WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

лише факти, що свідчили про незадовільні дії, а й про накладення стягнень на військових (там само, д. 208).
У свою чергу, при проведенні військових чи військово-чекістських операцій їх організатори ніколи не забували про політичне забезпечення цих заходів. Так, наприклад, з 30 січня по 7 лютого 1945 року за наказом начальника військ НКВД Українського військового округу було проведено широкомасштабну операцію у Морочанському та Висоцькому районах Рівненської області. Виконання було покладено на 16 окрему стрілкову бригаду ВВ НКВД Українського округу, яка мала завдання разом з органами НКВД, НКГБ і місцевим радянським і партійним активом:
"а) Ліквідувати банди, боївки і ОУНівське підпілля;
б) Виселити сім'ї бандитів, які відмовилися з'витися добровільно;
в) Вилучити чоловіче населення призивного віку;
г) Сприяти радпартактиву у здійсненні заходів по виконанню населенням обов'язків перед державою, роз'яснювальній роботі і перепису населення" (ЦА ВВ РФ, ф. 488, оп. 1с, д. 81, л. 6).
У своєму звіті начальник політвідділу згодом описував, як політоргани готували бійців до цієї операції, зокрема роз'яснюючи рішення ЦК КП(б)У по ліквідації "німецько-українських банд у західних областях України". На його думку, "конкретна, цілеспрямована робота Політвідділу, політапаратів, партійних і комсомольських організацій сприяли тому, що, на відміну від колишніх операцій, особовий склад з усією серйозністю поставився до виконання поставленого завдання, виявляючи чекістську пильність, дисципліна особового складу була значно підтягнута, а наслідком і кращі результати операції, а саме:
За період з 30 січня до 7 лютого 1945 року всіма частинами:
1. Вбито бандитів - 205 осіб
2. Захоплено в полон бандитів - 61 ос.
3. Здалося добровільно бандитів - 49 ос.
4. Захоплено бандпосібників - 112 ос.
5. Захоплено тих, хто ухилявся від призову до Червоної Армії - 230 ос.
6. Захоплено дезертирів - 131 ос.
7. Затримано без документів - 5 ос.
8. Виселено бандсімей - 116 ос.
9. Явилося з повинною у райцентри НКВД, НКГБ, військкомати бандитів, пособників, дезертирів і тих, хто ухиляється від призову до Червоної Армії - 203 ос." (там само, л. 11 об).
У цьому самому документі знаходимо також і звіт про захоплені трофеї:
"1. Ручних кулеметів - 5 шт.
2. Автоматів - 10 шт.
3. Гвинтівок - 59 шт.
4. Револьверів "Наган" - 5 шт.
5. Ручних гранат - 27 шт.
6. Патронів - 4265" (там само).
Звернімо увагу на те, як багато було вбито "бандитів" і які малі трофеї було захоплено. І наведений документ не є поодиноким. Це наштовхує на думку про те, що вбивали неозброєних людей. Відтак спектр жертв терору значно розширювався, знищували не лише тих, хто справді чинив збройний опір, а й мирне населення, яке оголошувалось "бандитами" або "бандпосібниками".
Все це - яскраві приклади методів, якими також комуністичний режим знесилював УПА. До цих методів належали дії розвідувально-пошукових груп (РПГ), які обшукували населені пункти, залишали секрети на шляхах ймовірного пересування підрозділів УПА, відшукували їхні сліди на полях і у лісних масивах. За окремими "бандгрупами", про які була інформація, закріплювалися оперативно-військові групи (ОВГ). Скажімо, лише на ділянці 62 стрілецької дивізії ВВ МГБ Українського округу станом на 22 квітня 1948 року було створено 28 ОВГ (там само, д. 300, л. 37). Для керівництва цими групами виділялися військові офіцери і оперпрацівники районних відділень МГБ. Для посилення боротьби з УПА створювалися оперативно-чекістсько-військові групи (ОВЧГ) у районах тієї або іншої області, найбільш "вражених бандитизмом".
Частину документів (які раніше не підлягали оприлюдненню) цього тому присвячено явищу, яке комуністична пропаганда називала порушеннями "радянської" або "соціалістичної законності". Фактично йшлося про свавілля і насильство, що його чинили партійно-державні і чекістські органи, прикордонні і внутрішні війська, винищувальні батальйони. В цьому томі зібрано 28 документів про це, але по суті цій темі можна було б присвятити окрему книжку. При цьому перший документ з цієї низки датований лютим 1945 роком, а останній - квітнем 1954 року. Це означає, що брутальні дії проти місцевого населення були не поодинокими фактами, а становили певну тенденцію.
В документах про порушення "радянської" або "соціалістичної законності" містяться численні факти самочинних вбивств місцевих жителів представниками комуністичної влади і військовими, безпідставних арештів, побиття заарештованих інших різновидів немотивованого насильства, садизму, підпалів, вилучення майна, фальсифікації слідчих справ. У постанові Політбюро ЦК КП(б)У "Про факти брутальних порушень радянської законності в західних областях УРСР" від 21 березня 1945 року підкреслювалось, що "у багатьох випадках це свавілля прикривається нібито боротьбою з українсько-німецькими націоналістами" (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 29, арк. 189). Це твердження можна прийняти з одним застереженням - не у багатьох, а фактично у всіх випадках.
З самого початку стало зрозуміло, що порушення не можна буде легко викорінити. Недаремно після згаданої постанови Політбюро ЦК КП(б)У знов повертається до цього питання 19 травня 1945 року і фактично констатує своє безсилля. При цьому нарком внутрішніх справ В. Рясний, нарком держбезпеки С. Савченко, начальники прикордонних військ НКВД Бурмака і Демшин, начальник внутрішніх військ НКВД Українського округу Марченко, начальники обласних і районних органів НКВД і НКГБ зобов'язані були взяти справи під особистий контроль (там само, арк. 282).
Неефективність цього рішення і пропонованого контролю продемонстрували наступні події. У своєму рішенні "Про недоліки у роботі органів МВД, МГБ, суду і прокуратури по боротьбі з порушниками радянської законності у західних областях УРСР" від 24 липня 1946 року Оргбюро ЦК КП(б)У констатувало: якщо за 11 місяців 1945 року було зафіксовано 237 таких "порушень", то за 5 місяців 1946 р. - 965 (там само, спр. 50, арк. 93). У першому кварталі 1946 року у райвідділах МВД Станіславівської області знаходилось 3092заарештованих, з них незаконно утримувалися 2023 особи (там само). Наводився такий приклад: у листопаді 1945 року начальник Яблунівського райвідділу МГБ Станіславівської області Діденко заарештував 89 осіб місцевої молоді 1928-1931 років народження. Він штучно сфабрикував так звану "запасну молодіжну сотню УПА" і півроку ці юнаки провели у в'язниці (там само, арк. 93-94).
Повертаючись до питання про беззаконня і свавілля, Політбюро ЦК КП(б)У у постанові "Про стан і заходи по зміцненню соціалістичної законності і радянського правопорядку в Українській РСР" від 28 січня 1948 року зазначало, що лише протягом листопада 1947 року у Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Рівненській і Станіславівській областях встановлено 200 випадків протиправних дій (там само, ф. 1, оп. 6, спр. 1169, арк. 21).
Один з найбільш вражаючих документів був направлений на ім'я М. Хрущова 15 лютого 1949 рoку. Йдеться про доповідну записку
Loading...

 
 

Цікаве