WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Радянський союз. Росія кінець сталінщини(1945-1953) - Реферат

Радянський союз. Росія кінець сталінщини(1945-1953) - Реферат

Коломийський коледж права і бізнесу
Реферат
на тему:
РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ. РОСІЯ
КІНЕЦЬ СТАЛІНЩИНИ
(1945-1953)
Виконала:
Студентка групи Ю-12
Калин Світлана
Коломия - 2002 р.
Перемога сил антигітлерівської коаліції над силами агресії у Другій світовій війні давалася дорогою ціною. Правителі СРСР свідомо занижували кількість загиблих, тому ще й досі невідоме точне число жертв Радянського Союзу у війні. За приблизними підрахунками, воно перевищило 27 млн. З чоловіків 1923 р. народження, тобто першого воєнного призову, живими залишилося лише 3 %.
Друга світова війна суттєво розширила кордони СРСР. На заході, за згодою союзників по антигітлерівській коаліції, до Радянського Союзу відійшла частина Східної Пруссії з Кенігсбергом (перейменованим на Калінінград). СРСР закріпив окупацію Литви, Латвії та Естонії, відібрав у Фінляндії м. Петсамо (Печенга) з прилеглою територією. За угодами, укладеними радянським урядом з Польщею, Чехословаччиною та Румунією, ці країни відмовилися від претензій на українські землі - Галичину, Волинь, Закарпаття та Буковину. Вперше за багато століть майже всі етнічні українські території з'єдналися в межах УРСР як складової частини Радянського Союзу.
На південному сході СРСР приєднав до себе Туву, яка до 1944 р. була самостійною державою. На Далекому Сході до Радянського Союзу відійшли Південний Сахалін та Курильські острови, які раніше належали Японії.
ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ
Воно було складним. У руїнах опинилося 1710 міст, понад 70 тис. сіл, близько 32 тис. фабрик і заводів. За чотири роки війни СРСР втратив третину національного багатства. Наслідки війни для одного з переможців були такими ж катастрофічними, як і для переможених Німеччини та Японії. До повоєнної розрухи додалися посухи та голод 1946-1947 рр.
Після закінчення війни радянське керівництво повернулося до реа-лізації довоєнного плану, а саме - завершити будівництво соціалізму і розпочати перехід до комунізму. Шлях до нього мав пролягати через розбудову важкої промисловості, підвищення кількісних показників у металургії, енергетиці, нафто- та гірничодобувній галузях. Швидкого зростання промислового виробництва можна було б досягти шляхом підвищення ефективності праці, застосовуючи передову техніку, нові технології. Насправді ж у повоєнні роки цього домагалися шляхом нещадної експлуатації трудящих, особливо селянства, яке становило переважну більшість населення.
Командно-адміністративна система управління залишалася незмінною. У перші повоєнні роки широко застосовувались методи масової мобілізації робочої сили, головно з сільської місцевості, для розчищення зруйнованих міст, відбудови фабрик і заводів, їхньою працею, а також зусиллями мільйонів демобілізованих відновлювалися Дніпрогес, шахти Донбасу, зводилися машинобудівні велетні на Уралі, відбудовувалися металургійні заводи "Запоріжсталь", "Азовсталь" та ін. Мільйони в'язнів ГУЛАГу (рос.: Главное управление лагерей) рили Волго-Донський канал, будували Куйбишевську ГЕС, Норільський металургійний комбінат, видобували руду, валили ліс.
Відбудова господарства здійснювалася через перекачування коштів з сільського господарства у промисловість шляхом нерівноцінного обміну між містом і селом. Ціни на промислову продукцію завищувалися, у той час як державні заготівельні ціни на продукцію села були символічними і навіть не покривали витрат на її виробництво. Відбувався планомірний наступ на особисті присадибні господарства колгоспників. Кожне селянське подвір'я змушене було платити податок за землю, постачати державі визначену нею ж кількість м'яса, молока, яєць та інших продуктів. Часом доходило до того, що держава обкладала податком кожне плодове дерево, незалежно від того, плодоносило воно чи ні. З вересня 1946 р. розпочалася кампанія обмеження розмірів присадибних ділянок і городів. Сувора паспортна система, коли паспорт видавали селянам лише за згодою місцевої влади, перетворювала колгоспників на рабів комуністичної командно-адміністративної системи.
Продуктів харчування у країні катастрофічне не вистачало. З весни 1946 р. партійні функціонери розпочали "битву за врожай", встановлюючи "на око" норми хлібозаготівель. Однак через літню посуху врожайність зернових виявилась значно нижчою, ніж передбачалося,
особливо в Україні, Молдавії, деяких областях Центральної Росії. Хлі-бозаготівельні кампанії проводили під гаслом: "Боротьба за хліб - це боротьба за соціалізм". Колгоспників під страхом покарань змушували працювати протягом усього світлового дня з обов'язковим виконанням норм. Вони були практично позбавлені можливості працювати на присадибних ділянках.
Коли у селян повністю вилучили зерно та корми для худоби, настав голод, який узимку 1946-1947 рр. охопив майже всю Україну (крім західних областей), Молдавію, Ульяновську, Костромську та інші області Росії. Люди їли лободу, кору дерев, дрібних гризунів. Траплялися випадки людожерства, що визнав у своїх спогадах тогочасний керівник українських комуністів Микита Хрущов. Близько мільйона жителів лише України померли в голодну зиму 1946-1947 рр. У той же час СРСР у 1946 р. безплатно поставив 1,7 млн. т зерна країнам-сателітам у Центральній і Східній Європі.
У 1947 р. держава провела конфіскаційну грошову реформу, яка "з'їла" заощадження населення. Того ж року було скасовано карткову систему розподілу продуктів харчування. У наступні роки з пропаган-дистською метою відбулося деяке зниження цін. Магазини великих міст наповнилися делікатесами: ікрою, ковбасами, сирами. Черг не було, оскільки для переважної більшості населення ці продукти були недоступними. Аж до 1958 р. збереглися "примусово-добровільні" передплати облігацій державних позик на суму, не меншу місячної зарплати. Держава почала повертати ці позики лише у 80-х роках, колл вони зовсім знецінилися, а значна частина позикодавців померла. Невдовзі по війні були скасовані скромні виплати фронтовикам за бойові нагороди. Водночас було впроваджено непомірний податок на "малосі- мейність".
Більшість міського населення жила у переповнених комунальних квартирах, бараках, напівпідвалах. Труднощі життя оминали, як і раніше, партійну та радянську номенклатуру, генералітет, незначну частку офіційно визнаної творчої та наукової інтелігенції. Держава надавала їм привілеї: у вигляді комфортабельного житла, спецпайків, дач, службових автомобілів і високої зарплати.
У 1950 р. було оголошено про успішне завершення період відбудови господарства. Ціною непосильної праці народів СРСР до ладу стали нові могутні підприємства індустрії, які значне зміцнили економічний потенціал держави. У статистичних зведеннях наводилися цифри разючих успіхів, однак четвертий п'ятирічний план, як, зрештою, жоден план розвитку господарства СРСР, не було виконано. Статистичні дані фальсифікувалися, щоб ввести в оману увесь світ і власний народ. І слід визнати, що багато людей
Loading...

 
 

Цікаве