WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Колективізація на Україні - Реферат

Колективізація на Україні - Реферат

чим заохочувала до організації доносів на своїх заможніших односельчан.
Як уже говорилось, панівною формою колективних господарств були тєози. В грудні 1929 р. в Україні приймається статут тєозу. В ньому проголошувалося -усуспільнювати не тільки землю (це відповідно природі теозу), а й робочу та продуктивну худобу і навіть птицю. Отже, тєозівський статут виявився подібним до статуту комуни. Примусове усуспільнення всього без винятку особистого майна селян не тільки вкрай загострювало політичну обстановку на селі, а й вело до великих економічних втрат. Селяни розпочали масовий забій худоби. Це явище набрало приголомшуючих масштабів; між 1928 і 1932 p.p. Україна втратила близько половини поголів'я худоби. Крім того, масове усуспільнення худоби 0 новоутворених колгоспах, де не було умов для її утримання, також вело до її загибелі. Насильне насадження комунізованих тєозів знову підняло селянство України до зброї. За підрахунками західних дослідників у селах республіки протягом 1930 р. ос я понад 40 тис. повстань і бунтів.
Захвилювалося керівництво компартії України. 18 лютого1930 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанову, де проголосив окружним комітетам партії зосередитись на усуспільненні тільки основних засобів землі, робочої би, машин і знарядь. Боротьба селян була серйозним сигналом для всього сталінського керівництва. Тим більше, що темпи колективізації надзвичайно зросли, офіційною статистикою (чи вона відповідала дійсностіі?) вони зросли з 16,4% за станом на 1 січня 1930р. 29,3% за станом на 1 лютого, 68,5% за станом на березня і 70,9% за станом на 10 березня 1930 р. Навіть якщо в цих показниках був значний процент фальші, все одно видно, як штурмували село. Для цього були різні способи: соціалістичне змагання за кращі показники в колективізації, примус, залякування селян зборах, де у випадку відмови від колгоспу, вони тут тематично як "вороги радянської влади" арештувались, фізичний примус, масове збиткування над селянами, коли їх мордували цілими ночами, поки не погоджувались на колгоспи і таке інше.
Кожної п'ятиденки телеграмою йшов звіт про наступ село. Сталін та його опричники добре знали про обстановку в країні. На кінець лютого 1930 р. вже і вони розуміли, що потрібно дещо відступати, заспокоїти та й заодно зняти з себе вину за звірства і насильства, які посилились в селах. Одна за одною в "Праві" появились на початку березня нова редакція при-статуту сільськогосподарської артілі, де конкретно визначалось, що необхідно усуспільнювати при колгоспу і стаття Сталіна "Запоморочення успіхів", в якій засуджувалось адміністрування при створені колгоспів. Зокрема, Сталін повчав: "Не можна насаджувати колгоспи силою, це було б безглуздо і й но", вся провина в "перекрученні лінії партії селі" звалювалась на місцевих керівників. Декларувалася свобода-виходу селян з колгоспів, ідея комунізації провалилася. Незважаючи на всілякі перебудови в період з 10 березня по 20 червня 1930 о., тобто протягом 100 днів, із колгоспів вийшло 1593,8 тис. сільських господарств. Дозволом на вихід скористалася майже половина колгоспників. Восени 1930 р. в колгоспах залишилося майже 1/3 селян України. Розвинутий у березні процес виходу середняків відбувався настільки інтенсивно, що колгоспи швидко перетворив в нову на незаможницькі. З метою продовжити Колективізацію довелося перехоплювати ініціативу повторно залучати середняка - "втікача" до колгоспу.
Цей новий наступ розпочався у вересні 1930 р. із застосуванням старих уже перевірених методів, а також нових. Все як важливий важіль, "який заставляв колективізувати суцільно цілі райони, були використані державні машино-тракторні станції. Починаючи з жовтня 1930 р. до кінця 1932 р. періодично в Україні з'являлася нова МТС. Наприкінці 1932 р. в републіці налічувалось вже 594 станції Зоною їхньої оплювалася майже половина колгоспів буле те, що в статуті МТС, які були ними організаціями (техніку держава не хотіла ати колгоспам) було зафіксовано, що станції створюються тільки в зонах суцільної колективізації.
