WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна в період національно-визвольної революції і збереження її досягнень. Повторна втрата незалежності (1648-1795 рр.) - Реферат

Україна в період національно-визвольної революції і збереження її досягнень. Повторна втрата незалежності (1648-1795 рр.) - Реферат

України.
Заколотники оволоділи територією Полтавського і Лубенського полків і не заклики гетьмана покласти край громадянській війні не реагували.
І.Виговський правильно оцінив становище і поновивши союз з Кримом 15 травня 1658 року вщент розбив загони Пушкаря і Барабаша. Це була важка поразка України. На полі бою з обох сторін впало до 50 тис. українців, без всякої участі чужоземної сили.
Після розгрому антигетьманської опозиції Москва посилила своє втручання у внутрішні справи України, зокрема, підтримувала і надавала допомогу противникам гетьмана. Зваживши двозначність і лицемірство царського уряду Виговський поновлює розпочаті ще Б.Хмельницьким дипломатичні контакти з Польщею. Їх очолює один із найяскравіших українських дипломатів цієї доби Ю.Немирич. Він виробив умови перетворення Речі Посполитої у федерацію в якій Велике Князівство Руське займало гідне, рівноправне і почесне місце.
Розроблені умови договору були представленікозацькій раді 16 вересня 1658 року в м.Гадячі. Вона схвалила угоду, яка дістала назву Гадяцького трактату. За думкою Н.Яковенко реалізація цієї угоди справді б мала шанс "утвердити майбутнє польсько-литовсько-білорусько-української спільноти і оновити Річ Посполиту через нові форми співжиття її народів" Н.Яковенко. Нарис історії України. -С.212
У відповідь на підписання договору московський цар Олексій Михайлович "забувши" як він в листопаді 1656 р. підписував за спиною Б.Хмельницького Віленське перемир'я з тією ж Польщею, оголосив І.Виговського зрадником і направив проти нього 100 тис. армію. Вирішальна битва відбулася 28-29 червня 1659 р. під Конотопом. Царські війська зазнали нищівної поразки. Загинуло до 50 тис. вояків. В бою загинув один із трьох воєвод князь С.Пожарський.
В Москві розпочалася паніка, йшли чутки, що цар збирається тікати за Волгу.
Однак гетьману було не до походу на Москву. Варшава не змогла оцінити вигоди Гадяцьких умов і урізала їх. Це викликало загальне незадоволення в Україні як народу так і старшини Виговський змушений був зректися гетьманства і відійти від політичного життя. Однак це не врятувало його. Він був безпідставно звинувачений П.Тетерею у змові проти Польщі і розстріляний.
Задумка І.Виговського про налагодження нормальних стосунків з Польщею розбилася з одного боку об непоступливість і нерозумну зверхність польських верхів, з другого - об анархію й відсутність навичок до міцної влади запорозької вольниці та існуючу в українському народі антипатію до польського світу.
Подумайте чим викликана антипатія українців до польського світу
Політичний розкол України
Гетьманування Ю.Хмельницького(28 вересня 1659 - січень 1663 рр.)
Після І.Виговського гетьманом України обрали Юрія Хмельницького з надією, що одне його ім'я стане консолідуючою силою еліти, забезпечить єдність суспільства, стабілізує державу.
Молодий гетьман і його уряд розуміли, що їм потрібно виробити таку зовнішню політику, яка б гарантувала країну від зазіхань як Москви так і Варшави.
Вихід вбачався в підписанні нового варіанту договору з царем, який з одного боку повинен був забезпечити рівноправні і взаємовигідні умови конфедерації з московітами, з другого - бути стримуючою силою від польської агресії.
Однак підписання договору відбулося не так як задумав молодий гетьман. Московська сторона опираючись на 40 тис. військо вдалася до шантажу і запропонувала йому підписати не ті статті, що були попередньо підготовлені і подані в московське посольство, а фальсифікований варіант Березневих статей 1654 р. Договір, який примусили підписати гетьмана перетворював Україну на автономну складову Московщини.
Таким чином перший зовнішньополітичний крок Ю.Хмельницького виявися невдалим. Наступним заходом на ньому шляху став спільний московсько-український похід проти поляків. Особливої довіри між союзниками не було тому війська рухалися окремо. За таких обставин московська експедиція в боях під Чудновим влітку 1660 р. потерпіла нечувану поразку.
Скориставшись цим, пропольськи налаштована і незадоволена Переяславським договором козацька старшина, схилила Хмельницького до союзу з Річчю Посполитою. Польська сторона добилася капітуляції російських військ. Командуючий ним граф Шереметов змушений був від імені царського уряду зректися претензій на Україну. 18 жовтня 1660 р. в Слободищах було укладено угоду за якою Україна поверталася в лоно Польщі на правах обмеженої автономії.
Лівобережні полки, які знаходилися під посиленою опікою Москви не признали умов Слободищенського трактату і стали поступово відокремлюватися від Правобережних. На Правобережжі відновилися польсько-шляхетні порядки, що викликало всенародний супротив. Це змусило Ю.Хмельницького зректися булави, що привело до виборів 2-х гетьманів: на Лівобережжі - І.Брюховецького, Правобережжі - П.Тетері. Відбувся політичний розкол, політичне розмежування України на 2 частини.
Пригадайте об'єднавчу політику П.Дорошенка, І.Самойловича
Розкол який стався між Лівобережною і Правобережною Україною розширювався. Дійшло до відкритої війни. У жовтні 1663 р. гетьмани обох берегів Дніпра вступили у відкриту війну. В цій війні український народ зазнавав небачених втрат, росла анархія, руйнувалася українська державність, занепадала економіка й культура. І хоч українські гетьмани, особливо П.Дорошенко, І.Самойлович, І.Мазепа та й інші доклали чимало зусиль для їх об'єднання позитивних зрушень не сталось.
Поступово це роз'єднання було закріплене міждержавними договорами. Першим на цьому шляху стало Андрусівське перемир'я підписане 30 січня 1667 р. між Москвою та Річчю Посполитою на 13,5 років. (Лівобережна Україна залишалася у складі Росії, а Правобережжя, за винятком Києва, в складі Речі Посполитої. Запоріжжя мало перебувати під зверхністю обох держав).
Наступними договорами, які в тій чи іншій мірі фіксували розподіл України були:
" Бучацький мирний договір між Польщею і Туреччиною підписаний в жовтні 1672 р.
" Бахчисарайський мирний договір між Москвою Туреччиною та Кримським ханством - січень 1681 р.
" Остаточно зафіксував поділ України "Трактат про вічний мир" між Московським царством і Польщею, підписаний в Москві 6 травня 1686 р. Трактат підтверджував права Московської держави на Лівобережну Україну, Київ і Запорожжя.
" Правобережна Україна залишилася за Польщею. Поділля під протекторатом Туреччини.
Зверніть увагу.Подумайте чому цей період називається Руїною. Які її історичні
Loading...

 
 

Цікаве