WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Голодомор в Україні 1932-33 роках - Реферат

Голодомор в Україні 1932-33 роках - Реферат

Гаврилівка Межевського району вимерло повністю, село Вербки Павлоградського району наполовину. Під загальним керівництвом надзвичайної хлібозаготівельної комісії Молотова загони партійних активістів в пошуках хліба обшарювали кожний будинок, зламували підлоги, залізали в колодязі. Навіть тим, хто вже пухнув від голоду, не дозволялося залишати собі зерна. . Марфа Іванівна Затуливітер з села Товмач Шполянського району на Черкащині згадувала: "…Ходила така комісія- "макогонщики", і все в людей забирали-грабували. Навіть зерно з динь, кавунів і гарбузів у вузликах забирали. Це була страшна весна 1933-го. Люди паслися на траві, як худоба, їли листя з липи, і очерет жали на ставках та варили "капусту", і так рятувалися. Але кожний третій падав- умирав з голоду"
Люди, що не виглядало голодними, підозрювалися в прихованні продуктів. Звертаючись до подій того часу, один з партійних активістів так змальовував мотиви своїх дій: "Ми вірили в мудрість Сталіна як керівника... Ми були обдурені, але ми хотіли бути обдуреними. Ми так беззавітно вірили в комунізм, що були готові на будь-який злочин, якщо його хоч трохи прикрашали комуністичною фразеологією".
Розповсюджуючись протягом всього 1932 року, голод досяг піка на початку 1933-го. Підрахунки показують, що на початку зими на середню селянську сім'ю в п'ять чоловік доводилося біля 80 кг зерна до наступного урожаю. Іншими словами, кожний член сім'ї отримував для виживання 1,7 кг зерна в місяць. Залишившись без хліба, селяни поїдали домашніх тварин, пацюків, ялини кору і листя дерев, харчувалися покидьками кухонь начальства, що добре забезпечені. Мали місце численні випадки каннібалізму. Як пише один радянський автор: "Спочатку вмирали чоловіки. Потім діти. Останніми вмирали жінки. Однак ще перед смертю багато хто божеволів, втрачав людський вигляд". Незважаючи на те, що вимирали вже цілі села, партійні активісти продовжували відбирати зерно. Один з них, Віктор Кравченко, пізніше писав: "На полі битви люди вмирають швидко, їх підтримують товариші і почуття обов'язку. Тут я побачив людей, вмираючих в самотності, поступово, вмираючих жахливо, безцільно, без надії, що їх жертва оправданна. Вони попали в капкан і залишилися там вмирати від голоду, кожний в себе в будинку, за політичним рішенням, прийнятим десь в далекій столиці за столами нарад і банкетів. Не було навіть утіхи неминучості, щоб полегшити цей жах...
З 1 листопада 1932 р. по 1 лютого 1933 р. молотовская комісія додатково "заготовила" в Україні всього 104,6 млн. пудів зерна. Загальна кількість хліба, вилученого державою з урожаю 1932 р., становила 260,7 млн. пудів. Таким чином. Молотів справився з виконанням хлібозаготовительного плану, хоч вивіз з республіки майже всі готівкові запаси. На початку 1933 р. практично ніде в Україні хлібних запасів не залишилося, а треба було ще дожити до нового урожаю. Зимова хлібозаготівля фактично відривала останній шматок хліба у тих, що голодують.
У архівах не виявлено документації надзвичайної хлібозаготівельної комісії. Тому що її і не було. Молотів, а іноді і Каганович, здійснювали інспекційні поїздки по Україні, давали усні вказівки, а всі письмові постанови відносно "посилення" хлібозаготовок, які вони вважали потрібними прийняти, йшли під грифом республіканських органів за підписами генерального секретаря ЦК КП(б)УС. Косіора, голови Совнаркома УССР В. Чубаря і інш. Навіть в протоколах засідань політбюро ЦК КП(б)У, які продовжувалися годинами, зафіксована тільки присутність цих сталінських емісарів.
