WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Роль Пласта на Україні В ХХ столітті - Реферат

Роль Пласта на Україні В ХХ столітті - Реферат

переважно редагував Петро Франко, більш докладно систематизувала пластовий однострій та відзнаки, почала підготовку до державної реєстрації Статуту Пласту. За своїм змістом і зовнішніми формами Пласт почав набирати яскраво виражених ознак європейського скаутінґу. Однак 6ільшість цих починань лишились незавершиними.
Окрім Львова, численні і сильні пластові осередки укорінившися в Стрию, Самборі, Станиславові, Перемишлі тощо. Загалом поза межами Львова Пласт був міцно пов'язаний з Сокільсько-Січовим рухом і в його програмі діяльності поряд з пластовим вишколом на передне місце ставився і вишкіл військовий. Тому ігровий Пласт часто називають "стрілецьким Пластом".
Під впливом Галичини напередодні Першої світової війни Пласт починає вкорінюватись також і в недалекій від неї Буковині. Ініціатором його створення тут стає українське студентство Чернівецького Університету. Навесні 1914 року було засновано "Буковинський 11 полк Українського Пласту ім. Івана Богуна". Активними темпами зростало його членство і напередодні війни воно вже нараховувало близько 800 членів.
Апогеєм передвоєнного розросту Пласту стала участь його відділів у величавому Сокільсько-Січовому здвизі 28 червня 1911 року у Львові з нагоди 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка. В загальній колоні пластовий відділ, яким безпосередньо керував Петро Франко, справив ефектне враження на українську громадськість та зарубіжних гостей. Здавалося б доля йому готує перспективу високого злету та широкого організаційного розвитку. Однак через місяць розпочалася II Світова Війна, яка вмить перекреслила всі ці веселкові надії.
Влітку 1914 року ви6ухнула Перша Світова Війна. Передбачаючи її ще в ході Балканської війни 1912 року політичний провід українців Галичини прийняв рішення, що на випадок війни між Австрією і Росією український народ виступить проти Російської імперії, як свого найжорстокішого визискувача. Передбачуваний час настав і вихованці Пласту також поспішили виконати свій обов'язок супроти того, аби в цій війні відвоювати кращу долю Україні. Адже задля цього вони себе і готували.
Від самого початку зорганізування Лєгіону Українських Січових Стрільців пластуни взяли найактивнішу участь у цьому процесі. Так, організатор першого пластового гуртка Іван Чмола вже 30 липня 1914 року ввійшов до складу організаційного Комітету, а станиславівський пластун Дмитро Вітовський - до Української Боєвої Управи, яку для управління організацією власного війська створила Головна Українська Рада.
Коли ж Боева Управа спільно з Головною Українською Радою видали зазив до українського народу зголошуватися в Українські Січові Стрільці то серед найперших до6ровольців виявилися чи не всі пластуни. На поборових військових комісіях вони відразу ж виказували перевагу серед інших новобранців своею дисциплінованістю та початковим військовим вишколом. А першим з віділів УСС, що постав з львівських добровольців, була саме сотня одного з засновників Пласту Івана Чмоли. Коли ж сформувалися вже й інші сотні, то у них було утворено два курені і першим з них, що нараховував 848 стрільців, командував знову ж таки пластун - Дмитро Вітовський.
Коли ж австрійське командування замість обіцяних 100 старшин відпустило до Легіону УСС тільки 16 та кількох підстаршин, то в ньому виникла в великій пригоді тут став пластовий вишкіл багатьох стрільців.А в ряді випадків пластуни стали такими старшинами Іванівських Січових Стрільців, яких так бракувало в Легіоні. Найвідоміші з них це: Дмитро Вітовський, Іван Чмола, Петро Франко, Роман Сушко, Федір Черник, Осип Яримович, С. Яремкевич, Василь Кучабесьвкий, Олена Степанівна, Софія Галечю), Ганна Дмитерко та інші.
