілу" (там само, арк. 145).
Таким чином, як вже було зазначено вище, головна мета цих відкритих процесів- залякати населення. Ця ж думка домінує і у виступі Дем'яна Коротченка: "Треба проводити відкриті процеси, виносити суворі вироки. Частину бандитів засудити до розстрілу" (там само, арк. 146). Це - одна із яскравих ілюстрацій суті "соціалістичної законності", коли ще до суду вирішувалася доля тих, кого оголошували "бандитами".
На початку 50-х років ЦК КП(б)У кілька разів в своїх рішеннях звертається до теми проведення відкритих судових процесів у західних областях України. У цьому томі, зокрема, друкуються постанови Політбюро ЦК КП(б)У "Про проведення відкритих судових процесів над учасниками українських буржуазно-націоналістичних банд" від 5 і 11 жовтня 1951 року (там само, оп. 16, спр. 70, арк. 65-67, 68). Це свідчить про те, що цим процесам надавалось великого пропагандистського значення в боротьбі проти загонів УПА і організацій ОУН. Вони повинні були сприяти залякуванню населення, щоб позбавити націоналістичні організації підтримки з боку місцевих жителів. Станом на 18 вересня 1959 року у Ровенській, Львівській, Станіславівській, Волинській і
Loading...

 
 

Цікаве