WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Козаки, їхнє життя, побут та звичаї - Реферат

Козаки, їхнє життя, побут та звичаї - Реферат

ніколи не проходило безкарно, і в цьому випадку здивованіше усього те, що ця оригінальна республіка улаштувалася в тих місцях, де було, по переказі, царство амазонок". У чому отут справа? Чому козаки відмовилися від жінок, що так полегшували життя їхніх північних побратимів - хліборобів? Вищою святинею і цінністю для запорожця була воля.. Заради її він готовий був відмовитися не тільки від родини, але й узагалі від спілкування з жіночою статтю. "Степ як воля - козацька частка" - говорили в народі. Потрапляючи до січовиків, людина мимоволі залучалася до таїнства, символічно вінчався з "нареченою" - волею. "Оженися на вільній волі, на козацькій частці" - писав Тарас Шевченко. Інший "жіночою" фігурою козацького символічного вінчання була смерть: "Узяв собі панночку в чистому полі земляночку". Ці два традиційні образи доповнювали один одного. Хто присвячував своє життя волі, піддавав себе безлічі небезпек, і зрештою, стикалися зі смертю, що, до речі, трактувалася нерідко, як рятування від несвободи земного життя.
4. Суднобудування запорізьких козаків
Запорізькі, а потім і донські козаки в XVI-XVII століттях будували досить міцні для того часу судна, називані чайками й дубами. На чайках, що володіли гарною швидкістю, вони нападали не тільки на торгові судна, але і на окремі бойові кораблі, дуби ж служили винятково для вантажних перевезень. У 1515 році на 32 чайках українські козаки зробили набіг на Очаків, а в 1556 році разом з російським загоном Путивля, знову на чайках, вони захопили передмістя цієї турецької міцності. Але самим що запам'ятовується був так називаний Кримський похід у 1559 році під керівництвом окольничого Д.Ф.Адашева. У лютому цього року, будучи "першим воєводою великого полку", він очолив напад на Кримське ханство, побудувавши на місці впадання ріки Псел у Дніпро й в острова Хортиця на Дніпрові флотилію з 150-200 чайок і дубів. Спустивши вниз за течією Дніпра, його флотилія захопила два турецьких кораблі і висадила війська на західне узбережжя Кримського півострова неподалік від Перекопу. Розбивши кілька загонів хана Девлет-Гірея, козаки звільнили з татарського полону своїх співвітчизників, а потім благополучно повернулися до острова Хортиця.
Передбачуваний вид козацької чайки.
У 1576 році запорізькі козаки на своїх чайках розграбували Сіноп і Трапезунд, а в 1590 році повторили набіг на ці ж міста. У 1606 році козаки напали на Варну, у 1608 році на Перекоп, у 1609 році на гирло Дунаю, у 1615 році разом з донськими козаками на Азов, на рейді якого знищили кілька турецьких кораблів, а потім на 70 чайках рушили по напрямку Кафи і зайняли її, завершивши свій похід успішним рейдом уздовж південного берега Чорного моря, тимчасово взявши Трапезунд. У 1616 році запорожці зробили похід на Сіноп. У 1633 році нападали на турецькі гарнізони в Азову, Ізмаїлі, Килії і на поселення між Дніпром і Дунаєм, а в 1637 році навіть якийсь час володіли Азовом. Особливо активізували свої дії запорізькі козаки наприкінці XVII століття. Тільки на турецьку міцність Очаків вони нападали чотири рази, і знову на чайках і дубах.
