WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року - Реферат

тодішньої столиці СРСР із сибірського заслання привезли сестер Бандери, із Володимирської в'язниці - Президента УГВР Кирила Осьмака, а також митрополита Йосифа Сліпого, якого також намагались використати для розв'язання західноукраїнських проблем.
Згаданий Пленум ЦК КПУ увільнив з посади першого секретаря ЦК КПУ беззастережного русофіла і антисеміта Леоніда Мельникова, який у виступі на Пленумі визнав помилковість власних дій. Новим лідером КПУ став Олексій Кириченко, який підкреслив: "Нам мало визнати хиби і недоліки. Наше завдання полягає в тому, щоб глибоко усвідомити політичний зміст припущених помилок, величезне значення тієї допомоги, яку надає нам ЦК КПРС своєю постановою від 26 травня, - і з настирністю, властивою комуністам, взятися за ліквідацію хиб і недоліків у керівництві західними областями" (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 1, спр. 1120, арк. 30). Одначе прагматичний курс на ліквідацію "хиб і недоліків" невдовзі був перерваний політичною кон'юнктурою, що змінилася.
Після поразки Л. Берія у боротьбі за владу і арешту 2 липня 1953 року Президія ЦК КПРС ухвалила рішення про вилучення обох записок з протоколів Президії, а затверджені по них рішення відмінила як такі, що сприяють "активізації буржуазно-націоналістичних елементів" (Лаврентий Берия. 1953. Стенограмма июльского пленума ЦК КПСС и другие документы. Под ред. акад. А. Н. Яковлева. - М., 1999. - С. 401). На ці нові політичні акценти миттєво відреагували в Києві. У рішенні Пленуму ЦК КПУ від 30 липня 1953 року було записано: "Як підлий провокатор і ворог партії Берія намагався різними підступними прийомами підірвати дружбу народів СРСР... ...Запеклий ворог партії і народу Берія намагався використати недоліки в господарському, культурному будівництві, в політичній роботі серед трудящих західних областей України, в інтересах своїх ворожих планів. У своїй записці про становище в західних областях він під фальшивим приводом боротьби з порушеннями національної політики партії намагався підірвати дружбу народів нашої країни, протиставити український народ великому російському народові, українців західних областей українцям східних областей, активізувати буржуазних націоналістів - лютих ворогів українського народу..." (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 1, спр. 1147, арк. 2-3).
Після того, як з Л. Берії зробили діяча, який нібито мав на меті сприяти націоналізму, Й. Сліпого відправили на заслання, К. Осьмака до Владимирської в'язниці, а В. Охримовича - розстріляли. З падінням могутнього колись сталінського поплічника партія значно посилила контроль за діяльністю спецслужби, а особливо за її протидією "українським буржуазним націоналістам". 12 березня 1954 року було ухвалено постанову ЦК КПРС "Про завдання Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР". На її виконання було прийнято відповідні документи і в УРСР. Це яскраво ілюструють документи із заключної частини цього тому. Тут, зокрема, вміщено постанову Політбюро ЦК КПУ "Про стан та заходи щодо подальшого поліпшення роботи органів Комітету державної безпеки в західних областях Української РСР" від 11 квітня 1955 року, доповідну записку Відділу адміністративних органів ЦК КПУ "Про стан роботи органів державної безпеки Української РСР" від 18 вересня 1959 року, постанову Політбюро ЦК КПУ "Про стан та заходи посилення роботи органів державної безпеки Української РСР" від 24 листопада 1959 року. В них знаходимо відлуння тих подій, що розгорталися в Західній Україні у повоєнний час. Партія вимагала зробити все, щоб ці події ніколи не повторилися: "Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР, обласним управлінням та транспортним органам КДБ рішуче посилити роботу по викриттю і присіканню злочинної діяльності агентури імперіалістичних розвідок. Значно покращити роботу проти закордонних центрів українських буржуазних націоналістів, по ідейному та організаційному розкладанню української націоналістичної еміграції і компрометації її главарів, ширше використовувати для цього поряд з оперативними і легальні можливості...
Зобов'язати Комітет державної безпеки при Раді Міністрів УРСР та його органи на місцях посилити роботу по попередженню, викриттю і присіканню ворожих дій націоналістичних та інших антирадянських елементів на території республіки" (там само, ф. 1, оп. 16, спр. 85, арк. 243).
Це та інші партійні рішення можна вважати своєрідною післямовою до тих історичних подій, які розгорнулися на західноукраїнських землях у 40-50-х роках ХХ століття. В цій післямові не можна обійтися і без цифр. За офіційними даними, у Західній Україні у 1944-1953 рр. було заарештовано майже 104 тис. "бандитів, учасників ОУН, а також бандпосібного елементу" (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 17, спр. 79, арк. 56), під який легко підводились всі запідозрені у зв'язках з ОУН і УПА. За цей же час було виселено (за винятком Закарпатської області) майже 66 тис. сімей, тобто 203662 осіб (там само). І ще одна надзвичайно симптоматична цифра: у 1945-1953 рр. за різного роду "антирадянські політичні злочини" в Україні було заарештовано 43379 осіб віком до 25 років, а з цієї кількості у західних областях України заарештували 36340 осіб (там само, оп. 1, спр. 1120, арк. 228).
З 1944 по 1952 рік у західних областях України репресіям (у різних формах включно з розстрілами) комуністичними репресивно-каральними структурами було піддано майже 500000 осіб, у тому числі заарештовано понад 134000, вбито понад 153000 осіб, вислано довічно за межі України понад 203000 осіб (Лаврентий Берия. 1953. Стенограмма июльского Пленума ЦК КПСС и другие документы. - С. 47). При цьому вилучено один літак, дві бронемашини, 61 артилерійська гармата, 595 мінометів, 77 огнеметів, 358 протитанкових рушниць, 844 станкових і 8327 ручних кулеметів, близько 26 тис. автоматів, понад 72 тис. гвинтівок, 22 тис. пістолетів, понад 100 тис.гранат, 80 тис. мін і снарядів, понад 12 мільйонів патронів. Розшукано і вилучено більше 100 друкарень з друкарською технікою, понад 300 радіопередавачів, 18 автомобілів і мотоциклів, значна кількість харчових складів та сховищ націоналістичної літератури (ДА СБУ, Київ, спр. 372, т. 74, арк. 159-160; т. 100, арк. 73-75).
За офіційними даними, українське підпілля вчинило 14,5 тис. диверсій і терористичних акцій, в яких загинуло не менш як 30 тис. представників комуністичного режиму, військовослужбовців, місцевих жителів (Коваль М. В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). Спроба сучасного концептуального аналізу. - К., 1994. - С. 46-47).
Історію УПА, а також історію протистояння націоналістичного підпілля і комуністичного режиму упродовж довгих років в СССР "редагували" офіційно визначені "борці з українсько-німецьким націоналізмом". Документи, що могли б сприяти відродженню такої правди, було ретельно заховано в "окремі" і просто в недоступні архівні теки.
Нині нарешті маємо змогу прочитати цi документи, а тим самим зробити ще один крок в осмисленні складної історичної амальгами подій, пов'язаних з історією українського повстанського руху у 40-50-х роках ХХ століття.
Loading...

 
 

Цікаве