Цим заставляли місцевих керівників форсованими темпами її проводити, інакше колгосп не отримував техніку.
Крім того, в усіх районах, де відбувалося розкуркулення, треба було вдруге ставити гасло "ліквідації куркуля як класу", підшукуючи на роль "куркуля" вже інші кандидатури. У період між початком 1930 і кінцем 1931 p., коли розкуркулювання відбулося найінтенсивніше, в Україні зникло 285 тис. господарств, (а всього за період 1928-1932 p.p. - понад 350 тис. господарств).
Однак, не це було основною особливістю другого періоду колективізації. Вона полягала в проведенні радянським урядом політики, яка би економічно унеможливлювала індивідуальне господарство. Вона передбачала ряд заходів: від оподаткування на два роки звільнялась усуспільнена робоча худоба і продуктивна худоба колгоспів і колгоспників, тепер основний тягар податків лягав на індивідуальні господарства, де він зріс у 2-3 рази, їм було заборонено реалізовувати на ринку свою продукцію, селяни були зобов'язані здавати товарну продукцію державі за низькими цінами, на кожного одноосібника заводилась посівна картка з тим, щоб він сіяв стільки, скільки треба не йому, а державі, восени ж селянин одержував план здачі, який нерідко перевищував кількість виробленого, так що не залишалось запасів для власного харчування. За таких умов одноосібне господарство деградувало з фантастичною швидкістю. Залишається дивуватися не тому, що у 1931 р. середняк пішов до колгоспу, а тому, що одноосібник у вказаний рік ще існував.
До жовтня 1931 р. було колективізовано майже 87% селянських господарствСтепу, 70 - Лівобережного ї 67 - Правобережного Лісостепу. Таким чином, на кінець 1931 р. колективізація основних зернових районів України практично завершилася. В поліських і прикордонних із західними областями районах питома вага одноосібних господарств залишалася значною навіть у перші роки другої п'ятирічки (1933-1937 p.p.).
Однак, в сільському господарстві ситуація залишалася ще дуже складною. Сталінське керівництво розуміло, що перемога там ще не забезпечена, особливо це стосувалося України. Тут опір масовій колективізації був упертим. Тоді в хід була пущена вже випробувана в 1921 р. зброя проти селян - голод. Як не дивно, історія повторилася не тільки в цьому. Користуючись надзвичайною обстановкою на селі, радянська влада в час колективізації, як і на початку 20-х років завдає нищівного удару церкві. До кінця 1932 р. в республіці було закрито понад 1 тис. церков, а протягом 1933/34- 1934/36 p.p. припинили свою роботу коло 80% наявних церков України. Масово були зняті дзвони " відправлені на "потреби індустріалізації", пограбовані церковні коштовності продавались за кордон також "для соці-алістичної індустріалізації". Фактично НКВС розробив плани знищення всіх священиків, але, напевно, війна перешкодила цьому.
Для контролю за ситуацією в селах країни, для зміцнення слабосилих колгоспів Сталін вводить органи часів громадянської війни політвідділи, які створювали при МТС і радгоспах. Очолені в переважній більшості працівниками НКВС, використовуючи переважно військові методи роботи, політвідділи запрацювали і почалося зміцнення дисципліни, репресії проти всіх підозрілих членів колгоспів, висунення на керівні посада" "активісти" "висуванців", r які в значній мірі буди звичайними кар'єристами і слабкими спеціалістами.
Деяке економічне зміцнення колгоспів, яке спостерігалось у другій половині 30-х років (створення ланок, бригад і ферм, впоряджування оплати праці механізаторів, передача колгоспам землі, "у довічне користування" і т. д.) не означали, що село виходить із кризи. Держава зробила все, аби перетворити селянина на кріпака, безмовного і безправного. Для цього вводиться обов'язковий мінімум трудоднів, не виробивши якого, селянин попадав під виселення і конфіскацію майна. Виїхати з села можливості не було: в містах вводилась паспортна система ? міська прописка. В селах люди ніяких особистих документів не мали. Залишалось тільки одне: як колись, в часи кріпацтва, тікати нелегально на великі будови, або світ за очі інакше будеш кріпаком до кінця своїх днів, також стануть і твої діти. У селян було вбито почуття господаря землі, їх було "розселено", запроваджено примусову працю.
Loading...

 
 

Цікаве