У продиктованому Молотовим постанові Совнаркома УССР "Про заходи по посиленню хлібозаготовок" від 20 листопада 1932 р. був пункт про застосування "натуральних штрафів". Йшла мова про штрафування м'ясом тих колгоспів, які "заборгували" по хлібозаготовкам, але не мали хліба, щоб розрахуватися з державою.
Штрафи повинні були стягуватися не тільки спільною худобою, але і худобою колгоспників. Санкцію на них в кожному окремому випадку повинен був давати облвиконком.
Керуючись цією нормою, власті почали відбирати у селян, що не мають хліба, всі інші продовольчі запаси.
У всіх місцевостях України, крім прикордонних, розповсюдилися подвірні обшуки з конфіскацією, крім хліба, будь-яких запасів продовольства сухарів, картоплі, буряка, сала, соління, фруктової сушки і т.п., заготовленого селянами до нового урожаю. Конфіскація застосовувалася як покарання за "куркульський саботаж" хлібозаготовок. Фактично ж ця дія була свідомо направлена на повільне фізичне знищення селянських сімей. Під виглядом хлібозаготівельної кампанії на величезній території України (як і Північного Кавказу, де надзвичайну комісію очолював Каганович) був розгорнений небачений терор голодом, щоб навчити тих, хто виживе, "розуму-розуму" (вираження Косиора), тобто добросовісному труду на державу в суспільному господарстві колгоспів.
Те, що відбувалося в Україні в 1933 р., ніде не відображене в документах офіційних установ. Причиною є те, що Сталін наказав відноситися до голоду як до неіснуючого явища. Навіть в стенографічних звітах пленумів ЦК КП(б)У і протоколах політбюро ЦК КП(би)У цього періоду слово "голод" не згадується.
Не підлягає сумніву, що до загибелі мільйонів селян привело холоднокровне рішення Сталіна вилучити у українських селян всі з'їстні запаси, а потім обкутати тих, що голодують завісою мовчання, заборонити яку-небудь допомогу їм з боку міжнародної або радянської громадськості.
Почалися масові спроби втечі людей за межі України. Лікар із Сум Шевченко Микола Анатолійович писав: "…По залізниці відбувався рух голодного люду всі поїзди і товарні, і пасажирські- були забиті сірою, голодною масою. То висохлі, як тріски,то набряклі, як мішки з просом, мільйони людей зрушили з місця. Вошей на людях було стільки, що вони мов тирса вкривали підлогу. Сотні голодних людей присідали спочивати під насип залізниці там і зоставались, хто вмирав одразу,а хто ще довго лежав без руху ".Щоб український селянин не міг вирватися з влаштованого йому пекла у Кремлі згадали про кордони між республіками-колоніями і між Україною, Росією і Білорусією виставили загороджувальні загони внутрішніх військ.
Смертність від голоду почалася вже в перший місяць- діяльність молотовської комісії. З березня 1933 р. вона стала масовою. Майже скрізь органи ГПУ реєстрували випадки людоїдства і трупоїдства. "Голод на той час розлюттів. Так і косив людей, так і косив. Нас скотомогильник порятував: здохне яка коняка в колгоспі з голоду, тато примітять, коли її відвезуть, а вночі до ями підкрадуться, відрубають стегно з конячого трупа і додому несуть. Мамапотім днів зо два те м'ясо у воді вимочувала, щоб воно карболкою не тхнуло, а тоді вже варили і їли. Але й конина не порятувала: першою Марійка померла, потім Галя, Люба і Мишко… Слава богу на дворі вже на весну йшлося…Трава довкола наростала ми на споришеві й паслися… Бабку на толоці рвали та їли, какиш, свиріпу. А як зацвіла акація ми від неї відірватись не могли."-так пригадувала свідок того часу Винник Поліна Петрівна.
Незносніше всього був вигляд маленьких дітей, в яких висохлі, як у скелета, кінцівки звисали по сторонах, роздувшогося живота. Голод стер з їх лиць всі ознаки дитинства, перетворивши їх в змучені страхітний видіння; тільки в їх очах залишався відблиск далекого дитинства".
Loading...

 
 

Цікаве