WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Походження людини та її поява на території сучасної України - Реферат

Походження людини та її поява на території сучасної України - Реферат

Червоний колір охри - колір сонця, вогню та крові - символізував життя, світло, очищення. Над похованням споруджували насип - курган. Звичай споруджувати кургани виник у III тис. до н.е. серед скотарських народів у степах України і Північного Кавказу і з часом поширився по всій величезній території Євразії. Археологи, розкопуючи кургани, виявили, що вони часто насипалися в кілька шарів, під насипом знаходились споруджені з кам'яних плит і брил кола, майданчики, гробниці. Племена, котрі жили в Криму, мали звичай розмальовувати стіни таких кам'яних гробниць магічними орнаментами червоною, чорною та білою фарбами. Це одні з найдавніших зразків монументального поліхромного розпису в Євразії. На курганах ставилися різьблені антропоморфні кам'яні стели - перші пам'ятники людині. Отже, курганний поховальний обряд відображав світогляд стародавніх людей, курган був символом культу предків, священним місцем. Глибока історична пам'ять зберегла ці уявлення в українських народних піснях, казках і легендах, адже ще донедавна тисячі курганів, або, як кажуть у народі, могил, були невід'ємною частиною українського пейзажу.
У другій половині III тис. до н.с. об'єднані степові племена швидко опанували не лише степові й лісостепові простори України, але й просунулись за Дунай на Балкани. Озброєні загони вершників (можливо, цс була перша кіннота в світі) стали тією грізною силою, якій трипільські племена намагалися протистояти протягом кількох століть і врешті зазнали поразки.
КУЛЬТУРА ШНУРОВОЇ КЕРАМІКИ
Останньою великою хвилею етнокультурних бур на теренах України за доби міді була поява в Другій половині III - першій половині II тис. до н.е. племен, що, як вважають, були частиною великої європейської спільності, ще не роз'єднаними індоєвропейцями: прагерманцями, прабалтами і праслов'янами. Ці племена одержали в науці загальну назву племен культури шнурової кераміки (або культури бойових сокир), шо походить від широко вживаного ними способу прикрашати глиняний посуд відбитками шнурка та від знахідок великої кількості кам'яних шліфованих із просвердленими отворами сокир, що застосовувалися як зброя. В Україні жило кілька племінних груп "шнуровиків": на. Прикарпатті та Поділлі, на Волині, наСередній Наддніпрянщині. Це були переважно скотарі, менше землероби, які мандрували з одного місця на інше, споруджуючи тимчасові поселення. З великим умінням вони виготовляли крем'яні знаряддя і зброю. Померлих ховали під могильними насипами і ставили поруч посуд, зброю з кременю та каменю. Людність цих племен підтримувала зв'язки через міжплемінний обмін зі спорідненими та чужими племенами у близьких і далеких краях, в тому числі з Кавказом і Єгиптом. Щодо походження і подальшої долі племен культур шнурової кераміки на Україні існує кілька гіпотез. Одні вчені вважають, що формування їх відбулося на території Східної Європи при сильних впливах Степу і що культура племен шнурової кераміки стала основою розвитку багатьох культур в Україні у наступні епохи. Інші дослідники бачать центр зародження шнурових культур у Середній, Західній чи Північній Європі і вважають, що перебування їх на теренах України мало тимчасовий, завойовницький і колонізаційний характер. Так чи інакше, але, напевно, вони були індоєвропейцями і в їхньому історичному розвитку знаходяться корені багатьох європейських народів.
* * *
Доба неоліту та енеоліту ознаменована у світовій історії культурним вибухом. Людина приручила тварин, освоїла землеробство, гончарство, ткацтво, навчилась будувати міста. Розвинулась торгівля, яка об'єднувала далекі краї й різні культури. З'явилися нові культи та вірування, ймовірно, пов'язані з магією родючості та ідеєю безсмертя Природи. Людина зійшла на перший щабель цивілізації. Цей період має величезне значення в прадавній історії України. Тут зародилась і розвинулась одна з найбільших землеробських культур Європи - трипільська, яка стала одним із джерел формування автохтонного населення в Україні впродовж наступних епох. У III тис. до н.е. територія України стає місцем зіткнення трьох великих етнічних масивів: племен, які прийшли з Північно-Західної Європи, євразійських племен Степу та місцевої трипільської культури. Внаслідок цих вторгнень остання припинила своє існування. Це було першим проявом тієї особливості прадавньої історії України, коли культури не встигали досягти найвищого рівня свого розвитку, оскільки постійно зазнавали нових, часто бурхливих етнокультурних змін. Однією з причин цьому є географічне положення України - "великого шляху" з Азії в Європу і навпаки. Ї нарешті, дуже можливо, що терени України були місцем формування та розвитку стародавніх індоєвропейців.
БРОНЗОВА ДОБА.
ПОЧАТКИ ПРАСЛОВ'ЯНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
Наступний після енеоліту період історії людства тривав понад тисячу років (від II до І тис. до н.е.) і дістав назву бронзової доби від нового матеріалу - бронзи, з якого почали виробляти знаряддя і зброю.
Бронза - це перший штучно створений людиною сплав, який має великі переваги над міддю: більшу твердість і нижчу температуру плавлення, отже, виплавляти бронзу можна було в примітивних печах і на відкритих вогнищах. Ці властивості металу дали змогу вдосконалити і розширити виробництво і асортимент знарядь та їх якість. Праця стародавніх металургів була складною і вимагала спеціальних знань та досвіду. З'являються окремі майстри-ливарники і бронзоливарні майстерні. Археологи знаходять сліди великих майстерень, де бронзоливарним виробництвом займалися цілі роди, а то й селища. Найраніше бронзою почали користуватися в Південному Ірані та Месопотамії в IV тис. до н.е., протягом III тис. - в Малій Азії та Середземномор'ї, а в II тис. до н.е. бронза поширилась у Європі. На теренах України перші бронзові вироби з'явились на початку II тис. до н.е. і походили з Балкан і Кавказу, де на той час існували потужні металургійні центри, звідти ж походила і сировина - мідна руда. Місцеве бронзоливарнс виробництво виникло за доби середньої та пізньої бронзи (XV-IX ст, до н.е.). У цей час існувало кілька металургійних осередків: на Закарпатті та Прикарпатті, у Північному Причорномор'ї. Проте, витіснивши з ужитку мідні знаряддя, бронза не замінила повністю кам'яних і крем'яних виробів. Якраз за доби бронзи техніка виготовлення кам'яних знарядь досягає найвищого рівня розвитку. Люди продовжують широко користуватись цим доступним, дешевим і простим в обробці матеріалом. У північній частині України, зокрема на Західній Волині, виявлено стародавні копальні дуже якісного кременю, а неподалік - сліди майстерень, де цей кремінь обробляли.
Перехід до доби металів мав велике
Loading...

 
 

Цікаве