WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

військом МГБ-МВД всі найбільші і середні за чисельністю "банди УПА були цілком розгромлені, і УПА, як така, припинила існування", а відтак залишилися "дрібні групки бандитів", що продовжують свої дії (ЦА ВВ РФ, ф. 488, оп. 1с, д. 226, л. 102-103).
Тим не менш, за даними МВД, на 1 квітня 1946 року було 479 бойових одиниць ОУН і УПА і 3 735 бійців. За даними МГБ, на 1 січня 1947 року у збройному підпіллі нараховувалося 530 бойових одиниць і 4 456 бійців (Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН і УПА в Україні (1946-1956 рр.). - С. 24, 41). На 3 березня 1948 року у західних областях України було 647 організацій чисельністю 3 176 осіб, 188 "бандгруп" чисельністю 1 229 осіб і 2 019 "бандитів-одинаків", всього 6 424 особи (ЦА ВВ РФ, ф. 488, оп. 1с, д. 226, л. 27). На 17 квітня 1952 року продовжував вести роботу 71 провід ОУН (160 осіб), 84 бойові групи ОУН (252 особи), а також окремі бойовики (647 осіб) (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 72, арк. 46-47). На 21 листопада 1953 року у західних областях України продовжували діяти 15 проводів ОУН (40 осіб), 32 підпільні організації і групи (164 особи), 106 окремих бойовиків, всього 310 осіб. Крім того, на обліку перебували 794 нелегали, з яких 372 були колишніми членами ОУН і УПА (Там само, спр. 73, арк. 60-61). На 17 березня 1955 року в західних областях України нараховувалось 11 розрізнених бойових груп чисельністю 32 особи, 17 окремих бойовиків, здійснювався пошук 500 нелегалів (там само, спр. 75, арк. 31-32).
Поза сумнівом, за закликами, а часом і політичними ламентаціями на тему "залишків українсько-німецьких націоналістів" стояла впевненість влади у своїй перемозі з огляду на переважаючу силу і чисельність. Документи, що торкаються не політичних, а військових аспектів боротьби з українським повстанським рухом, повною мірою відбивають це.
До речі, той факт, що боротьбу з ОУН і УПА вели внутрішні і прикордонні війська, свого часу замовчувала комуністична пропаганда. Коли під час горбачовської "перебудови" з'явилися згадки про це, один з найактивніших критиків "націоналістичного бандитизму" винайшов таке пояснення: "Залучення окремих військових частин до ліквідації банд ОУН і УПА зовсім не означало, що винищувальні батальйони і групи самозахисту разом з органами Радянської влади не могли самі покінчити з бандитизмом... Йшлося про інше. Участь військових підрозділів у знешкодженні оунівських банд мала на меті припинити дальше кровопролиття, захистити сільських трударів від бандитського терору...". (Давиденко В. А. "Українська повстанча армія": шлях ганьби і злочинів. - К., 1989. - С. 38).
Зрозуміло, все було навпаки. Режим відверто зробив ставку саме на військову силу. Партійні органи були причетні до формування планів збройної боротьби проти загонів УПА і підпільної мережі ОУН. Безперечно, конкретні військові операції, зокрема, використання Внутрішніх військ НКВД Українського округу, військ МГБ того самого округу або сил внутрішньої охорони МВД УРСР, акції контррозвідувальних органів і міліції, все це планувалося у військових штабах, а також керівниками НКГБ-МГБ. Одначе партійне керівництво брало участь у визначенні стратегічних напрямків цієї роботи.
Важлива роль відводилася "чекістсько-військовим операціям", які мали на меті пошук і знищення збройних підрозділів УПА. Якщо "об'єкт операції" був відомий, застосовувався метод оточення, якщо ні - метод пошуку у блокованому чи неблокованому районі. Про масштаб цих операцій можна скласти уявлення за складеними переліками, які збереглися. Так, лише у Львівській області підрозділи 88 стрілецького полку 11 загону внутрішніх військ-охорони МГБ-МВД СРСР у 1946-1954 роках здійснили 511 таких операцій (ЦА ВВ РФ, ф. 488, оп. 1с, д. 306, лл. 1-77). На терені Дрогобицької області 13 загін (7 дивізіон ВВ МВД) ВО МВД СРСР у 1946-1953 роках здійснив: у 1946 році - 28, у 1947 - 20, у 1948 - 14, у 1949 - 15, у 1950 - 17, у 1951 - 15, у 1952 - 32, у 1953 - 17 таких операцій (Там же, д. 205, лл. 1-36).
Вражають і цифри, що засвідчують кількість задіяних військ у цих операціях. Так, наприклад, 5-6 листопада 1953 року було проведено операцію у лісовому масиві на межі Олеського, Підкам'янського і Заболотцівського районів Львівської області з метою виявити сховище оунівського керівника. Для цієї операції було задіяно два загони внутрішньої охорони МВД УРСР загальною чисельністю 1500 осіб (там же, д. 591, л. 317).
На початку листопада того самого 1953 року при проведенні операції по "ліквідації оунівських бандглаварів" у Львівській області було задіяно зведений загін чисельністю 2050 осіб (там само, л. 310).
І це - зауважимо - був вже 1953 рік, коли за оцінками самих чекістських органів "бандгрупи" складалися із 2-3 осіб.
Цікаво, що проведення цих операцій ретельно і детально фіксувалося з метою подальшого вивчення і застосування набутого досвіду. Режим направду не забував про узагальнення цього досвіду. Створювалися численні методичні розробки на теми "Здійснення військово-чекістської операції дивізіоном по пошуку і ліквідації бандитів в лісі", "Група по пошуку і ліквідації бандитів у сховищі в лісі", "Про характерні ознаки, за якими військові наряди віднаходили бандитські сховища у зимових умовах" тощо.
Готувалися і спеціальні розвідки. Так, 27 січня 1953 року заступник начальника штабу внутрішньої охорони МВД СРСР Самусь надіслав листа заступникові начальника 1-го відділу штабу ВО МГБ Українського округу Бромбергу із директивою - підготувати статтю для бюлетеня по обміну досвідом організації і проведення "чекістсько-військових операцій". Вимагалося докладно висвітлити наступні питання:
"1. Мета бойового забезпечення чекістсько-військової операції.
2. Розвідка противника до початку чекістсько-військової операції та у її ході.
3. Організація охорони колон при слідуванні до району операції і назад...
4. Забезпечення стиків і флангів у групі пошуку і групі блокування при проведенні операції.
5. Маскування, що застосовується підрозділами під час маршу, при зайнятті висхідного становища (положения), а також у ході операції.
6. Дотримання конспірації у чекістсько-військової операції" (там само, л. 344). І таку статтю, з докладними посиланнями на досвід, набутий у Західній Україні, було підготовлено.
На початку 50-х років з'являється низка директивнихдокументів, що вимагали удосконалення проведення "чекістсько-військових операцій". Так, 9 вересня 1953 року у своїй директиві за №111 МВД СРСР вимагав від начальників органів МВД ретельно вивчати інформацію про тих, кого розшукували, район і умови проведення операцій тощо. У наказі МВД СРСР за №001071 одним з головних завдань на 1954 рік було визначено вдосконалення тактики проведення "чекістсько-військових операцій", введення у практику польового вишколу військ і особливо нічної підготовки (там само, д. 621, л. 240).
Характерно, що фіксувався і аналізувався не лише позитивний досвід дій військових, а й негативний. Збереглися численні "Журнали обліку невмілих дій службових нарядів" ("Журнал учета неумелых действий служебных нарядов") у військових частинах. Тут фіксувались не
Loading...

 
 

Цікаве