WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Національно-визвольна революція початку ХХ ст. (лютий 1917 – 1921 рр.) - Реферат

Національно-визвольна революція початку ХХ ст. (лютий 1917 – 1921 рр.) - Реферат

іншого - національна демократія головним чином соціалістичного спрямування, яка прагнула відродження УНР.
15 листопада проти Скоропадського розпочалося збройне повстання, яке очолила, створена Українським національним союзом Директорія в складі: В.Винниченка (голова), С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка і П.Андрієвського. На початку грудня армія УНР контролювала майже всю територію України.
За таких умов 14 грудня 1918 р. гетьман зрікається влади, передає її як і державну скарбницю урядові і виїжджає за кордон. Наступного дня (15 грудня) Рада Міністрів Української держави відмовляється від влади на користь Директорії, яка фактично перетворюється в уряд відроджуваної Української Народної Республіки.
Найрельєфнішою справою Директорії стало прийняття на скликаному нею Трудовому Конгресі Універсалу від 22 січня 1919р. про з'єднання УНР і ЗУНР в єдину, соборну, велику Україну.
Західно-українська Народна Республіка народилася в дні боротьби Директорії проти Скоропадського внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії і зразу ж зіткнулася з величезними труднощами. Під натиском поляків уряд новоутвореної ЗУНР переїхав спочатку із Львова до Тернополя, а потім - до Станіслова.
Складне становище обох нових національних держав спонукало їх до пошуку шляхів поєднання зусиль і допомоги один одному. 1 грудня 1918 р. у Фастові провідники Директорії та ЗУНР підписали Передвступний договір в якому висловили бажання "злучитися в одно державне тіло". З січня 1919 р.
Українська національна рада в Станіслові ратифікувала фастовську угоду і урочисто проголосила про з'єднання ЗУНР і УНР "в одну одноцільну, суверенну Народну Республіку" Волю до об'єднання 2-х республік підтвердив Конгрес трудового народу України, підкреслюючи злуку на умовах, що їх запропонували брати-галичани.
Та союз 2-х держав виявися штучним утворенням і мав лише демонстративний, пропагандистський, а не справді державний характер. Під тиском несприятливих обставин Соборна Україна розпалася.
Із самого початку приходу до влади Директорії її становище було критичним. Не було єдності в політичних питаннях. Україна знаходилася у вогняному кільці фронтів:
" на заході стояли польські війська;
" на сході і півночі - радянські;
" на південному сході - денікінські;
" на півдні, в районі Одеси, Миколаєва, Херсона - французькі.
Використавши важке становище Директорії, більшовики в січні-лютому організували другий похід на Україну.
Уряд Директорії не мав сил стримати переважаючі сили, змушений був лишити Київ і переїздити з місця на місце: спочатку Вінниця, згодом Проскурів, Рівне, Кам'янець-Подільський. В кінцевому підсумку в жовтні 1920 року Радянські війська витіснили армію УНР за Збруч. На цьому закінчилася визвольна боротьба регулярної армії за незалежність України.
Причини поразки Директорії та перемоги більшовиків
" суперечливість внутрішньої політики;
" неясність з вибором моделі державного управління;
" протистояння політичних лідерів;
" відсутність традицій (досвіду) збереження власної держави;
" недостатній рівень національної свідомості;
" малочисленність фахівців для різних галузей управління (інтелігенції 2-3% всього населення);
" зрусифікованість робітничого класу (серед промислових робітників українці складали лише 35%);
" незадовільність підготовки збройних сил;
" відсутність міжнародної підтримки, політична ізоляція.
До причин, які сприяли поразці Директорії слід віднести:
а) якісні переваги централізованої, організаційно-спаяної, ідеологічно переконливої у власній правоті партійної організації більшовиків;
б) знання ціни втрати для Росії українських багатств.
"…нам необходимо возвратить Украину России. Без Украины нет России. Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря России существовать не может, она задохнется, а с ней и советская власть и мы с вами". Л.Троцкий
Запам'ятайте
П'ятирічна (1917-1921 рр.) самовіддана боротьба українського народу за створення власної , ні від кого незалежної, держави не пропала марно. На політичній карті було стерто назву "Південно-Західний край Росії" натомість з'явилася нова - Українська Народна Республіка із столицею в м. Харкові.
Більшовики і прибічники унітарної Росії не змогли проігнорувати прагнення українського народу до створення власної держави і спочатку навіть запозичили виниклу в процесі національної революції назву (УНР) але в січні (6) 1919 замість цієї назви ввели нову: Україна проголошувалась Українською Соціалістичною Радянською Республікою.
Зверніть увагу
Державне будівництво радянського типу здійснюється в Україні в міру захоплення її території частинами Червоної Армії. За зразок брався досвід Росії, її Конституція. Більше того урядова декларація прийнята Тимчасовим робітничо-селянським урядом 25 січня 1919 р. вказувала на необхідність об'єднання УССР і РСФРР на засадах соціалістичної федерації.
Згідно з двостороннім договором, затвердженим 28 грудня 1920 р. російською стороною, а 2 березня 1921 р. українською були об'єднані наркомати військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошт і телеграфу, а також Вищі Ради Народного Господарства обох республік.
Практично це означало відсторонення українського уряду від життєзабезпечуючих незалежність органів влади. Та цього виявилося замало протягом 1921-1922 рр. ВУЦВК і Раднарком України поширили на територію республіки чинність багатьох законодавчих актів Росії. Проти такої практики, особливо проти згаданого вище договору в Україні утворилася опозиція.
Вона на V Всеукраїнському з'їзді Рад виступила за відокремлення від РСФРР та недовір'я уряду, але її пропозиції були відкинуті. Ситуація склалася таким чином, що до підписання нового союзного договору в грудні 1922 році Україна підійшла як колонія. Внесені українською стороною поправки до союзного договору були проігноровані.
Права республік, які його підписали різкообмежувалися, лишалась тільки пропагандистська, декларативна суть.
Проте сам факт існування та визнання України міжнародною спільнотою, чітко окреслені кордони, своя, хай залежна адміністрація, столиця, герб, прапор, гімн, певна можливість культурно-національного розвитку створювали для українського народу перспективу виборення власної незалежної держави.
На жаль, і на цей раз, Україні невдалося зібрати воєдино всі свої землі. Галичина, Західна Волинь, Карпатська Україна, Північна Буковина залишилися поза її межами.
Попрацюйте самостійно
Завдання для самостійної роботи
" поміркуйте, які причини викликали створення Центральної Ради і чого вона носила просоціалістичний характер;
" продумайте чим відрізнялася соціалістичні партії Росії від таких же українських;
" відшукайте різницю в змісті І-го і ІІ-го Універсалів ЦР;
" визначіть головні прорахунки Української Центральної Ради;
" виділіть головні положення Третього Універсалу. Які обставини його викликали?
" обґрунтуйте точку зору: хто був ініціатором війни між Україною і Росією?
" перерахуйте обставини, які спонукали прийняття IV-го Універсалу Центральної Ради;
" встановіть причини і наслідки конфлікту Центральної Ради і німецько-австрійської адміністрації;
" простежте за діями Директорії. Знайдіть її слабкі позиції;
визначте причини падіння УНР та тріумфу Радянської Влади.
Loading...

 
 

Цікаве