Французький Боплан, що служив польським королям, дії запорізьких козаків описував так: "Задумавши погуляти по морю, козаки просять дозволу не в короля, а в гетьмана; потім складають раду, тобто військова рада, і вибирають похідного отамана, так точно, як і головного вождя. Утім, отаман похідний стає на час. Після цього вони відправляються у військову скарбницю своє збірне місце: будують там човни довжиною в 60, шириною від 10 до 12, а глибиною в 12 футів. Човни ці без кола: дно їх складається з видовбаної колоди, вербової чи липової, довжиною близько 45 футів (13,7 м); воно обшивається з боків на 12 футів (3,7 м) у височину дошками, що мають у довжину від 10 до 12 (3?3,7 м), а в ширину 1 фут (0,305 м), і прибиваються одна до одної так точно, як при будівлі річкових суден, доти, поки човен не буде мати в ширину 12 (3,7 м), а в довжину 60 футів (18,3 м). Довжина його поступово збільшується догори. Козаки обробляють усі частини своїх човнів у такий самий спосіб, як і наші теслі, потім обсмолюють і прилаштовують до кожної по два керма, щоб не втрачати дарма часу при повороті своїх довгих судів, коли вони змушені будуть відступати. Козацькі човни,
мають з кожної сторони по 10 і 15 весел, пливуть на веслуванні скоріше турецьких галер.
Ставиться також і щогла, до якої прив'язується в гарну погоду вітрило, але при сильному вітрі козаки пливуть на веслах. Човни не мають палуби: якщо ж їхній заллє хвилями, ті очеретяні канати охороняють від затоплення. Сухарі складають у барила довжиною в 10 футів (3 м), а в ширину близько 4 футів (1,22 м): дістають їх через втулку. Поверх того кожен козак запасається горщиком вареного проса й горщиком тесту, розпущеного у воді, що вони їдять змішавши з просом. Тісто це, смаком кислувате, служить козакам для їжі і для питва: називають його саламахою, тобто ласою стравою, хоча я не знаходив у ньому великої приємності і вживав у подорожах тільки при недоліку кращої їжі. Козаки під час походу завжди тверезі і якщо помічається п'яниця, отаман негайно наказує викинути його за борт: їм не дозволено також брати із собою горілку, тому що тверезість вважають необхідною при виконанні своїх завдань. Для помсти татарам за руйнування України козаки вибирають осінній час; заздалегідь відправляють у Запоріжжя зброю і запаси, необхідні для походу і для будівлі човнів. У Запорожжя збирається від 5 до 6 тисяч добрих, добре озброєних козаків, що негайно приймаються за будівлю човнів. Не менш 60 чоловік, митецьких, як ми вже сказали, у всіх ремеслах, трудяться біля одного човна й обробляють його через 15 днів, так що за два чи три тижні виготовляють близько 80 чи 100 човнів, з 4 чи 6 фальконетами на кожній. На човен сідає від 50 до 70 козаків, із яких усякий має шаблю, дві пищалі 6 фунтів пороху, достатню кількість куль і квадрант; туди ж кладуть ядра для фальконетів і необхідні життєві припаси".
Сучасник Г. Боплана префект Кафи Э.Д.д'Асколи про запорізькі чайки писав наступне: "Якщо Чорне море завжди було сердитим із древніх часів, то тепер воно безсумнівно чорніше і страшніше через численних чайок, усе літо спустошуючих море і сушу. Ці чайки довгуваті, на зразок фрегатів, уміщають 50 чоловік, йдуть на веслах і під вітрилом. Щоб вони могли витримувати жорстокі бури, їх обв'язують навколо бортів соломою... На море ж жоден корабель, як би не був він великий і добре збройний, не знаходиться в безпеці. Сподвижник Петра I віце-адмірал К.И.Крюйс також залишив запис про запорізькі судна: "Човни козацькі не мають палуб, довжиною від 50 до 70 футів (15,25?21,35 м), шириною 20 футів (6,1 м). Весел від 16 до 40, судно має кермо з носа і корми". Отже, максимальна довжина морської чайки доходила до 21,3м., ширина 6,1м., висота надводного борта в міделя 2, а осаду 1,25 м. Річкові чайки мали значно менші розміри. Досвід будівництва запорізьких суден у
Loading...

 
 

Цікаве