WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Суспільно-політична діяльність М.І.Костомарова - Реферат

Суспільно-політична діяльність М.І.Костомарова - Реферат


Реферат на тему:
ПЛАН
1. Народження видатного українського вченого;
2. Інтерес М.І. до України;
3. Діяльність у Кирило-Мефодієвському товаристві;
4. Ідеї Миколи Костомарова
Висновок
Список використаної літератури
Микола Іванович КОСТОМАРОВ (псевдоніми - Иєремія Галка, Іван Богучаров), - народився 4 (16) травня 1817 року в слободі Юрасовка, нині Ольховатского району Воронезької області, що входила тоді до складу Слобідсько-Української губернії (теперішня Харківська область), у родині поміщика, відставного капітана Івана Петровича Костомарова і кріпачки Тетяни Петрівни Мельникової (згодом - Т. П. Костомарова). Помер 7квітня 1885 р.
Майбутній великий історик перемінив багато навчальних закладів, здебільшого через незадоволеність рівнем знаннь викладачів. З воронезького пансіону, куди його віддала мати, він перейшов відразу в третій з чотирьох класів гімназії, а потім, у віці 16 років, єдиний із усіх гімназистів поступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Не знайшовши і тут серйозного викладання, юнак занурюється в античність і удосконалює мови. 8 грудня 1837 року Радою університету був затверджений у ступені кандидата, про що одержав посвідчення 28 листопада 1838 року.
Знайомство з М.Максимовичем, М.Гулаком, О.Марковичем, В.Білозерським, П.Кулішем, Т.Шевченком та іншими видатними діячами української науки й культури остаточно визначило інтерес М.Костомарова до культури та історії українського народу.
Восени 1840р. Н. И. Костомаров здав магістерський іспит і одержав дозвіл писати дисертацію на обрану тему. У 1841р. Він подав на факультет дослідження "ПРО причини і характер унії в Західній Росії", ще через рік було прийнято до захисту. Але церковна влада, царська цензура й уряд прийшли до висновку про те, що воно не гідно ученої дисертації як по характері теми, так і через фактичний матеріал, що приводиться широко, про аморальність духівництва, важких поборах з народних мас, а головне - про повстання селян і козаків. За розпорядженням міністра освіти С. Уварова всі надруковані екземпляри цієї роботи випливало знищити. (Але все-таки залишилися три унікальних екземпляри книги, що є сьогодні великою бібліографічною рідкістю.) Н. И. Костомарову дозволили писати дисертацію на іншу тему. В другій дисертації Н. И. Костомаров провів, як він виразився, свою задушевну думку "про вивчення історії на підставі народних пам'ятників і знайомства з народом", звертанні до життя народу в її різноманітті, тим самим поставивши одним з перших у той час української історіографії нову актуальнейшую проблему і зайняв у науці своєрідне місце на загальному тлі військово-адміністративної історії. Навесні 1843 р. Н. И. Костомаров подав на факультет дисертацію на тему "Про історичне значення російської народної поезії" і захистив її. 13 січня 1844 року він одержав ступінь магістра історичних наук. Це була перша на Україні дисертація етнографічного характеру.
Основною задачею суспільства Н. И. Костомаров вважав "поширення ідей слов'янської взаємності як шляхами виховання, так і шляхами літературними"
Він був членом таємного Кирило-Мефодієвського товариства. Товариство прагнуло здійснення планів інтеграції слов'янства у федерацію рівноправних народів, позбавлених станового розподілу, "мерзенного кріпацтва" і котрі будуть розвиватись в умовах свободи, просвіти, рівних прав народів, громад і кожної людини. М.Костомаров розробляє програму та ідеологію братства, що були закладені в основу "Книги Битія українського народу". Ця праця була знайдена в жандармських архівах 1917 р. За своєю структурою, формою та стилем вона нагадує Біблію. Костомаров використовує її сюжети, стиль, дух і певною мірою повторює прийом Ї.Котляревського, "перелицьовуючи" й пристосовуючи Старий Заповіт для викладу соціально-політичної програми діяльності Кирило-Мефодіївського братства. Такий засіб цілком виправданий і доцільний, бо для тодішнього масового читача подібний виклад матеріалу був звичним, зрозумілим. Актуальність цього твору визначалася ще й популярністю ідеології слов'янофільства та прагненням створити слов'янську федерацію народів.
Соціально-політичне та культурно-історичне значення цього документа в національній історії України величезне: вперше таємна організація інтелігенції поставила гострі політичні й національні питання про відродження нації та її державності в союзі вільних слов'янських народів, про створення суспільства без соціального гніту, без царів і панів.
Ідея організації панслов'янського союзу вільних народів мала свої причини, витоки й відобразила величезне коло соціальних, економічних, політичних і національних проблем, які були характерні для Західної Європи й слов'янських народів першої половини XIX ст.
Ідея "революційного об'єднання слов'ян" , що пропагувалася кирилло-мефодиєвцами, виникла в них "за прикладом і під впливом такої ж ідеї декабристів". Поряд з цим варто підкреслити, що "Книга буття українського народу", виражаючи сутність ліберально-буржуазного крила суспільства,, містить ряд помилкових положень про месіанську роль України з нібито властивим їй демократизмом, вони ідеалістично трактують історичний процес і питання історії України.
Кирило-Мефодіївське братство та його організатори, зокрема Микола Костомаров, зосередили головну увагу саме на соціальних і політичних питаннях. Ї хоч за своєю діяльністю організація не була радикально революційною, вона страшенно налякала царизм. Адже центральними пунктами програмних документів була боротьба проти кріпацтва, самодержавства, встановлення демократичної системи державного управління, самостійний розвиток кожної слов'янської

 
 

Цікаве

Загрузка...