У війскових діях проти російських військ пластуни відбули в складі УСС бої на Бескидах, горі Маківці, під Семиківцями, на горі Лисоні тощо. В 6удь-яких труднощах вони трималися якнайкращим чином, були незамінними розвідниками. Не раз вони втішалися перемогою над своїм одвічним ворогом. У тому, що російські війська так і не змогли перейти Карпати та Закарпаття були відкинуті ними - це була 1- їхня заслуга.
Коли в 1915 році російські війська залишили Львів, Пласт у ньому знову починає відновлюнати свою діяльність. При Академічіній гімназії самочинно виникали чотири пластові гуртки. Вони заправляли, всім громадським життям гімназії. Невдовзі з Відня, куди він виїхав з початком війни, повертається Олександр Тисовський. Оскільки інші визначні діячі Пласту, як от Петро Франко та Іван Чмола, воюють в рядах УСС, то він бере на свої плечі ношу з активізаціі діяльності Пласту в умовах війни. Як вислід цього, в жовтні 1917 року створений керівний орган Пласту - Головна Пластова Рада. Очолив її Олександр Тисовський.
Поступово пластові осередки відновлюються і при інших навчальних закладах Львова. Так, при гімназії Сестер Василянок виникає 11 пластовий полк імені Марти Борезької, а при українській Жіночій Семінарії - ІІІ полк імені княгині Ярославни. Активність пластунів у громадському житті виходить поза межі навчальних закладів. Вони беруть активну участь в зустрічі митрополита Алуфея Шептицького, який повертався з російської неволі, та в похоронах Івана Франка.
В той же час їхні старші друзі-пластуни в стрілецьких одностроях переходять Збруч, ступають на землю омріяної Великої України. В часі української революції це бойове військо водночас перетворюється і в носія культурно-просвітницької праці. Січові Стрільці засновують українські школи, просвітницькі товариства і пластові осередки.
Не дивина отож, що в Наддніпрянській Україні активно створюються скаутські осередки, подібні за своїм змістом до Пласту. "Перший Білоцерківський курінь українських юнаків -скаутів" створив колишиій впорядник з Галичини Євген Слабченко. Він же написав посібник ,,Український скаут", який користувався широким попитом. Достатньо широко розвинула свою мережу своєрідна пластова організація "Молода Січ" в Кам'янці-Подільському. В цьому місті, що на якийсь час стало столицею УНР, було навіть створено Головну Пластову Раду. Виникали українські скаутські організації також у Києві, Катеринославі, Каневі, Вінниці, Житомирі, Ізмаїлі, Умані, Жмеринці. Галичани часто в цьому процесі надавали організаційну допомогу, на втіху тутешнім скаутам передавали їм посібники Тисовського, іншу пластову літературу українськоюмовою. Однак більшовицька окупація не дала змоги повноціно розвинутись цим паросткам українського скаутінгу на Наддніпрянщині.
Активку участь взяли пластуни, що велінням военної долі опинилися в російському полоні, у здійсненні української революції на Великій Україні. Зокрема історія цієї революції знає, що найбільш боєздатною українською військовою частиною був Корпус Січових Стрільців, який був створенний вихідцями з Галичини та складався з галичан і яким командував Євген Коновалець. В революційному морі анархії і отаманії він чітко вирізнявся своєю дисципліною та військовим вишколом. А таким його створили спільно з Коновальцем бойові побратими - старшини Легіону Українських Січових Стрільців. Першими серед них ми знову бачимо пластунів Івана Чмолу - коменданта 11 сотні, Василя Кучабського - команданта запасного куреня, Романа Сушка - команданта 1 сотні та Федора Черника - команданта двох сотень скорострілів. Всі вони поряд з Євгеном Коновальцем та його заступником Андрієм Мельником входили до складу Стрілецької Ради.
Не менш важливу роль відіграли пластуни і в становленні Західної-Української Народної Республіки. Зокрема військову акцію листопадового зриву готував і нею керував Дмитро Вітовський. На противагу нерішучості політичних чинників з Національної Ради, Дмитро
Loading...

 
 

Цікаве