WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна в період національно-визвольної революції і збереження її досягнень. Повторна втрата незалежності (1648-1795 рр.) - Реферат

Україна в період національно-визвольної революції і збереження її досягнень. Повторна втрата незалежності (1648-1795 рр.) - Реферат

вірили в те, що при дотримані обома сторонами умов договору Україна збереже завоювання національно-визвольної революції і забезпечить незалежність держави.
У березні 1654 р. козацька делегація передала на розгляд російського уряду проект договору із 23 пунктів. В скороченій редакції більшість статей були затверджені царем. Це були так звані "березневі статті", які обумовлювали державний статус України.
Оригінали цих документів не знайдені. Відомі тільки їх копіїта чернетки
Згідно з "березневими статтями" Україна:
" зберігала республіканську форму правління;
" полковий територіально-адміністративний поділ;
" нову систему соціально-економічних відносин;
" 60-тисячний козацький реєстр та плату старшині і козакам;
" незалежність у проведенні внутрішньої політики;
" збереження прав київського митрополита і тд.
Обмеження:
" збір податків під контролем російських чиновників;
" заборона прямих контактів з Туреччиною і Польщею.
Вчені по-різному оцінювали Переяславський договір:
Одні - вважали його: унією 2-х держав;
Другі - угодою васалітету;
Треті - військовим союзом;
Четверті - актом возз'єднання;
П'яті - входженням України до складу Росії і т.д.
Підписуючи договір, кожна із сторін вкладала в нього свій зміст:
" українська, визнаючи зверхність Росії, сподівалася розбудувати власну державу;
" російська, вважала його узаконеною формою залежності України.
Різне трактування договору привело до непорозумінь між Україною і Росією
Царська влада виходячи з власного розуміння умов договору:
" почала ставити своєї гарнізони в українських містах;
" підпорядковувати собі землі відвойовані у Польщі козаками;
" оголосила війну партнерові України в боротьбі з поляками - Швеції;
" підписала (у листопаді 1656 р.) без відома України Віленське перемир'я;
" погодилася з ілюзорною пропозицією обирання російського царя Олексія Михайлович польським королем, після смерті останнього в обмін на повернення Польщі українських земель аж до Дніпра.
Зміни у відносинах між партнерами Переяславської угоди показали: - Україна немає перспективи для самостійного розвитку на яку вона розраховувала. Надто різними виявилися суспільні устрої, економічне становище та бачення майбутнього в обох країнах.
Безперспективність самостійного розвитку України, що явно проглядалася у діях московського царя, викликала в суспільстві, ще за життя Богдана, гостру полеміку стосовно того, чи лишатися під рукою Москви, чи шукати інших союзників. Восени 1656 р. відбулося три старшинські ради на яких вирішили не пориваючи союзу з царем шукати інших союзників, захищати інтереси України від будь-яких посягань.
На основі цих рішень відновлювалися договори з Туреччиною і Кримом, створювалася коаліція в складі Швеції, Молдавії, Валахії, Трансільванії проти Польщі.
Союзники під проводом Трансільванського князя Д'єрдя (Юрія) ІІ. Ракоці розпочали похід проти Польщі і навіть взяли Варшаву, але в цілому похід виявився невдалим, що прискорило смерть Б.Хмельницького і переходу гетьманства до І.Виговського.
Значення подій 1648-1660 рр. для історії України
" В ході революції було повалено польсько-шляхетське панування і створено Українську національну державу республіканського типу;
" Визначена територія та кордони держави, які включали в себе більшу частину українських етнічних земель;
" Створені органи влади, які забезпечували функціонування держави: Загальнокозацька Рада, Гетьман, Рада генеральної старшини; національна армія, податкова та дипломатична служби;
" Сформована національна судова система на становій основі. З'явився Генеральний суд на чолі з генеральним суддею.
" Докорінно змінилися соціально-економічні відносини: ліквідовано велику земельну власність польських феодалів, знищено кріпосне право, козацька старшина перетворилася в новий панівний клас, привілейованим станом стало православне духівництво, поліпшилося становище міст. Вся повнота влади зосередилася в магістратах і ратушах.
Зміни, що сталися в українському суспільстві ґрунтовно підірвали економічні і соціально-політичні підвалини традиційного феодалізму і відкривали шлях переходу до буржуазного суспільства. Ці ж кардинальні зрушення дають підстави назвати події не повстанням, не війною, як це має місце в нашій історіографії, а національно-визвольною революцією з виразними ознаками революції буржуазної.
Революція - це корінний переворот в житті суспільства, який призводить до ліквідації старого ладу, старих порядків і сприяє становленню нових суспільних відносин. Саме такі зміни відбулися в розглядуваний наш час в українському суспільстві.
Правда, як влучно зазначив О.Д.Бойко, між поняттями "повстання", "війна", "революція" стосовно подій XVII ст. існує глибинний генетичний зв'язок. Народне повстання переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши корінні, глибокі якісні зміни в суспільстві поступово переросла в національну революцію.
Виникнення громадянської війни
Після смерті Б.Хмельницького Старшинська рада 23-26 серпня 1657 р. до повноліття Юрія - сина Богдана - обрала гетьманом генерального писаря Івана Виговського, знаного політика, талановитого організатора, блискучого дипломата, соратника старого гетьмана.
Проте гетьманство І.Виговського було коротким і невдалим. Його внутрішня політика спрямована на задоволення інтересів козацької верхівки і покозаченої шляхти, відновлення старої моделі соціально-економічних відносин, де місце польських панів займали свої українські, викликала загальне незадоволення, що згодом переросло в громадянську війну.
Започаткувало її запорозьке низове товариство для якого взагалі не підходили жорсткі форми державної влади. Початок виступу запорожців використав полтавський полковник Мартин Пушкар - один із претендентів на гетьманську булаву. Порозумівшись з кошовим Запорозької Січі Яковом Барабашем вони пишуть донос Московському уряду на Виговського як на ляха, який замислив підпорядкувати Україну Польщі.
Москва використовує цю нагоду, щоб розколоти українське суспільство і таким чином примусити Виговського змінити, визначену ще при Б.Хмельницькому, політику спрямовану на досягнення незалежності України. Царський уповноважений Б.Хитрово відвідує Пушкаря в Лубнах аби обдарувати його соболями і запевнити в царській милості. Так уперше московіти знайшли силу, яку можна було використати в своїй політиці стосовно
Loading...

 
 

Цікаве