WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Радянський Союз напередодні Другої світової війни. Радянсько-німецькі стосунки перед війною - Реферат

Радянський Союз напередодні Другої світової війни. Радянсько-німецькі стосунки перед війною - Реферат

сприяв переозброєнню вермахтампідготуванню його кадрів.
Першою жертвою нацистів у Європі стала "єдинокровна" Австрія 13 березня 1938 р. був зроблений "аншлюс" (приєднання) її до Рейха. Лондон узагалі "не зауважив" ліквідації Австрії, а Париж обмежився формальною нотою протесту. Такою жертвою Гітлера стала Чехословаччина. Англія і Франція змусили чехословацького президента Э. Бенеша погодитися на передачу Німеччини Судетской області ЧСР і 30 вересня 1938 р. підписали в Мюнхені з Гітлером і Муссолини пакт про поділ Чехословаччини. 15 березня 1936 р. Гітлер окупував залишки Чехословаччини. У той же день проголосила свою повну державну незалежність Закарпатська Україна, але з дозволу Гітлера вона була окупована Угорщиною. Ні Захід, ні СРСР не відреагували на відторгнення на користь Гітлера від Литви Мемеля (Клайпеди) 22 березня 1939 р. Сталін на той час уже схилився до угоди з Гітлером на принципах розподілу сфер впливу в Європі і, зірвавши переговори з Англією і Францією (травень - серпень 1939 р.), уклав із ним 23 серпня 1939 р. пакт про ненапад із таємним додатковим протоколом. "Політика умиротворення" насправді виявилася політикою війни.
Мюнхенское угода і позиція СРСР
Радянський Союз був сповнений рішучості внести істотний внесок у справу запобігання німецької агресії проти Чехословаччини. Але британське і французьке уряди натискали на Чехословаччину, щоб змусити її капітулювати перед Німеччиною.
Спочатку вересня в Лондоні і Парижі стало розглядатися питання про те, як оформити передачу Німеччини Судетской області.
22 вересня Чемберлен прибув у Бад-Годесберг для нової зустрічі з Гітлером. Британський прем'єр повідомив нацистському фюреру, що йому вдалося домогтися згоди на передачу Німеччині Судетской області не тільки від власного, але також від французького і чехословатского уряду.
Бачучи готовність Англії і Франції йти на поступки, Гітлер посилив свої вимоги, із тим, щоб зробити ще один крок вперед у справі ліквідації чехословатської держави. Він в ультимативній формі зажадав, щоб передача Німеччини Судетской області була почата негайно, як от 26 вересня. Водночас тепер він рішуче наполягав і на передачі Польщі й Угорщині деяких районів Чехословаччини, де більшість населення складали поляки й угорці. Нарешті, він заявив, що більше немає умов для існування чехословацької держави. У випадку відхилення його вимог Гітлер загрожував війною. Чемберлен, за його словами, виявився від цих нових вимог у стані шоку. Але він усе ж завірив фашистського канцлера, що зробить усе можливе для забезпечення їхнього виконання.
29-30 вересня в Мюнхені відбулася конференція Великобританії, Франції, Німеччини й Італії, що завершилася угодою чотирьох держав про відторгнення від Чехословаччини і приєднання до рейха широкої смуги території уздовж усієї германо-чехословацької межі.
Чехословацькому уряду результати мюнхенського договору чотирьох країн були передані як вирок, що не підлягає оскарженню.
У результаті мюнхенської угоди Чехословаччина загубила значну частину своєї території і населення, у тому числі винятково важливі в економічному відношенні райони.
При висновку мюнхенської угоди правляче коло Великобританії і Франції надавали особливе значення його антирадянській заготренності. Про це свідчать багато ставші с тих пір надбанням гласності секретні дипломатичні документи. 4 жовтня 1938 р. французький посол у Москві Р.Кулондр зауважив, що мюнхенська угода "особливо сильно загрожує Радянському Союзу". Лорд Лотиан, призначений незабаром британським послом у США, відзначав, що після Мюнхена політичне коло Лондона, як і інших європейських столиць, "думали, що після захоплення Чехословаччини Гітлер ... рушиться на Україну".
Мюнхенска угода, продиктована Чехословаччині під погрозою застосування сили і за допомогою самого грубого тиску, являло собою прояв неприкритої сваволі. Тому вона була незаконною і Радянській уряд ніколи не визнавав її. Воно також докорінно змінювала все положення в Центральної Європі. Захопивши Австрію, а потім частину Чехословаччини, Німеччина серйозно зміцнила свої позиції.
Відношення СРСР з Англією, США і Францією
Наприкінці 30-х років Англія і її союзники займали стосовно СРСР відкрито ворожу позицію.
Незважаючи на провал мюнхенської угоди і змушений вступ у війну з Німеччиною, політика англо-французького блока і його сполучених штатів, що підтримували, Америка носила різко антирадянський характер.
Це проявилося і під час польських подій у вересні 1939 р., і в різноманітних происках на Балкан, Ближньому і Далекому Сході, в активній помочі реакційним урядом Фінляндії і прибалтійських країн, у винятку СРСР із Ліги націй за фінську війну й у багатьох інших антирадянських діях.
1 вересня 1939 р. Німеччина приступила до війни проти Польщі, що і дала початок Другій світовій війні. У міжнародних відношеннях утворився складний вузол протиріч: країни демократії (Англія, Франція, США) - СРСР - країни фашистського блока(Німеччина, Італія, Японія).
Чимала частка відповідальності передвоєнної політичної кризи лягає на правлячі кола Англії і Франції. Та обережність, а те і просто недовіра до зовнішньополітичного курсу СРСР, що демонстрували уряди Великобританії, Франції, США й інших країн, визивалися багатьма причинами. Але одна з них, безсумовно, була викликана внутрішньополітичним положенням СРСР. У правлячих колах заходу відчувався страх перед непередбаченими рішеннями радянського керівництва в зовнішній політику і перед терористичним режимом, установленим Сталіним у середині країни. Важко піти від висновка, що саме в цей складний момент радянських керівників покинуло також почуття реалізму і витримки. Певне, до даної позиції Сталіна і його оточення цілком застосовні слова А.Н. Яковлева: "Виправдувати власні падіння гріхами інших - шляхом не до чесного самопізнання і відновлення, а до історичного безпам'ятства".
Радянське керівництво не могло не знати, що мюнхенський договір - не останній зовнішньополітичний крок західних держав. Воно було інформавоно про глобальні плани Гітлера. Тому поряд із політикою Англії і Франції сталинизм став однієї з основних причин, по якій Радянський Союз не був готовий до угоди з цими країнами про спільні дії проти фашизму.
Роблячи в реалізації своїх агресивних задумів основну ставку на військову силу, Гітлер надавав велике значення і дипломатичним засобам. На зовнішньополітичний апарат фашистського рейха була покладена задача запобігання можливості об'єднання проти німецької агресії СРСР, Франції і Великобританії. Користуючись реакційними настроями британських правлячих кіл, нацисти ринулись переконати їх у тому, що Німеччина бажає жити з Великобританією у світі і дружбі і думає лише про боротьбу проти Радянського Союзу. У значної частини британських правлячих кіл ці запевняння нацистського керівництва викликали довіру і знаходили підтримку. Вони були схильні розглядати
Loading...

 
 

Цікаве