WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Радянський союз. Росія кінець сталінщини(1945-1953) - Реферат

Радянський союз. Росія кінець сталінщини(1945-1953) - Реферат

щиро вірили у невпинне просування суспільства до комунізму. Західні ж держави, які всерйозсприймали видрукувані в СРСР астрономічні показники "невпинного зростання" радянської промисловості, ще активніше розвивали власну економіку. Це, природно, ще більше збільшувало відставання від них СРСР.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ
Суспільно-політичне життя країни було позначене посиленням політичних репресій проти народів СРСР. Під час війни, а згодом у повоєнні роки за необгрунтованими звинуваченнями було репресовано цілі народи: поволзьких німців, калмиків, чеченців, інгушів, карачаївців, балкарців, корейців, кримських татар, інгерманландських фінів, турків-месхетинців, курдів, мешканців Чорноморського узбережжя - вірменів, болгарів, греків та інших. Під гаслом "викорінення націоналізму" на приєднаних землях та придушення опору радянизації до Сибіру було відправлено сотні тисяч мешканців Литви, Латвії, Естонії, Західної України та Західної Білорусії. Усього на спецпоселеннях, за станом на 1953 р., перебувало близько 3 млн чоловік. Національні сили опору, зокрема ОУН-УПА у Західній Україні, загони "лісових братів" у Прибалтиці, намагалися чинити збройний опір репресіям, однак сили були нерівними.
Крім "спецпоселенців", декілька мільйонів чоловік перебували у концтаборах ГУЛАГу. Серед них - значна частина колишніх військо-вополонених, чимало з тих, кого німці насильно вивезли на роботу до Рейху, і тих, хто опинився в окупації; колишні емігранти, яких загітували повернутися на батьківщину, а потім заарештували; священики та віруючі різних конфесій, зокрема забороненої Української греко-католицької церкви. У таборах перебували й близько мільйона біженців від радянської влади до західних окупаційних зон Німеччини, яких підступно видали Москві союзники, щоб не псувати стосунків з нею.
За сталінським законодавством, двадцятихвилинні запізнення на роботу, розкрадання соціалістичного майна, під яким іноді розумівся звичайний колосок з колгоспного лану, каралися роками таборів і навіть смертю.
Справжніх переслідувань зазнала інтелігенція. Початком репресій проти неї у післявоєнні роки стали постанови ЦК ВКП(б) 1946-1948 років. Секретар ЦК з питань ідеології А. Жданов головні удари спрямував проти поетеси Анни Ахматової та письменника Михайла Зощенка. На долі А. Ахматової - визначної поетеси XX ст. - позначилася уся жорстокість більшовицької епохи: її чоловіка, відомого російського поета Миколу Гумільова, на початку 20-х років звинуватили у контрреволюційній діяльності і розстріляли, а єдиного сина у 30-ті роки забрали зі студентської лави і засудили до розстрілу (згодом смертний вирок замінили тривалим ув'язненням). Через негласну заборону друкуватися поетеса була вимушена писати свої вірші "у стіл", для нащадків. Цей жахливий для народу період А. Ахматова відобразила у знаменитій поемі "Реквієм", опублікованій лише у другій половині 80-х років. Утисків зазнали багато діячів культури, які відмовлялися від оспівування соціалізму. Серед них були й українські літератори: Максим Рильський, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Юрій Яновський та інші.
Державною політикою СРСР став антисемітизм. Євреїв оголосили , космополітами, тобто людьми без батьківщини. За таємним наказом
Кремля було вбито відомого актора, художнього керівника єврейсько-го драматичного театру в Москві Соломона Міхоелса, загинули поети Лев Квітко, Псроц Маркіш, сотні інших видатних діячів єврейської культури опинилися за ґратами. Антисемітське спрямування мала "справа кремлівських лікарів", яких безпідставно звинуватили у намірах отруїти лідерів держави.
Гостру боротьбу проти "інакодумців" проводив комуністичний режим у різних напрямах науки. У сталінські часи паплюжили не тільки окремі наукові школи, а й цілі галузі знань. Зокрема, генетика та кібернетика були оголошені псевдонауками і фактично заборонені в СРСР. Критику того чи іншого наукового пошуку супроводжували "оргвисновками", які нерідко завершувались арештом і ув'язненням науковців. Тисячі засуджених талановитих учених працювали у так званих "Іпарашках" - таборах, де робота мала науково-дослідний ухил. Серед таких в'язнів були Сергій Корольов (згодом генеральний конструктор ракетної техніки), Микола Тимофєєв-Ресовський (засновник радіаційної генетики) та інші. У той же час влада вшановувала шарлатанів від науки на кшталт "народного академіка" Трохима Лисен-ка, який обіцяв вивести дивовижні за врожайністю сорти зернових культур і нагодувати країну за декілька років.
Репресій зазнавали усі верстви населення, у тому числі й верхівка пар-тійно-державного керівництва. У 1950 р. заарештували і розстріляли члена політбюро ЦК ВКП(б) Миколу Вознесенського та керівників ленінградської партійної організації. Невдовзі після завершення війни були піддані гонінням її герої - воєначальники Семен Богданов, Микола Во-ронов, Олександр Новиков, Іван Юмашев. Потрапив у немилість і був переведений на службу у провінцію полководець маршал Георгій Жуков.
Хоча влада в СРСР мала яскраво виражений тоталітарний характер, режим про людське око намагався дотримуватися деяких чисто формальних ознак демократії. Регулярно відбувалися вибори до Верховних Рад СРСР і союзних республік, яким мала належати уся повнота влади в країні. Однак вибори відбувалися без вибору. Громадяни мали голосувати за визначеного "згори" єдиного кандидата "сталінського блоку комуністів та безпартійних". Однак навіть обрані в такий спосіб Ради жодної реальної влади не мали. Вона належала верхівці ВКП(б) на чолі зі Сталіним. Усе суспільно-політичне життя проходило під пильним наглядом партійних органів. Парткоми, комітети комсомолу втручалися навіть у сімейне життя членів колективу, розглядали його на своїх засіданнях. Партійні комітети керували, навчали, виховували, карали. І все це відбувалося "для блага народу".
У 1952 р., після тринадцятирічної перерви відбувся XIX з'їзд ВКП(б), який у своїх рішеннях повторив усі старі догми, залишив незмінною суспільно-політичну систему і принципи управління економікою. Змінилася лише назва партії. Відтепер вона стала називатися Комуністичною партією Радянського Союзу (КПРС). З'їзд обговорив зовнішньополітичну ситуацію і констатував утворення двох світових таборів: "миролюбного, демократичного" на чолі з СРСР і "агресивного, імперіалістичного", очолюваного СПІА.
Конфронтація між СРСР і США, яка розпочалася ще наприкінці Дру-гої світової війни, ставала дедалі гострішою. Сталінська дипломатія була позбавлена гнучкості. Вона оголошувала ворогами усіх тих, хто йшов всу-переч радянській політиці. Серед них були лідери комуністичної Югославії, західноєвропейської соціал-демократії, націоналістичних організацій Сходу. Кремль постійно нагнітав антиамериканську істерію. Залякування американською загрозою допомагало об'єднувати народ. Режимові необхідно було вишукувати ворогів як усередині держави, так і ззовні.
Loading...

 
 

Цікаве