WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Втрата Україною власної державності. Україна під владою сусідів. (середина XIV – XVII ст.) - Реферат

Втрата Україною власної державності. Україна під владою сусідів. (середина XIV – XVII ст.) - Реферат


Реферат
ТЕМА
Втрата Україною власної державності. Україна під владою сусідів. (середина XIV - XVII ст.).
"Для України в XVI ст. наступив фатальний момент - вона втратила свою незалежність"
Б.Лановик, Р.Матейко, З.Масякевич- Історія України. Навчальний посібник. -К., 2000. -С.56
Вивчення теми повинно привести до розуміння
" причин втрати української державності та розподілу її земель між сусідами;
" відмінності становищі українців в Литві і Польщі;
" впливу створення Речі Посполитої на долю українців. Значення Люблінської та Берестейської (Брестської) уній;
" народних виступів проти польсько-шляхетського гніту;
" виникнення козацтва, його різновидностей та ролі в житі українського народу;
" значення Запорозької Січі - колиски козацьких вільностей.
З початком XIV ст. спадкоємниця древньої Русі Галицько-Волинська держава поступово почала втрачати свої позиції. Цьому сприяли:
" економічні, демографічні, політичні втрати пов'язані з монголо-татарським нашестям;
" постійні зазіхання на суверенітет і незалежність держави з боку сусідніх Польщі та Угорщини;
" спустошливості напади кримськотатарських орд;
" суперництво за владу між князями, боярські чвари;
" гальмування процесу формування української народності;
" втрата елітою почуття національного обов'язку, інтернаціональна погоня за вигодою;
" перемога в політичному противоборстві тенденції відокремлення земель.
Зверніть увагу:
В цей же час навколо України виросли нові централізовані держави
Розділ українських земель між сусідами
Користуючись ослабленням головного українського Галицько-Волинського князівства ці держави розподілили між собою українські землі. До складу:
І. Великого Князівства Литовського увійшли землі - Київська, Переяславська, Чернігово-Сіверська, Східна Волинь, Поділля.
ІІ. Польщі - Галичина і частина Волині, Західне Поділля;
ІІІ. Угорщини - Закарпаття.
IV. Туреччина - Покуття, протекторат над Кримом.
V. Молдавії -Шипинська земля (з XV ст.. стала називатись Буковиною)
З часом між цими державами розпочалися справжні війни за українські землі. З особливою впертістю вони велися між Польщею і Литвою, Польщею і Угорщиною, Литвою і Московією. Таким становищем скористалися українські феодали. Вони, зраджуючи власний народ, почали міняти своїх господарів. Чернігівські князі - Одоєвські, Воротинські, Мосальські перейшли під руку Москви. Це стало причиною цілого ряду Московсько-литовських війн, остання з них - четверта, продовжувалася більше 10 років (1512-1523).
Захоплення українських земель сусідами відбувалося різними шляхами:
" приєднанням силою;
" союзницькими угодами;
" династичними зв'язками;
" нав'язуванням підданства.
Відмінними були й умови перебування українських земель в складі інших держав. Ті, що ввійшли до складу Угорщини і Молдови користування обмеженою автономією. В Молдові руський елемент справляв великий вплив на культурне і соціально-політичне життя країни. Руська мова до середини XVII ст. була офіційною мовою канцелярії молдовських господарів.
Прямо протилежним були умови в Польщі і Литві.
Литва Польща
" збереження старої системи управління;
" залучення руського боярства на службу новоствореній державі;
" утвердження "Руської правди" державою правовою основою;
" визнання руської мови офіційною;
" розширення впливу православ'я;
" запозичення литовцями досвіду військової організації, будівництва фортець і т.д.
" зростання змішаних шлюбів, поширення українських звичаїв обрядів;
" асиміляція литовців серед українців; " запровадження польської адміністративної системи;
" призивання на вищі посади лише польських феодалів;
" поширення на українські землі польського права;
" офіційна мова виключно польська;
" зміцнення позицій католицької церкви;
" збільшення повинностей в зв'язку з розширенням фільваркового господарства;
" утиски української культури, традицій і звичаїв.
Великі князі литовські, які приєднали до себе левову частину України, діяли за правом "старого не змінювати, а нового не впроваджувати", чим забезпечили поряд із звільненням від татаро-монгольського панування легке "оксамитове" приєднання українських земель до Литви.
Це відбилося і в назві держави "Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське". Справді за даними Н.М.Яковенко, близько 90% населення країни складали русини: тобто білоруси і українці. ВКЛ стало однією з найбільших держав Європи.
Запримітьте:
В управлінській системі Литовської держави центральне місце, як і колись на Русі, займали князі: великий, удільні, місцеві. Вважалося, що їх власна місія як проводирів, відповідальних перед Богом за долю свого народу, визначалася самим фактом народження. Це була єдина група суспільства до якої "не давали доступу ні багатства, ні вплив, ні високі урядові посади. Навіть королем стають, а князем народжуються"
Князі були у васальській залежності від великого князя. Вони:
" присягли йому на вірність;
" спланували щорічну данину;
" виступали в військовій походу;
" складали великокнязівську раду.
В своїх володіннях:
" розпоряджалися землями і прибутками;
" збирали мито;
" здійснювали судові функції;
" дбали про чисельність війська і його боєздатність;
" переводили в бояри з інших станів суспільства;
Кожен удільний князь мав своїх васалів з місцевих князів і бояр. Фактично удільні князівства у Литві були автономними державними утвореннями.
Змінившись, українські удільні князі і боярство наприкінці XIV ст. почали відверто претендували на незалежність. Центром самостійництва стало Київське князівство.
Його князь Володимир Ольгердович (литовського походження):
" проводив самостійну політику;
" відмовився прийняти католицтво;
" карбував власну монету;
" вів переговори з Московським царством.
Зверніть увагу:
Неслухняно вів себе не тільки Київський князь Володимир Ольгердович, але й Дмитро Корбут - князь Новгород-Сіверський, Федір Коріатович - князь Подільський.
З'явились й інші несприятливі обставини:
" активізувався Тевтонський орден;
" посилився тиск Московського царства;
" угорсько-польські війська захопили частину території;
Ці та інші обставини спонукали литовських феодалів до об'єднання з Польщею, що й було досягнуто підписанням Кревської унії в 1385 році.
Пригадайте із шкільного курсу історії України
За умовами Кревської унії Великий князь Литовський Ягайло після одруження з 15 річною польською королевою Ядвігою, ставав
Loading...

 
 

Цікаве