WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

1946 року було проведено 2204 "чекістсько-військові операції" і 1529 з них, були безрезультатними. Причиною провалу багатьох операцій автори документу називають їх погану підготовку, а також те, що люди, відповідальні за проведення цих операцій "проявляють нерішучість, боязнь і ухиляються від зустрічі з бандами" (там само, ф. 1, оп. 16, спр. 31, арк. 24).
Таку постанову було ухвалено і по Станіславівській області. В ній зазначалося, що в області існує понад 40 загонів УПА, в ряді населених пунктів діють підпільні націоналістичні організації. Аналізуючи хід боротьби в Станіславській області, автори документу відзначають, що як і у Львівській області, тактика організації "приманок", на яку в ЦК покладали певні надії, сподівань не виправдала. Із проведених 160 операцій з "приманками" 143 не дали ніяких результатів. Як і у Львівській області, головною причиною провалів називали погану, "формальну" підготовку операцій.
Вибори до Верховної Ради СРСР були призначені на 10 лютого 1946 року, а напередодні, 6 лютого, Політбюро ЦК КП(б)У приймає ще одну постанову "Про підвищення пильності і посилення боротьби з українсько-німецькими націоналістами в західних областях УРСР у зв'язку з виборами до Верховної Ради СРСР". Головний зміст цієї постанови полягав у вимогах забезпечення перебігу виборів за заздалегідь наміченим сценарієм, у тому, щоб повстанці не змогли завадити "успішному проведенню виборів", посиленні охорони ліній зв'язку, мостів, залізниць і шосейних доріг, приміщень виборчих дільниць і сільрад, промислових і транспортних підприємств (там само, арк. 70-73).
Саме завдяки мобілізаційним заходам партійних органів, напередодні виборів було проведено акції, які згодом назвали "великою блокадою". З 1 грудня 1945 року по 10 лютого 1946 року проти ОУН і УПА було проведено 15 562 операцій, внаслідок яких знищено понад 4,2 тис. повстанців і підпільників, захоплено в полон і затримано понад 9,4 тис. причетних до ОУН і УПА, ліквідовано 130 збройних формувань (Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН і УПА в Україні (1946-1956 рр.). - С. 13). Та навіть ці тотальні дії на винищення українського повстанського руху не дали бажаних результатів.
Вражає те, що партійні документи містять конкретні дати, до яких вимагалося покінчити з "бандитизмом". Як відомо, в СРСР все підлягало централізованому плануванню. І боротьба проти "українсько-німецьких націоналістів", як з'ясувалось, також. Плануючи терміни "остаточної ліквідації націоналістичних банд", ЦК КП(б)У ставив перед обласними партійними комітетами нереальні завдання. Так, 10 січня 1945 року під тиском М.Хрущова перед секретарями обкомів західних областей України було поставлено завдання ліквідувати в своїй області загони УПА і підпільні організації ОУН до 15 травня 1945 року. Обкоми повинні були щоденно звітувати ЦК скільки вояків і підпільників було вбито і заарештовано. Одначе протидія ОУН і УПА комуністичному режимові, як відомо, розтягнулася у часі і комуністичному режимові довелося з цим рахуватись.
Надруковані у цьому томі документи засвідчують, що саме тоді було винайдено своєрідний евфемізм для виправдання неспроможності одним ударом подолати повстанський рух: з 1946 року після проведення згаданої "великої блокади" у партійних документах почали вживати поняття "залишки українсько-німецьких націоналістів у західних областях УРСР".
4 жовтня 1946 року Політбюро ЦК КП(б)У ухвалює постанову "Про стан боротьби із залишками українсько-німецьких націоналістів у західних областях УРСР". В цій постанові знову піддані критиці дії органів МВД та МГБ. Зокрема, в постанові наголошується, що в серпні 1946 року у всіх західних областях України було проведено 7079 операцій проти загонів УПА та підпільних організацій ОУН і тільки 738 з них дали позитивні результати (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 29, арк. 160). Якщо подивитись на цю постанову з точки зору розробки ЦК КП(б)У плану боротьби проти націоналістичних сил, то слід відзначити, що тут були повторені всі основні положення, що були сформульовані у попередніх документах: покращити підготовку операцій, посилити конспірацію, поліпшити роботу з агентурою, скерувати зусилля перш за все на ліквідацію районних, окружних і крайових проводів ОУН, а також членів Центрального проводу.
У наступному 1947 році Політбюро ЦК КП(б)У ухвалює з цього питання ще дві постанови, але в них, як і в тих, що приймалися в подальші роки, практично вже не називається нових заходів, а все більше загальних фраз на зразок, "підвищити ефективність боротьби проти українсько-німецьких націоналістів".
Про "залишки банд українсько-німецьких націоналістів у західних областях УРСР" йдеться у постанові Політбюро ЦК КП(б)У від 1 червня 1948 року, у постанові Політбюро ЦК КП(б)У "Про заходи по посиленню боротьби з залишками оунівського підпілля в західних областях УРСР" від 22 березня 1950 року, у постанові Політбюро ЦК КП(б)У "Про посилення боротьби по остаточній ліквідації залишків банд українських буржуазних націоналістів у західних областях УРСР" від 24 квітня 1952 року, у постанові Політбюро ЦК КП(б)У "Про подальше посилення боротьби по остаточній ліквідації залишків банд українських буржуазних націоналістів у західних областях УРСР" від 9 травня 1952 року, у постанові Бюро ЦК КПУ "Про заходи, вжиті членами Бюро ЦК КП України по наданню допомоги місцевим партійним і радянським органами західних областей УРСР у ліквідації залишків оунівського підпілля" від 17 січня 1953 року, у постанові Президії ЦК КПУ "Про стан ліквідації решток банд українських буржуазних націоналістів в західних областях Української РСР" від 31 грудня 1953 року тощо.
Якщо це направду були "залишки" повстанського руху, чому така потужна репресивно-каральна система не могла довгий час їх подолати? Очевидно, що "конкретні" терміни ліквідації у партійних рішеннях мали мобілізаційне значення. Не випадково вони встановлювались фактично упродож 40-50-х років не лише місцевими партійними органами, а й центральними. Так, МГБ СРСР наказом № 00207 у лютому 1948 року, а МГБ УРСР директивою № 8 від 28 лютого 1948 року вимагали "остаточної ліквідації" оунівського підпілля у Тернопільській області. 30 грудня 1952 р. ЦК КПРС зобов'язав МВД СРСР ліквідувати "до кінця" націоналістичне підпілля і "озброєні банди" у західних областях УРСР і БРСР, у Литві, Латвії та Естонії.
Зрозуміло і те, що виконувати ці рішення було дуже непросто, що стимулювало агресивність дій режиму. Прикладом можутьбути дії М. Хрущова. У своєму виступі у Львові 14 лютого 1946 р. на нараді секретарів обкомів КП(б)У, начальників обласних управлінь НКВД, НКГБ, командуючих військовими округами він наголошував на максимально повному використанні військової сили в Західній Україні, за допомогою яких пропонував "у кожному селі створити своє опертя" (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 23, спр. 2884, арк. 128).
У вже згаданій "Орієнтировці про злочинну діяльність українсько-німецьких націоналістів у західних областях Української РСР", складеній у серпні 1947 року заступником начальника 2-го Управління НКГБ УРСР Пастельняком, йшлося про те, що у 1944-1945 роках органами та
Loading...

 
 

Цікаве