WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Провал внутрішньої і зовнішньої політики російського царизму в роки Першої світової війни. Лютнева 1917 року революція в Росії та її історичне значенн - Реферат

Провал внутрішньої і зовнішньої політики російського царизму в роки Першої світової війни. Лютнева 1917 року революція в Росії та її історичне значенн - Реферат

збиралися мітинги, і оратори закликали до боротьби проти ненависної влади.
Так тривало до 26 лютого, коли народний рух прийняв грандіозні розміри і почалися криваві зіткнення з поліцією, з застосуванням нею кулеметів. Вранці на сторону що повстали перейшли запасні батальйони Литовського, Волинського, Преображенського і Саперного гвардійських полків (нинішні гвардійські полки були на Південно-західному фронті). Війська вийшли на вулиці без офіцерів, злились з натовпом і сприйняли його психологію. Збройний натовп, тік по вулицям, приєднуючи до себе все нові і нові натовпи, змітаючи барикади. Офіцерів, що зустрічались, обеззброювали, інколи убивали. Збройний народ оволодів арсеналом Петропавловської фортеці, Хрестами (в'язницею). В цей рішучий день вождів не було, була одна стихія. В її грізній течії не бачилося ані мети, ані плану, ані гасел. Єдиним загальним вираженням був заклик: "Хай живе Свобода!" Хтось повинен був оволодіти рухом. І цю роль прийняла на себе Державна Дума. Центром політичного життя країни стала Дума, котра після патріотичної боротьби її проти ненависного народу уряду, після великої плідної роботи в інтересах армії, користувалася широким успіхом ввсій країні і армії.
Лютнева революція почалась в умовах Світової війни, що загострила і поглибила проблеми і протиріччя в політичній, соціально-економічній, національній і інших сферах життя. Лютнева революція була одним з пошуків шляхів виходу з кризи буржуазної цивілізації.
В Думі ще в серпні 1915 року був створений так званий Прогресивний блок партій, що включив 236 членів Думи з загальної кількості 442 членів. Блок сформулював умови для переходу від самодержавства до конституційної монархії шляхом "безкровної" парламентської революції. Тоді в 1915 р., натхненний тимчасовими успіхами на фронті, цар відхилив умови блоку і закрив засідання Думи. До лютого 1917 р. обстановка в країні ще більш загострилась із-за невдач на фронті, великих втрат в людях і техніці, і т. ін., що викликало широке незадоволення самодержавством в великих містах і передусім в Петрограді, внаслідок чого Дума була вже готова зробити цю "безкровну" парламентську революцію. Голова Думи М. В. Родзянко безупинно надсилає в ставку тривожні повідомлення, подаючи від імені Думи уряду все нові наполегливі вимоги про реорганізацію влади. Частина оточення царя радить йому піти на поступки, давши згоду на утворення Думою уряду, що буде підвладний не царю, а Думі. З ним лише будуть погоджувати кандидатури міністрів. Не дочекавшись позитивної відповіді Дума розпочала утворення незалежного від царської влади Уряду. Так сталась Лютнева революція 1917 року.
28 лютого цар направив на Петроград з Могилева військові частини на чолі з генералом Н. І. Івановим для наведення порядку в столиці. В нічній бесіді з генералом Івановим, збентежений озлобленими вимогам Думи, що бунтує, цар висловив свої сумніви і важкі міркування: "Я беріг не самодержавну владу, а Росію. Я не впевнений, що зміна форми правління дасть спокій і щастя народу". Так пояснив цар свою завзяту відмову Думі на створення незалежного уряду.
Військові частини генерала Іванова були затримані революційними військами на шляху в Петроград. Не знаючи про провал місії генерала Іванова, Микола II в ніч з 28 лютого на 1 березня теж вирішує виїхати з Ставки в Царське Село.
Після того, як царський поїзд був затриманий в Малих Вищерах, цар розпорядився їхати в Псков під захист штабу Північного Фронту. Головнокомандуючий Північним Фронтом був генерал Н. В. Рузський. Генерал, переговорив з Петроградом і ставкою в Могилеві, запропонував царю спробувати локалізувати повстання в Петрограді шляхом угоди з Думою і утворення відповідального перед Думою Міністерства. Але цар відклав рішення питання на ранок, все ще сподіваючись на місію генерала Іванова. Він не знав, що війська вийшли з покори, і через три дні той був вимушений повернутися в Могилів.
Вранці 2 березня генерал Рузський доповів Миколаю ІI, що місія генерала Іванова не вдалася. Голова Держдуми М. В. Родзянко через генерала Рузського заявив по телеграфу, що збереження династії Романових можливо за умови передачі трону спадкоємцю Олексію при регентстві молодшого брата Миколая II - Михайла.
Середні верстви - чиновники, офіцерство, інтелігенція - вітали політичну свободу, принесену лютневою революцією, але вже досить скоро виявили, що ця свобода мала і зворотну сторону. Політична стабільність захиталась, що погано відбилося як на матеріальному так і на моральному стані середніх верств. Особливо це відбилося на положенні офіцерства, в умовах демократизації і прогресуючого розкладу армії, відчувавшого себе позбавленими звичних основ.
Тимчасовий уряд залишив по суті незайманим весь старий державний апарат. В усіх міністерствах і інших центральних органах залишилися старі чиновники і старі порядки. Новими були лише одні міністри.
Народні маси, що вчинили революцію, сподівались, що нова влада негайно розв'яже земельне питання. Тимчасовий уряд закликав селян чекати скликання Установчих зборів і не захоплювати насильно землі.
Політика Тимчасового уряду в вирішенні аграрного питання повністю підтримувалася меншовиками і есерами, вони засуджували селян за "аграрні безладдя" і самочинне захоплення земель. Тимчасовий уряд рішуче відвернув вимоги робочих про 8-годинний робочий день. Тільки наполеглива боротьба пітерських робочих призвела до того, що союз петроградських фабрикантів підписав 11 березня 1917 р. угоду про введення на промислових підприємствах Петрограда 8-годинного робочого дня. Під тиском фабрикантів з інших міст і уряду вже 16 березня петроградські капіталісти заявили, що їхня поступка є тимчасовою. Уряд і буржуазні діячі повністю відкидали вимоги робочих про поліпшення умов праці і підвищення заробітної плати.
Буржуазний Тимчасовий уряд лише декларував знищення національної нерівності в Росії, а фактично продовжував проводити суто національну політику в відношенні неросійських народів. Воно рішуче виступало проти надання прав на державну самостійність Фінляндії, Україні і іншим національним областям.
Тимчасовому уряду прийшлося на початку своєї діяльності вступити в великі зіткнення не тільки з трудящимися масами національних окраїн, але і з місцевими буржуазними верствами населення, що вимагали розширення для себе політичних прав. Такі зіткнення у Тимчасового уряду незабаром відбулися з
Loading...

 
 

Цікаве