WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Становлення Української Православної Церкви - Реферат

Становлення Української Православної Церкви - Реферат

1700 р. з Київської академії викликають до Москви та Петербурга наших учених ченців, й ті займають в Росії аж до часів Катерини ІІ всі архієрейські кафед-ри. Тому, з одного боку, вся російська церква піддається сильним впливам церкви української. Від часів Катерини ІІ митрополит київський втратив своє значення першого ієрарха для інших архієреїв, втратив всяку над ним владу і став звичайним єпархіальним владикою.
В кінці 19 - на початку 20 ст. українські землі поділено на такі єпархії: Харківську, Чернігівську, Полтавську, Катеринославську, Херсонську (1837 р., кафедра в Одесі), Таврійську (1859 р., кафедра в Сімферополі), Подільсь-ку (кафедра в Кам'янці), Волинську (кафедра в Житомирі) і Київську; в 1907 р. постала ще Холмська єпархія. В десяти українських єпархіях налічувало-ся в 1900 р. православного населення 19 мільйонів.
У 1870 р. протоієрей В. Гречулевич дає перші зразки проповіді на українській мові. Не дивлячись на тяжкі обставини, приклад його не зоста-ється без наслідувачів: П. Морачевський перекладає на українську мову Чет-вероєвангеліє, П. Куліш - мало не всю Біблію. В 1906-1908 рр. Священний Синод видає українське Євангеліє. З'являються спроби видання популярних книжок релігійного змісту українською мовою. Ставиться питання про укра-їнську мову як мову богослужбову. Почалася запекла боротьба поміж ієрар-хією та прихильниками українізації церкви на території України. Ця бороть-ба привела до розколу. Прихильники повної українізації утворили окрему Українську Автокефальну Православну Церкву на чолі з митрополитом В. Липківським (з 1921 р.). Але, у зв'язку з незвичайним способом її утворення, авторитет УАПЦ почав падати і в 1930 р. вона самоліквідувалась.
Визначенням Архієрейського Собору Російської Православної Церкви (РПЦ) 25-27 жовтня 1990 р., у відповідь на звернення українського еписко-пата до Святійшого Патріарха Московського і всея Русі Алексія ІІ и всього епископата РПЦ, Українській Православній Церкві (УПЦ) надано незалеж-ність і самостійність в її керуванні. УПЦ - спадкоємиця древньої Київської митрополії (в межах України) і Українського екзархату РПЦ.
Самостійність і незалежність УПЦ у керуванні поширюється на каноні-чні, богослужбові, господарські, фінансові та духовно-освітну сфери внутрі-шнього життя її єпархій. Соборний і молитовно-канонічний зв'язок УПЦ із Всесвітнім Православ'ям являє членство Предстоятеля УПЦ у Священному Синоді РПЦ, і участь українського епископата в Архієрейських та Помісних Соборах РПЦ. Знаком перебування УПЦ у благодатному лоні Всесвітнього Православ'я є статутне піднесення імені ПредстоятеляРПЦ за богослужіння-ми і благословення Святійшим Патріархом новообраного Предстоятеля УПЦ. Відповідно, український епископат, певно висловлюючи віроповчаль-ный принцип соборності Церкви Христової, бере участь у виборах Святій-шого Патріарха Московського і всея Русі, а Предстоятель УПЦ - в обряді настоловання Предстоятеля РПЦ. Реальні права і канонічний статус УПЦ фактично наближають її до повноти прав і статусу Помісної Церкви, без фо-рмального визначення останньої Помісним Собором РПЦ.
Предстоятель УПЦ - митрополит Київський і всея України з титулом "Блаженний". Канонічний статус УПЦ та її Предстоятеля визнані Главами Помісних автокефальних православних Церков. Резиденція Предстоятеля УПЦ - Києво-Печер-ська Успенська Лавра. Предстоятель УПЦ з 1992 року - Блаженний Володимир /Сабодан/, митрополит Київський і всея України.
Священний Синод УПЦ закладає і скасовує єпархії в межах України, духовні школи, обирає кандидатів на вільні єпископські кафедри, благослов-ляє відкриття монастирів, обговорює і вирішує всі інші питання внутрішньо-го життя УПЦ в період між Архієрейськими Соборами УПЦ. Архієрейський Собор УПЦ, відповідно до Статуту про керування УПЦ, є вищим органом соборного керування. Архієрейський Собор УПЦ самостійно і незалежно обирає Предстоятеля УПЦ - митрополита Київського і всея України.
В УПЦ періодично збирається Всеукраїнський Церковний Собор (по-місний) за участю епископата, представників духовенства, що є ченцями, та мирян УПЦ для обговорення найважливіших питань внутрішнього життя УПЦ.
Східне Православ'я - тисячолітня традиційна релігія українського на-роду (русичів). УПЦ - найбільша православна община в Україні: вона нара-ховує тридцять п'ять мільйонів хрещених християн. У складі УПЦ 35 єпар-хій, 37 архієреїв, є одна духовна академія (Київ, Києво-Печерська Лавра), 5 семінарій, 22 духовних училища, 3200 недільних шкіл. Найбільші монастирі: Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, Свято-Успенська Почаєвська Лав-ра, які є загальноправославными християнськими святинями і місцями масо-вого паломництва.
УПЦ - Церква-мучениця: сотні тисяч християн постраждали в резуль-таті репресій із боку богоборчої влади в СРСР, тисяча священнослужителів, що є ченцями, і мирян було розстріляно та заслано в сибірські табори. Серед них - перший Священномученик Російської Церкви, митрополит Київський Володимир /Богоявленский/, вбитий більшовиками у 1918 р. Було зруйнова-но багато храмів, монастирів. Заборонено церковну добродійність. Останнім часом УПЦ поступово повертаються храми, монастирі і майно, раніше наці-оналізоване державою. Відновляються соціальна діаконія УПЦ: церковно-парафіяльні школи, лікарні, молодіжні організації і прямування, мета яких - допомога старцям, інвалідам, бідним і т.д.
На канонічній території УПЦ діють дві локальні, не визнані Помісною Православною Церквою, націоналістично орієнтовані розкольницькі юрис-дикції - Українська Православна Церква Київського патріархату (УПЦ-КП) на чолі з розкольником "патріархом Філаретом" і Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ). Велика частина їхніх приходів розташована в західних областях України (Галичина, Волинь), які історично входили до складу Речі Посполитої (Польщі). На цих же територіях діє Українська Гре-ко-Католицька Церква (уніатська, УГКЦ). Активізувалася діяльність псевдо-релігіозних та окультних сект, що практикують прозелітизм серед правосла-вних України. Взаємна боротьба розкольницьких, сектантських і проуніатсь-ких сил в Україні, яка здійснюється на фоні духовної, політичної ті економіч-ної кризи в країні, порушує мирний хід життя УПЦ, створює межконфесійну напруженість і провокує відкриті сутички між духовними общинами.
Loading...

 
 

Цікаве