WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Махно і Україна - Курсова робота

Махно і Україна - Курсова робота

велику кількість промов, спеціально написаних Н.Махно, в яких пояснюється банкрутство українського державні державницького руху і правильність махновської програми. В мемуарах навіть можна знайти абзаци, де описуються якості української революційної душі. Н.Махно писав російською мовою, але в передмові до 1 тому він в першу чергу повідомляє: "Про одне лишень доводиться жалкувати мені, випускаючи цей нарис у світ: це - що він виходить не на Україні і не українською мовою. Культурно український народ крок за кроком прямує до повного визначення своєї індивідуальної своєрідності і це було б важливо. Але в тому, що я не можу видати свої записки на мові свого народу, провина не моя, а тих умов, в яких я знаходжусь".
В.Волін, коментуючи мемуари Н.Махна, визнавав, що у ос-таннього: "... проступав, поряд з фанатичною вірою в селянство (до того ж саме в українське селянство), насторожене, недовірливе, підозріливе ставлення до всього не-селянського (і не-українського). Багато в міркуваннях і вчинках Махна пояснюється саме тими умонастроями". Постать Н.Махна дуже показова. Якою б не була його власна національна свідомість, його відданість анархізму значила, що він не міг прихильно ставитись до націоналістичної ідеології. Н.Махно селянин за світоглядом і його приклад може допомогти зрозуміти селянське ставлення до національного відродження.
Стосунки Н.Махна з українською культурою вельми специфічні. При всій своїй любові до рідного краю, він під час ув'язнення дозволив русифікувати себе лінгвістичне. До свого шлюбу з Г.Кузьменко (осінь 1918 р.) Н.Махно розмовляв російською мовою і вважав мову другорядною ознакою національної приналежності. Проте йому таки довелося вивчити рідну мову заново. Н.Махно визнає, що влітку 1918 р. говорив українською настільки погано. що соромився себе. Проте, зустрівшись з Н.Махно у вересні 1919 р., М.Ірчан відзначав, що Н.Махно говорив на рідній мові добре. Проте лише говорив, не наважуючись писати літературною мовою. В листі до українських анархістів США Н.Махно сповіщав, що опублікує свої мемуари українською мовою, як тільки знайде перекладача. Перекладач так і не знайшовся аж до самої смерті Н.Махна. В світлі цих фактів запевнення про можливість авторства Н.Махно кількох віршів, написаних українською мовою, виявляють свою повну безпідставність.
Відступ загону Н.Махна в Румунію в кінці серпня 1921 р. не розглядався ним як кінець політичної діяльності. Залікувавши рани, Н.Махно взявся за організацію в Галичині національно-визвольного повстання проти польської влади. 22 липня 1923 р. махновці запропонували уряду УСРР проект нової угоди. Одним з його пунктів була пропозиція надання махновцям військової допомоги в їх антипольському повстанні. Довідавшись про подібні наміри, польська влада піддала Н.Махна суду по звинуваченню в підготовці заколоту.
Спроби Н.Махна почати "українізацію" серед анархістів-емігрантів не мали жодних результатів. В 1926 р. газета "Дело труда" опублікувала його статтю "Кілька слів щодо національного питання", в якій висувався проект створення спеціальних україномовних агітаційних груп. "Українці говорять по-українському, і через частку націоналізму, вони часто не слухають прибульців, які не говорять рідною мовою, якщо зараз анархісти мають дуже слабкий ідеологічний вплив на українське село, це через те, що, групуючись по містах, вони не приймають до уваги національної мови українського села". Ініціатива Н.Махна не дістала розвитку. Єдиною його підпорою стали дві анархістські групи, організовані в США, що випускали газету "Воля України" і здійснювали роботу в середовищі галицьких робітників, проте їх утворення не було результатом старань Н.Махна. Ілюструючи відірваність ідей Н.Махна від української діаспори, Ф.Мелешко із зловтіхою сповіщав, що на похоронах "Батька" був присутнім лише один українець, його жінка. Подібні настрої однак підтримувалися не всіма. Газета "Громадський голос" (Львів), повідомивши про сумну подію, додавала: "Махно виявив великі стратегічні можливості і коли б був приєднався до загальної української визвольної боротьби, то хто знає, може Україна була б сьогодні вільною та незалежною державою".
Не дивлячись на використання російської мови та інтернаціональні гасла, ідеологію махновського руху ніяким чином не можна числити антиукраїнською, хоч вона й протистояла політичним цілям більшості партій національного українського руху. В ході свого розвитку махновський рух витворив оригінальний різновид української ідеї, який одначе не дав загального позитивного результату і не призвів до досягнення суспільної консолідації України.
Те, що УНР не знайшла спільної мови з РПАУ/м/, обернулось трагедією загальнонаціонального масштабу. Розрізнені українські сили були поодинці зломлені переважаючою військовою силою більшовиків. Провина лежить на обох таборах. І на Н.Махно, котрий виступав безкомпромісним прихильником лише власного варіанту національного суверенітету, і на діячах УНР з їх ставленням до повстанства як до національне незрілого руху. Зневажання української держави негайними селянськими вимогами викликало врешті-решт недовіру українського села до держави, обумовивши її невідворотну загибель.
ВИСНОВКИ
Якщо коротко підсумувати висловлене, то висновки можуть бути такі:
непересічний скарб особистості і постаті Н.І.Махна ще належить очистити від нашарувань прокомуністичних і посткомуністичних часів;
його творчий спадок слід ретельно вивчити і зробити надбанням якнайширшого кола людей нинішньої України;
вже час подбати про створення відповідних центрів по обранню, зберіганню і публікації спадщини Н.І.Махна;
як і час подумати про увіковічення пам'яті цього гуляйпільця, останнього запорожця, який поклав свою долю і життя засвободу.
Не ми сучасні потрібні Н.І.Махнові, а він нам потрібен. З цього давайте виходити і це браги в дорогу, в яку вирушаємо. І побажаємо собі терпіння і стійкості на цьому шляху.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Н.Махно и махновское движение. Сост. Г.А.Борисов, Д.Ю.Мешков, М.А.Скон. - Днепропетровск: Акционерное общество "DAES", 1993. - 78 с.
2. Історичний феномен Гуляйполя. Політична і військова діяльність Нестора Махна: Матеріали науково-теоретичної конференції. - Запоріжжя: Просвіта, 1998. - 152 с.
3. Аршинов П.А. История махновского движения. - Запорожье: "Дикое поле", 1995. - 195 с.
4. Тимощук А.В. Анархо-коммунистические формирования Н.Махно (сентябрь1917 - август 1921). - Симферополь, 1996. - 83 с.
5. Махно Нестор. Воспоминания. Книга 1. Русская революция на Украине. - Париж, 1929. Книга 3. Украинская революция. - Париж, 1937.
6. Телицын В. Нестор Махно. - М., 1998. - 448 с.
7. Шубин а. Махно и махновское движение 1917-1921 гг. // Дружба народов. - 1993. - № 3-4. С.56.
8. Українське державотворення: словник-довідник / За ред. О.М.Мироненка. - К., 1997. - 560 с.
9. Политические деятели России 1917 г.: Биографический словарь. - М, 1993.
10. Антонов-Овсиенко В.А. Записки о гражданской войне. - Т.2. - М., 1996.
11. Тимощук А.В. анархо-коммунистические формирования Н.Махно. - Симферополь: Таврия, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве