WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Особливості економічного розвитку Київської Русі - Контрольна робота

Особливості економічного розвитку Київської Русі - Контрольна робота

нашої ери почала формуватися територіальна, або сусідська община - марка. Власністю всієї громади залишалися поля, ліси, луки, пасовища. Присадибні ділянки, житло, худоба, знаряддя праці, продукти виробництва стали власністю сімей, а орні землі надавалися в Їхнє індивідуальне користування. Час від часу орні землі й сіножаті перерозподілялися. Головною низовою госпо-дарською ланкою стала сім'я.
З VI ст. н.е. у східних слов'ян почався період генезису феодального господарства, що був органічною частиною загальноєвропейського процесу. Завершилось становлення общини-марки, яка у слов'ян дістала назву "вервь". Збільшився період між перерозподілами общинних орних земель. Ділянки, що були у користуванні окремих родин, передавались у сімейне володіння. Виникла приватна алодальна форма власності на землю. В антській державі вже панував інститут алоду, поява якого свідчила про формування приватної власності. Закріплення алоду в першу чергу за представниками родоплемінної знаті зумовлювало майнову нерівність в общині. Нагромадженню багатств також сприяли внутрішня і зовнішня торгівля, війни, внаслідок яких вожді та старійшини привласнювали здобич і бранців. Останніх перетворювали на рабів. У слов'ян рабство мало патріархальний характері прискорило розклад територіальної общини. Слов'яни в своєму розвитку обминули рабовласницький лад.
Генезис феодальної власності у східних слов'ян відбувався повільніше, ніж у романських народів, де був сильний вплив протофеодальних відносин Римської імперії. Більш стійкою була слов'янська вервь, у межах якої зберігалися кблективна власність на луки, пасовища, ліси, водоймища, спільна праця, традиції взаємодопомоги. Розвиток східнослов'янської общини мав багато спільного з еволюцією германської марки.
Утворення Київської держави (882, р.) було фактором, що прискорив формування приватної земельної власності. Х-ХІ ст. -період інтенсивного її розвитку, що здійснювався у двох напрямах. По-перше, посилювалась економічна диференціація в общині, алод переростав у феод-вотчину - велике феодальне землеволодіння на спадковому праві. По-друге, з виникненням держави відбувався процес завоювання ("окняжіння") територій сусідських обіцин, становлення державної, в особі князя, власності на землю. Власники алоду захопили землі, верховна власність на які належала державі. Збірник законів України-Русі "Руська правда". Я-Мудрого (середина XI ст.) закріпив недоторканість приватної земельної власності.
Власниками вотчин були князі, бояри, церква. Перші відомості про княжі домени відносяться до Х ст. Про їх наявність свідчить "Правда Ярославовичів" (70-ті рр. XI ст.) В історичних джерелах згадки про боярське землеволодіння з'явилися в другій половині XI ст., але зародилося воно, очевидно, значно раніше. Після прийняття християнства держава виділяла на церкву десятину з данини, судових і торгових мит. З другої половини ХІ-ХІІ ст. є відомості про церковно-монастирське землеволодіння.
В історичній літературі однозначної оцінки процесу феодалізації України-Русі немає. Існують різні погляди на час завершення генезису феодалізму. Частина російських і українських сучасних істориків вважає, цю Київська Русь була феодальною державою, тобто XI ст. - час "Руської правди" і "Правди Ярославовичів" - знаменував перехід до класичної його форми. На основі порівняльного методу роблять спроби довести існування на Русі васально-сеньйоріальної системи західноєвропейського зразка, обгрунтувати, що переважали земельні надання, близькі до бенефіції, а вотчина була недостатньо розвинена.
Західні вчені розглядають Київську державу як самобутню соціальну систему, мотивуючи свою точку зору відсутністю або нерозвиненістю центрального для феодалізму інституту васальних відносин, наявністю вільного селянства та більшою, у порівнянні із Заходом, роллю міст і торгівлі у життєдіяльності Київської Русі.
В історіографії поширена, також концепція, згідно з якою феодалізм склався у період феодальної роздрібненості (середина XII ст.). У Галицько-Волинській державі васально-сеньйоріальні відносини вже панували.
Ряд дослідників твердить, шо в Княжу добу (IX - перша половина XIV ст.) феодалізм існував у вигляді державної системи.
Вона характеризувалася підвищеною роллю князівської влади, що розвивала економічні відносини. На Їхню думку, вже в XII ст. - першій половині XIII ст. склався двочленний князівський васалітет. Київський князь роздавав землі удільним князям. Ці володіння мали бенефіційний характер, належали не князю, а уділу, яким він управляв, їх власник зобов'язувався нести службу на користь київського князя, не мав права передавати волость у спадок і відчужувати її без згоди київського князя. Цілий ряд учених визнає, що феодалізм в Україні утвердився за литовських часів.
Генезис феодальної земельної власності був складним довготривалим історичним процесом. Період XII - першої половини XIV ст. характеризувався зростанням феодального землеволодіння, пануючою формою якого була вотчина. Основна частина землевласників складалася з князів, бояр, церкви і монастирів. Князь був володарем усієї державної землі, але фактично розпоряджався лише власним доменом. Про їхні розміри точних відомостей немає.
Землеволодіння бояр, що називалися у джерелах "селами", за походженням були князівським наданням, успадкованим, купленим. Маєтності бояр зростали за рахунок захоплення общинних і селянських земель. Боярство поділялося на групи; "луччі", "великі", "нарочиті" і малоземельні, дрібні. Економічно сильним було боярство Галицько-Волинського князівства. Зачас з середини XII -до середини XIII ст.літописи згадували понад 60 боярських імен. Бояри Володислав, Судислав, Доброслав захопили частину Галицької землі й не визнавали влади князя Данила.
Існувало умовне землеволодіння, що в Україні називалося "державою". Князівські та боярські вільні слуги отримували його за відбуту службу або за умови служби. Князь Данило Галицький, зайнявши Галицьку землю, "роздав городи боярам і воєводам".
Швидко зросталоцерковне і монастирське землеволодіння, в основному за рахунок князівських і боярських земель. Так, князь Ізяслав (кінець XI ст.) подарував Києво-Печерському монастирю сусідню гору. Князь Ярополк (80-ті роки XI ст.) передав у власність монастиря три волості: Небльську, Деревську, Луцьку. Дочка його заповіла монастирю 5 сіл. Князь Володимир Василькович заснував монастир Апостолів у Володимирі на Волині та надав йому с, Березовичі. Багатьма селами і м-Полонним володіла Десятинна церква- Значні земельні володіння належали єпископам. На відміну від світського землеволодіння землі церковних феодалів не ділились і не передавались у спадщину. Це зумовило посилення могутності й багатства церкви. Вона збільшувала свої володіння шляхом купівлі та обміну, а також експропріації общинних земель. Руська православна церква перетворилася у могутнього землевласни ка.
Загарбання українських земель іноземними державами призвело до змін у поземельних відносинах. Виникла і поступово зростала земельна власність литовських, польських, угорських, молдавських феодалів.
,іале власне господарство, двір, майно або були безземельними.
Безправними були так'зваш невільники - раби (холопи або челядь княжої доби). Вони не мали громадянських прав, майна. Джерелами холопства були

 
 

Цікаве

Загрузка...